Экономические науки/16. Макроэкономика

Іванов М. В., Чупріна М. О

Національний технічний університет України «КПІ»

Теоретичні аспекти процесу економічного зростання

Проблеми економічного зростання особливо гостро постали перед людством у ХХI ст., але це не означає, що вони нікого не хвилювали раніше. Проблема економічне зростання є надзвичайно складним явищем та актуальною в усіх країнах світу.

Глибинні причини поступального розвитку економіки криються в складних і суперечливих зв'язках між суспільним виробництвом і кінцевим його призначенням — задовольняти потреби людини, служити споживанню. Самі економічні потреби людини породжуються виробництвом. Створюючи новий продукт і збуджуючи потребу в ньому, виробництво формує умови задоволення цих потреб.

Слід зазначити, що дослідження і економічна оцінка розвитку завжди посідали одне з перших місць у наукових розробках. Але на сьогодні не існує єдиного тлумачення категорії «економічне зростання».

На нашу думку, під економічним зростанням національного господарства розуміється такий його розвиток, при якому збільшується реальний національний дохід.

Економічне зростання, як основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни, є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої обумовлено необхідністю випереджаючого зростання національного доходу порівняно з ростом чисельності населення для підвищення рівня життя в країні.

З точки зору етимології (походження) терміну “зростання” близьким є поняття “розвиток”, але останнє ширше за змістом. Економічний розвиток — це процес переходу країни від одного стану економіки до іншого, більш досконалого — тобто якісно нового на основі відповідних структурних та інституціональних зрушень. Комплексно це проявляється в якісному вдосконаленні всієї економічної системи.

За останні 100 років реальний ВВП на планеті зростав щороку в середньому на 3,2 %, що забезпечувало кожні 22 роки подвоєння народного багатства. У розрахунку на душу населення ВВП зростав щороку на 1,8 % або подвоювався кожні 39 років.

При наявному в Україні ВВП на душу населення у 800 дол. США та середньосвітовому у 4000 дол. США, за оцінками вітчизняних вчених, Україна досягне середньосвітового рівня розвитку за умови шестипроцентних темпів зростання (критичний рівень ) приблизно через 38 років. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індонезії — 17, Південній Кореї — 10 років [1].

Виокремлюють два основних типи економічного зростання: екстенсивний та інтенсивний. Екстенсивний тип економічного зростання забезпечується за рахунок кількісного збільшення обсягів функціонуючих факторів виробництва і практично за збереження незмінними їх попередніх техніко-технологічних параметрів. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується розширенням виробництва на основі якісного поліпшення всіх його факторів, тобто раціонального використання всього виробничого потенціалу. Як відхилення від закономірного процесу економічного розвитку в окремі періоди для ряду країн може мати (і має) місце регресивний тип зростання, для якого характерне тривале зниження обсягів суспільного виробництва. Зокрема, таке явище спостерігалось протягом 90-х рр. у всіх країнах СНД, у тому числі і в Україні, що в літературі отримало назву трансформаційного спаду.

Щодо основних типів економічного зростання, то на практиці вони не існують в абсолютних формах. У реальному житті вони проявляються або як переважно екстенсивний, або як переважно інтенсивний тип економічного зростання. Нині в розвинутих країнах переважає інтенсивний шлях економічного розвитку. В Україні після тривалого спаду виробництва необхідно підготувати матеріальну базу для інтенсивного економічного зростання.:

Загалом, економічний розвиток України протягом 2000–2007 років характеризується позитивною динамікою. За даними Держкомстату, середньорічний темп приросту ВВП за цей період становить 7,5 %. Але, незважаючи на економічне піднесення у 2000–2008 роках подолати падіння ВВП за роки трансформаційних перетворень не вдалось. До цього часу обсяг реального ВВП такі не перевищив рівень 1990 року [2].

Суспільне виробництво перебуває в постійному русі, але він відбувається не просто по замкненому колу, а по висхідній лінії, хоча й не завжди рівномірно.

Проведений аналіз, довів, що загальною основою і рушійною силою розвитку виробництва є його суперечлива взаємодія зі споживанням. З одного боку, економічні потреби породжують ідеальний образ продукту і в такому сенсі стимулюють його створення. У реальному житті ця суперечність — лише найзагальніша основа розвитку виробництва незалежно від його суспільної форми, що значною мірою знаходить своє виявлення у відповідному типі економічної системи: традиційній капіталістичній (ринковій), командній (адміністративно-командній), змішаній, перехідній (від адміністративно-командної до ринкової) [3].

Слід підкреслити, що економічне зростання виступає завжди як результат дії економічних і неекономічних факторів. До останніх належать географічно-кліматичні, національно-демографічні, військово-політичні, культурні, інституціональні тощо. Вплив кожного з факторів може бути різним (як позитивним, так і негативним), але не правомірно абстрагуватись від них, а тим більше від їх сукупності.

На сучасному етапі перед кожною країною постає необхідність розв’язання таких проблем економічного зростання:

- визначення тенденцій і ресурсів (факторів) зростання;

- забезпечення усталеності економічного зростання в довгостроковій перспективі;

- вимірювання конкретної результативності дії факторів економічного розвитку;

- визначення темпів і строків для встановлення більш прогресивної структури народного господарства;

- окреслення соціально-економічних наслідків для країни з вибором тієї чи іншої моделі технологічного розвитку.

Таким чином, проблеми досягнення стабільних темпів економічного зростання є актуальними для України, остільки, саме сучасний етап економічного розвитку країни характеризується зміною пріоритетів та тих чи інших чинників економічного зростання. Так збільшується роль інновацій, людського капіталу, інфляції. Використання вищезгаданих чинників економічного зростання дозволить Україні більш гармонійно увійти у постіндустріальне суспільство.

Література:

1. Архангельский Ю. Бідність, податки та економічне зростання [Текст / Ю. Архангельський, О. Радзієвський, А. Алексєєв // Економіка України – К. : «Преса України» – 2006 р. – №5.

2. Електронний ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Голікова Н. В. Людський капітал – ключовий фактор економічного зростання [Текст] / Н. В. Голікова // Інноваційний фактор сталого економічного зростання – К. – 2002 р.