Экономические науки/1. Банки и банковская система

К.е.н. Кузьмак О.М.

ПВНЗ «Європейський університет» Рівненська філія

Чинники виникнення банківських ризиків

Важливим питанням в теорії банківських ризиків є дослідження чинників, що спричинили виникнення банківських ризиків. Цілком зрозуміло, що банківські ризики виникають, зокрема тому, що неможливо повністю реалізувати своєчасне та вичерпне виконання прийнятої стратегії (управлінських рішень). Це пов’язано з негативними впливами складної множини суперечливих чинників. Величезна кількість різноманітних чинників ризику приводить до появи ризиків, якими обтяжені практично всі сфери банківської діяльності. Аналізуючи ризики вітчизняних комерційних банків на сучасному етапі, необхідно враховувати насамперед:

- кризовий стан економіки, що виражається не лише фінансовою нестійкістю багатьох підприємств, в тому числі і банків, а й знищенням величезної кількості господарських зв’язків;

- постійну нестійкість політичного становища;

- незавершеність формування банківської системи;

- відсутність чи недосконалість деяких основних законодавчих актів, невідповідність між правовою базою і реально існуючою ситуацією;

- інфляцією;

- багато інших факторів.

Фактично чинники, які спричиняють виникнення ризику можна поділити на контрольовані та неконтрольовані. Під контрольованими потрібно розуміти ті чинники, які підпадають під вплив управлінських рішень зі сторони банку. До неконтрольованих чинників, якими як правило є зовнішні чинники відносяться всі чинники обумовлені об’єктивною появою випадкових подій. При цьому всі зовнішні чинники взагалі не залежать від діяльності працівників банку. За наявності повної та достовірної інформації багато чинників банківських ризиків є визначеними і можуть бути відомі з достатньо високим рівнем точності. Якщо інформація є неповна або недостовірна, то чинники можна характеризувати як невизначені. Виявлення та оцінювання таких чинників потребує застосування спеціальних методичних підходів, зокрема методів математичної статистики та теорії нечітких множин. У реальній практиці чинники банківських ризиків здебільшого мають змішаний характер.

Тобто, під чинниками банківських ризиків розумітимемо умови та обставини, які призводять до виникнення тих чи інших ризиків у діяльності банківських установ.

В економічній літературі також не має єдиної думки, щодо кількості та класифікації чинників, що спричинять ризики в банківській діяльності.

Так, у праці [2, с. 21] автор зазначає, що «до чинників ризику слід віднести виключно не детерміновані (ймовірнісні, розпливчасті) процеси, що протікають у банку та його економічному оточенні» [2, с. 21].

У праці [7, с. 22] чинники ризику поділяються в залежності від можливості управління на три групи: регульовані, тобто ті якими є можливість управляти; умовно регульовані; не регульовані [7, с. 22].

Владичин У. поділяє чинники банківського ризику на зовнішні та внутрішні. До внутрішніх автор відносить: складність організаційної структури банку, рівень кваліфікації банківських працівників, зміни в кадровій політиці тощо. До зовнішніх чинників відносить: зміни економічних умов діяльності банку та законодавства країни, застосування інформаційних технологій, форс-мажорні обставини тощо [3, с.355].

У праці [5, с. 9] досліджуються фактори банківських ризиків, зокрема вони поділяються на дві групи: зовнішні та внутрішні. До зовнішніх віднесено такі фактори, як: політичні, соціально-економічні та регіонально-галузеві. До внутрішніх факторів автори відносять: фінансові, організаційні та функціональні [5, с.9].

Тобто, бачимо, що одні автори досліджують чинники банківських ризиків, а інші – фактори банківських ризиків. Побачивши дану невідповідність поглядів, ми вирішили дослідити сутність даних понять. Так, у великому тлумачному словнику української мови чинник визначено, як «умова, причина будь-якого процесу, фактор», а поняття «фактор» - «умова, причина будь-якого процесу, чинник». З наведених трактувань бачимо, що поняття «чинник» та «фактор» є тотожними. Отже, під факторами банківських ризиків ми розумітимемо чинники і навпаки. На нашу думку, варто було б класифікувати чинники банківського ризику за рівнями їх утворення, тобто в першу чергу поділити чинники виникнення банківських ризиків на макроекономічні та мікроекономічні. Зокрема, жоден автор у класифікації чинників банківських ризиків не виділяє, окрім державних, світові або глобальні чинники, які також впливають на виникнення банківських ризиків, що, на нашу думку, є досить важливою складовою у сукупності чинників банківських ризиків.

Тобто макроекономічні чинники звісно є лише зовнішніми для банківських установ, але їх в свою чергу можна поділити на світові та локальні, тобто на рівні держави. Що стосується мікроекономічних чинників то їх можна поділити, в свою чергу, на зовнішні та внутрішні, тобто в діяльності самої банківської установи, та в діяльності клієнтів та партнерів банківської установи. На макроекономічні чинники банк не може чинити зворотного впливу, проте вони опосередковано впливають на діяльність банківської установи.

Внутрішні чинники перебувають під контролем банку або є об’єктивними стохастичними (випадковими) характеристиками складників банківської установи (наприклад, можливість випадкових збоїв у роботі комп’ютерів). Хоча у реальній практиці чинники виникнення банківських ризиків здебільшого мають змішаний характер. Варто зауважити, що зважаючи на природу банківських ризиків множина ідентифікованих чинників не може бути остаточною та вичерпною, адже все навколо постійно змінюється, життя не стоїть на місці, це і спричиняє постійну появу якихось нових чинників, що спонукають до появи ризиків. Тому систематизація чинників ризику повинна будуватися таким чином, щоб залишалась можливість її постійного поповнення новими чинниками, а також їх узгодженість між собою. Кількість банківських ризиків, які виникають в діяльності банківських установ прямо пропорційно залежить від кількості операцій, які виконує банк. При цьому збільшення кількості операцій спричинить до збільшення кількості банківських ризиків. Збільшення кількості клієнтів банку також сприятиме збільшенню кількості ризиків.

Банківські ризики в першу чергу носять соціальний ефект, адже в умовах, коли банки ризикують не лише власними коштами, а головним чином залученими ресурсами, то наслідки стають більш гострими. Оскільки у випадку невдачі втрачає кошти не лише банк, а й його клієнти, які розмістили в ньому свої грошові кошти. Саме тому банківські кризи є найбільш болючими, оскільки призводять до фінансових втрат учасників, які є пов’язаними між собою грошово-кредитними зобов’язаннями.

Література:

1. Бор З.М. Менеджмент банков: Организация, стратегия, планирование. / З.М. Бор, В.В. Пятенко. – М.: ДИС, 1997. – 284 с.

2. Вітлінський В.В. Кредитний ризик комерційного банку. / В.В.Вітлінський. - К.: «Знання», 2000. – 325с.

3. Владичин У.В. Банківське кредитування: Навчальний посібник. / У.В.Владичин. – К.: Атіка, 2008. – 648с.

4. Постанова Правління НБУ «Про схвалення методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України» № 361 від 02.08.2004р. // Сайт Національного банку України: http: // www.bank.gov.ua.

5. Примостка Л.О. Фінансовий менеджмент у банку. Підручник. / Л.О. Примостка. – К.: КНЕУ, 2004. – 466с.

6. Севрук В.Т. Банковские риски. / В.Т. Севрук. – М.: «Дело ЛТД», 1994. – 72с.;

7. Чернов В.А. Инвестиционная стратегия. / В.А.Чернов. – М.: Юнити, 2004. – 214с.