К.е.н. Токмакова І.В.

Українська державна академія залізничного транспорту, Україна

Роль інтеграціних процесів у розвитку транспортно-логістичного бізнесу в Україні

Ринок транспортно-логістичних послуг у наш час активно розвивається у зв'язку з розширенням господарських зв'язків і міжнародної кооперації. Основними рушійними силами на ринку логістики є: глобалізація діяльності компаній-клієнтів, їх концентрація на ключових компетенціях і аутсорсинг непрофільних напрямків, прагнення до скорочення розміру логістичного ланцюга й оптимізації витрат на його ділянках, скорочення життєвого циклу продукції й застосування нових підходів до маркетингу й дистрибуції продукту, зростання ролі інновацій, прискорений розвитку е-бізнеса.

З погляду світового досвіду й сучасних тенденцій розвитку глобального ринку логістичних послуг Україна перебуває на етапі формування й консолідації галузі, істотно уступаючи західним країнам, як по якості, так і по комплексності послуг, що надаються національними транспортно-логістичними компаніями.

Підвищення ролі регіонів України як споживачів і одночасно виробників широкого спектра транспортно-логістичних послуг у середньостроковій перспективі буде визначатися збільшенням споживчого попиту й обороту роздрібної торгівлі.

Сьогодні в Україні є висока зацікавленість в розширенні транспортно-логістичних послуг, як з боку споживачів так і з боку логітичних операторів, але темпи зростання вітчизнянного транспортно-логістичного ринку невисокі, що обумовлено відсутністю інвестиційних ресурсів та високим ризиком бізнесу.

У звязку з цим, постає завдання пошуку шляхів залучення інвестиційних ресурсів у розвиток транспорно-логістичних послуг та підвищення їх якості. Одним з дієвих напрямків розширення ринку конкурентоспроможних транспорно-логістичних послуг в Україні, зважаючи на світові тенденції, є активізація інтеграційних процесів, що ведуть до об’єдання підприємств та утворення ефективних організаційних форм об'єднань.

У світовій практиці склалися різні типи інтеграційних об'єднань, які різняться залежно від цілей співпраці, характеру господарських відносин між учасниками, ступеня самостійності. Це асоціації, концерни, консорціуми, синдикати, корпорації, холдинги, вільні зони, промислово-фінансові групи, пули тощо.

Законодавство України називає чотири види господарських об'єднань: асоціації, корпорації, консорціуми і концерни. Також у законодавстві зазначено можливість створення інших об'єднань за галузевими, територіальними та іншими принципами. Це дозволяє включати в сферу дії нові види об'єднань, раніше не відомі в практиці діяльності наших підприємств.

Всі організаційні форми інтеграції підприємств можна умовно підрозділяти на «жорсткі» і «м'які». «М'яку форму» інтеграції слід розглядати як спільну діяльність двох або більш компаній для реалізації певної загальної мети, але із збереженням корпоративної структури кожної з організацій-учасників.

«Жорстка стратегічна інтеграція» здійснюється із зміною системи корпоративного контролю та/або структури і веде до поглинання однієї або декількох організацій іншою компанією, яка надалі може продовжити діяльність від свого імені або змінити форму із створенням нової організації.

Таким чином, віднесення до «жорсткої» або «м'якої» форми проводиться за критерієм «ступінь самостійності в прийнятті рішень». Аналіз показує, що до «жорстких» форм можна віднести концерн, трест, а до «м’яких» - асоціацію, консорціум, стратегічний альянс.

Слід зазначити, що застосовуючи різні стратегії інтеграції, підприємства прагнуть отримати ті ресурси, яких їм бракує, щоб знизити вартість їх придбання і використовування, а також отримати синергетичний ефект.

В рамках ресурсного підходу останнім часом активно розвивається концепція компетенцій підприємств. Сучасні дослідження все частіше концентруються на детальному вивченні внутрішнього середовища підприємства, особливо на аналізі його нематеріальних ресурсів, а також організаційних здібностей (компетенцій), які надалі визначають її конкурентні переваги. Важливо, що при цьому велика увага надається організаційній культурі і процесу навчання усередині підприємства, які впливають на формування конкурентних переваг і стратегії розвитку.

На базі даних концепцій виникло пояснення процесів інтеграції через обмін ключовими компетенціями між підприємствами в різних областях діяльності. Враховуючи, що процес формування компетенцій є дорогим і непередбачуваним, більш простим рішенням може бути використовування компетенцій партнера по бізнесу, що і приводить зрештою до застосування «м’яких» форм об’єднань, серед яких останнім часом набули популярності стратегічні альянси.

При виборі організаційних форм об’єднання підприємств логістичного бізнесу необхідно враховувати такі чинники, як мета об’єднання, тривалість співробітництва, амбіциозність власників підприємств та інш.

Метою об’єдання може бути: сумісне використання активів; залучення додаткових інвестиційних ресурсів; розширення ринку послуг і підвищення їх якості за рахунок використання компетенцій, ресурсів, технологій інших учасників; зниження витрат та оптимізація логістичного ланцюга.

Тенденції розвитку транспортно-логістичного бізнесу у світі відзначаються зростанням вимог споживачів до якості послуг та вимог закордонних партнерів у плані людських ресурсів та систем керування, що призводить до збільшення злиттів і поглинань між постачальниками транспортно-логітичних послуг.

Таким чином, роль інтеграційних процесів у розвитку транспортно-логістичного бізнесу в Україні полагає в створенні передумов для розбудови й подальшої стабільної конкурентоспроможної роботи національних транспортно-логістичних компаній.