Курилишин О. В., Раца О. Б.

Буковинська Державна Фінансова Академія,Чернівці

Вплив інтеграційних процесів на конкурентноспроможність економіки України.

 На сьогоднішній день наша країна неповністю готова до глобальної інтеграції і міжнародної конкуренції. Але держава з таким потенціалом не може залишатися ізольованою. Тому її пріоритетним завданням має стати наближення вітчизняної економіки до рівня провідних країн світу шляхом активізації інноваційного процесу, підвищення стимулів до праці, покращення інвестиційного клімату, адаптації законодавства до сучасних умов господарювання, всебічну підтримку підприємництва[1]. Як не парадоксально, але саме глобалізація - процес, що долає територіальні і культурні кордони країн, - створює можливість для вироблення національно орієнтованих зовнішньоекономічних стратегій в рамках нових реальностей.

Різні аспекти проблем глобалізації і інтеграції економіки розглянуті в роботах таких науковців, як: В.О.Ананьїна, В.С.Будкіна, З.С.Варналія, В. М. Василенко, В.А.Вергун, О.В.Гаврилюк та інших.

Проте головна увага сучасних концепцій зосереджена на тому, як попасти на міжнародний ринок. Для цього в принципі достатньо мати дешеві товари. Однак країна, що має дешеві ресурси, дешеву робочу силу в умовах глобалізації ризикує перетворитися на ресурс для більш розвинутих країн, не отримуючи при цьому всіх переваг від глобалізації.

Мета роботи – розгляд та аналіз впливу участі України в регіональних інтеграційних процесах на підвищення конкурентоспроможності економіки.

Основними напрямками зовнішньоекономічної та інтеграційної діяльності України є:

1. Азіатський вектор (АРЕС, Індія).

2. Східноєвропейський вектор (СНД, Чорноморське товариство).

3. Західноєвропейський вектор (ЄС).

4. Африканський вектор ( «Велика африканська п’ятірка»).

5. Американський вектор (США, Латинська Америка).

Основні конкурентні порівняльні переваги економіки України на конкурентному рівні визначають: природно-сировинна база; за коефіцієнтом транзитності Україна займає перше місце в Європі; знання і навіть спільність історичних, культурних, соціальних та економічних особливостей розвитку країн регіону. Розглянуті конкурентні переваги дають змогу стверджувати, що відповідно до концепції М. Портера, на стадії «конкурентного розвитку» Україна в переважні частині своєї продукції знаходиться на «Ф - стадії», зумовлені природним фактором. Підвищення конкурентоспроможності України вимагає переходу до двох наступних стадій конкурентного розвитку – зумовленій капіталовкладення та інноваціями.

Зіставляючи стадії конкурентного розвитку України з її можливостями інтегрування на регіональному рівні, виявлено що країна може проходити такі стадії: зону вільної торгівлі, митний союз, загальний ринок, економічний і валютний ринок.

За рейтингами міжнародних економічних організацій Україна за рівнем конкурентоздатності посідає одне з останніх місць. Курс уряду на лібералізацію зовнішніх відносин не виправдав покладених на нього надій і не реалізував конкурентні переваги України. Доцільність лібералізації зовнішньоекономічних відносин мала б бути досліджена на перших етапах відкриття кордонів, оскільки далеко не однакові умови та розбіжності обумовлювали суттєву різницю між економічними системами України та високорозвинених країн. Показники розвитку української економіки у порівняні із найбільшими торговельними партнерами свідчать про недоречність беззастережного відкриття кордонів. Так, за даними Світового банку, ВНП на душу населення в Україні є одним з найнижчих у світі (вона в 2009 році посідає 134 місце.). Покращити становище України на світовому ринку можливо завдяки застосуванню ефективної інноваційної та зовнішньоекономічної політики[3].               

Відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво, яка регулює відносини України з країнами ЄС, передбачено створення зони вільної торгівлі. На сьогодні співпраця України з ЄС визначена не лише Угодою про партнерство та співробітництво, але й концепцією сусідства – Декларацією Європейської комісії «Ширша Європа – сусідство: нові рамки зі східними та південними сусідами». В найближчі три роки має бути підготована угода про вільну торгівлю та надання Україні статусу асоційованого члена. За даними Державного комітету статистики, зовнішньоторговельний товарообіг України в 2009 році склав 109,9 млрд. дол., у тому числі експорт товарів - 49,2млрд.дол., імпорт - 60,7 млрд. дол.; зовнішньоторговельний обіг послуг за той же період - 13,9 млрд. дол., у тому числі експорт послуг - 9,0млдр.дол., імпорт - 4,9млдр.дол. (позитивне сальдо - 4,1млдр.дол.).

Отже, проблема підвищення конкурентоспроможності економіки в умовах приєднання в стратегічні перспективі України до ЄС повинна вирішуватися шляхом здійснення політики багатовекторної, різношвидкісної і різнорівневої інтеграції як на макро - , так і на макрорівнях, виходячи з наявних і створюваних додаткових конкурентних переваг. Основу цієї політики має становити бігравітаційна модель, яка дає змогу використати певні позитивні сторони євразійського вектора інтеграції при збережені та домінуванні європейського вектора, який у довгострокові перспективі має забезпечити досягнення Україною своєї стратегічної мети - вступу до ЄС.

Література:

1. Зовнішня торгівля України 2009: Стат. зб. – К.: Держкомстат України. – 2009. – С. 11, 22.

2.Філіпенко А. С. Економічний розвиток сучасної цивілізації: Навч. Посіб. – 3-те вид., перероб. і доп. – К.: Знання України, 2008. – 316 с.

3. Радзієвська С. О. Участь України в регіональних інтеграційних пресах і її вплив на підвищення конкурентоспроможності національної економіки // Зовнішня торгівля: право та економіка. - №1 –2009 р. – С. 49-55.