Чернявська М.К. Наук.кер. Гайдукова О.О.

Буковинська державна фінансова академія, м.Чернівці

Чинники та шляхи розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів України в рамках Європейської політики Сусідства та Партнерства

На сьогоднішній день Україна обрала стратегічний курс на інтеграцію до Європейського Союзу став визначальним чинником суспільно-політичних перетворень у державі. При цьому найважливішу роль відіграє транскордонне співробітництво для прикордонних територій України, які стали об’єктом регіональної політики ЄС [4, 81].

Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними інтеграційними процесами, серед яких важливу роль відіграє транскордонне, регіональне та міжрегіональне співробітництво. Україна, завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку, оскільки 19 з 25 регіонів держави є прикордонними, а зовнішній кордон є найдовшим серед європейських країн.

Саме в умовах сучасної світової фінансової кризи, яка негативно вплинула на соціально-економічний розвиток не тільки країн Центральної Європи, а й Західної Європи, транскордонне співробітництво може стати рушійною силою щодо подолання наслідків кризи [1, 556].

Наукові дослідження з питань транскордонного співробітництва здійснюють такі відомі вітчизняні науковці та фахівці: В.В.Сухенко [3], Ю.Г. Губан [5], П.І. Шилепницький [4], Н.А. Мікула [6], та інші.

Україна має значні потенційні можливості щодо розвитку транскордонного співробітництва, маючи 1390 кілометрів сухопутного кордону з країнами ЄС. Особливістю транскордонного співробітництва України є те, що воно відбувається не тільки на кордонах України з країнами ЄС, а і на кордонах з країнами, що не входять до складу ЄС – Росією, Білорусією та Молдовою.

У рамках Європейського інструменту сусідства та партнерства 2007 – 2013 років окремо виділяються програми прикордонного співробітництва, які передбачають співробітництво на регіональному рівні (рівень – NUTS 3) між країнами-партнерами ЄІСП і країнами-членами ЄС, як по сухопутних кордонах, так і в рамках морських басейнів. Особливістю цих програм є відсутність при їх впроваджені щорічних програм дій. Натомість, країни-учасниці кожної із програм розробляють Спільну операційну програму на весь термін впровадження Європейського інструменту сусідства та партнерства [7].

Загальний бюджет компоненту прикордонного співробітництва Європейського сусідства та партнерства складатиме близько 1,1 млрд. євро.

Транскордонне співробітництво, як елемент державної політики, сьогодні займає достатньо важливе місце в системі пріоритетів як соціально-економічного розвитку, так і європейської інтеграції України. Проте для України характерною є ситуація, коли рішення, що приймаються органами державного управління стосовно розвитку ТКС недостатньо повно враховують реальний стан справ та не опираються на ґрунтовні дослідження у цій сфері.

Опираючись на експертні оцінки, можна сформулювати перешкоди розвитку ТКС прикордонних регіонів на сучасному етапі європейської інтеграції нашої держави:

- Відсутність налагоджених належним чином комунікаційних зв’язків між різними сегментами ТКС та ефективної взаємодії між місцевими органами державної влади і представниками підприємницького та громадського середовищ.

- Наявність суттєвих обмежень щодо використання адміністративних і фінансових важелів органів місцевого самоврядування в Україні.

- Відсутність належного кадрового забезпечення.

- Недосконалість інформаційної складової системи ТКС українських регіонів.

- Критичний стан використання європейського досвіду з питань регіоналізму в Україні [2, 202].

- Наявність значних об’єктивних перешкод на шляху розвитку ТКС.

- Низький рівень залучення організацій громадянського суспільства до діяльності та реалізації цілей євро регіонів;

- Недосконалість системи моніторингу й оцінки вже реалізованих транскордонних проектів [5,94].

Для забезпечення подальшого розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу прикордонних регіонів України та активізації ТКС необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на удосконалення його інституційного середовища та розвиток кадрового забезпечення. У цьому контексті доцільним є:

- Врахування особливостей розвитку науково-технічного потенціалу країни-партнера транскордонного співробітництва та передбачення механізму розробки і реалізації спільних проектів з країнами ЄС [6].

- Створення інформаційного центру розвитку інноваційно-інвестиційного потенціалу транскордонного співробітництва при одному з вищих навчальних закладів регіону, зокрема у ході здійснення міждержавної Програми сусідства “Румунія – Україна”, започатковано проект “VISEC” (Віртуальний транскордонний студентський бізнес – інкубатор), де партнерами виступають Буковинська державна фінансова академія, Університет “Штефан чел Маре” та Сучавська Торгово-Промислова палата.

- Створення українського державного фонду з фінансування наукових досліджень у сфері транскордонного співробітництва.

- Збільшення обсягів державного фінансування заходів ТКС.

- Активізація роботи агенцій регіонального розвитку.

- Прискорення будівництва об’їзних доріг, забезпечення розвитку транспортної, придорожньої та виробничої інфраструктури. Так, загальні обсяги фінансування транспортної інфраструктури в Україні до Євро-2012 року становлять 81 млрд. грн, з них 10 млрд. грн – з державного бюджету, 232 млн. грн – з місцевих бюджетів. Решта коштів, близько 70 млрд. грн, за рахунок коштів інвесторів.

- Активізація участі місцевої влади у створенні та реалізації культурно-масових, спортивних та інших проектів у межах ТКС.

Література:

1. Гайдукова О.О. Транскордонне співробітництво як засіб розбудови інвестиційної привабливості регіону / О.О. Гайдукова // Наук. вісник БДФА. Економічні науки: зб. наук. праць / МФУ, БДФА; гол. ред. В.В. Прядко. – Чернівці, 2008. – Вип.4. – С. 555-561.

2. Погрибенник О.В. Транскордонне співробітництво як один із чинників ефективної регіональної політики в Україні / О.В. Погрибенник // Проблеми і перспективи розвитку національної економіки в умовах євроінтеграції та світової фінансової кризи / МФУ, БДФА; гол. Ред. В.В. Прядко. – Чернівці, 2009. – С. 201-204.

3. Сухенко В.В. Питання транскордонного співробітництва у регіональній політиці ЄС : теоретичний аспект / В.В. Сухенко // Інвестиції: практика і досвід. – 2009. - №22. – С. 78-80.

4. Шилепницький П.І. Особливості транскордонного співробітництва за програмою інструменту Європейської Політики Сусідства та Партнерства / П.І. Шилепницький, О.В. Зибарєва, Л.В. Вербівська // Наук. вісник БДФА : Економічні збірки : зб. наук. праць / МФУ, БДФА. – Чернівці, 2008. – Вип. 3 Ч.І. – С. 81-83.

5. Транскордонне економічне співробітництво // Україна у 2008 р. : процеси, результати, перспективи. Біла книга держ. Політики / За аг. Рнд. Ю.Г. Губана. – К.: НІСД, 2008. – С. 94-96.

6. Мікула Н.А. Щодо активізації участі України у європейських структурах з питань транскордонного співробітництва // Проблеми розвитку зовнішньоекономічних зв’язків і залучення іноземних інвестицій: регіональний аспект.: Зб. наук. пр. / Донецький національний університет; Голова редколегії: д.е.н., проф. Макогон Ю.В. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 763-767.

7. http://niss.lviv.ua