Смоловик Лілія Сергіївна

АТ “ОТП Банк”,Управління роздрібного бізнесу Київського регіону

ВИКОРИСТАННЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ ПРИ “ВІДМИВАННІ” ГРОШЕЙ

Анотація. Критично розглянуто проблему “відмивання” коштів не тільки в національному, але й в міжнародному масштабах. Представлені найбільш типові схеми “відмивання” грошових коштів за участю банківських установ. Розглянуто заходи боротьби з легалізацією коштів, отриманих злочинним шляхом: прийняття дієвих законів та підзаконних актів, впровадження відповідних систем контролю, використання міжнародних бухгалтерських стандартів, обов’язкова звітність банків, порядок ідентифікації клієнтів, проведення контролю за операціями клієнтів тощо.

Ключові слова: “відмивання” грошей, “брудні” гроші, FATF, банк, смерфінг, доміциляция векселя, вексель з бланковим індосаментом, фіктивні операції, анонімні рахунки, резидент, нерезидент, офшорні зони, підпільні банківські операції.

Питання боротьби з “відмиванням” грошей, отриманих злочинним шляхом, протягом останніх кількох десятиліть набуло особливої гостроти. “Відмивання” грошей тісно пов'язане з такими явищами, як незаконний обіг наркотичних засобів, корупція, відтік капіталу, використання офшорів для приховання доходів та ухилення від сплати податків. Крім цього, “відмивання” грошей може стати реальною загрозою для нормальних міждержавних відносин.

 На сучасному етапі розвитку людського суспільства можна говорити про те, що з проблемою “відмивання” грошей зіткнулося все світове співтовариство. У зв'язку з цим виникла необхідність розробити заходи протидії потокам “брудних” грошей не тільки на національному, а й на міжнародному рівні. За порівняно нетривалий час свого існування боротьба з “брудними” фінансами призвела до створення в окремих країнах  злагодженої і досить ефективної національної організаційно-правової структури регулювання протидії проникненню незаконно здобутих грошей у фінансову систему. До такої державної структури входять незалежні спеціалізовані органи з виявлення “брудних” потоків у фінансовій системі держав, так звані фінансові розвідки. Поява таких спеціалізованих органів ставить завдання захисту національної і міжнародної фінансової системи від “брудних” фінансів на рівень державної політики. Для держав, які беруть активну участь у міжнародній співпраці, оцінка стану боротьби з “відмиванням” грошей у державі спеціальними міжнародними організаціями, передусім FATF (Financial Action Task Force-міжурядовий орган, який визначає стандарти та розробляє політику з метою боротьби з відмиванням грошей та фінансуванням  тероризму), має велике значення, адже це може суттєво вплинути на рівень міжнародної ділової активності, в тому числі інвестиційної. Для України як для країни, що отримала негативну оцінку стану національної системи протидії “брудним” фінансам з боку FATF і була тимчасово включена до “чорного списку” держав, які не протидіють легалізації незаконно отриманих доходів, важливо розробити врівноважену політику з цього приводу. Тобто необхідно притримуватись того оптимального курсу, який би задовольнив вимоги спеціалізованих міжнародних інституцій і створив умови для подальшого ефективного функціонування національної банківської системи.

Першочерговим завданням для України на цьому етапі є перехід від готівкового виду розрахунків до безготівкових розрахунків, оскільки основною метою “відмивання” грошей у державах з розвинутою економікою є переведення готівки в безготівкову форму. Саме такі операції найлегше виявляють правоохоронні органи. Сьогодні можна говорити про те, що Україна виконала всі вимоги FATF, про що свідчить зняття з неї санкцій та виключення нашої держави з “чорного” списку.

Зоною підвищеного ризику залишається банківська сфера. Це зумовлено тим, що, по-перше, вона є своєрідною ареною боротьби за перерозподіл власності, де беруть участь як “чисті”, так і “брудні” гроші. По-друге, “відмиті” гроші зазвичай розміщуються на банківських рахунках, які часто відкриваються на підставних осіб, на фіктивні імена або від імені осіб, що діють за дорученням бенефіціарів. Характерною тенденцією є використання офіційних представництв іноземних банків для операцій з доходами від кримінальної діяльності. В Україні банківська система стала основною ланкою у схемі “відмивання” та переведення в готівку коштів підприємницьких структур. У будь-якій фінансовій афері, особливо пов’язаній з фіктивними фірмами, обов’язково виявляється “банківський” слід – в Україні чи за кордоном.

Одним з найбільш поширених на території України способів легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом з використанням конвертаційних центрів, є операції з переведенням безготівкових коштів у готівку (гривня і валюта) із залучення рахунків у вітчизняних та іноземних банках.

У відповідності з найбільш розповсюдженою моделлю процесу відмивання коштів, яка використовується міжнародною організацією FATF, процес легалізації можна умовно розділити на три основні етапи (стадії): розміщення, розшарування та інтеграція.

“Найпопулярніші” способи, за допомогою яких злочинці розміщують брудні кошти в фінансові системи, включають: 1) встановлення контролю з боку злочинної організації над фінансовими установами або над діяльністю їх персоналу (в тому числі шляхом підкупу або погроз); 2) смерфінг – подрібнення платежів (вкладів), тобто структурування операцій з готівкою без перевищення встановленої законом межі з метою уникнення реєстрації державними органами таких операцій; 3) організована закупівля фінансових інструментів за готівку; 4) обмін дрібних банкнот на купюри більшого номіналу, а також обмін грошей на іншу валюту; 5) переміщення коштів через банківські установи, в тому числі за кордон, з використанням платіжних карток; 6) злиття законних та незаконних капіталів, коли легально працююче підприємство використовує рахунок в банку в абсолютно законних цілях, поступово “підмішуючи” до таких коштів набуті злочинним шляхом активи; 7) використання благодійних організацій (зокрема, маскування злочинних коштів під благодійні внески та пожертвування).

Можна виділити декілька схем “відмивання” грошових коштів за участю банківських установ:

· Відмивання коштів за допомогою сертифікатів на пред’явника. Фірма за злочинні кошти здійснює придбання ощадних сертифікатів на пред'явника в банку. Як правило, далі вони передаються підставній особі-посереднику, яка пред'являє їх до платежу в касу цього ж банку, що торгує сертифікатами, та отримує цілком легальні кошти.

· Операції з переведення фізичною особою нерезидентом брудних коштів за кордон. Нерезидент отримує брудні кошти та перераховує їх на свій розрахунковий рахунок, який знаходиться за межами України.

· Кредитування під заставу брудних коштів, розміщених на депозиті. Особа розміщує кошти, здобуті протиправною діяльністю, на депозитному рахунку в банку. Далі отримується кредит, забезпеченням якого є кошти на депозиті. Особливістю схеми є те, що депозитні кошти виступають у формі застави під банківський кредит. Відсотки, що одержуються за депозитним внеском, частково компенсують витрати, пов’язані з користуванням кредитом.

· Кредитування під забезпечення брудними коштами у формі поручительства. Особа отримує в банку кредит під поручительство іншої особи. Зобов’язання погашає брудними коштами поручитель, які, відповідно, легалізуються.

· Операції з використанням доміциляції векселя. Фірма укладає з банком договір з доміциляції векселів та переказує кошти на вексельний рахунок. Банк-доміциліат протягом обумовленого договором строку здійснює оплату векселя. Це одна з типових схем, які застосовуються задля “розриву ланцюгу” процесу відмивання. Використання вексельних розрахунків сприяє маскуванню слідів злочинних коштів. Одним з варіантів схеми може бути використання доміцильованого векселя як застави для одержання фізичною особою наявного кредиту в банку, в тому числі за участю нерезидента (який пред'являє до оплати доміцильований банком вексель). Доміцильований вексель зручний тим, що його використання підвищує безпеку операцій, однак додаткова взаємодія з банком збільшує строки їхнього виконання, тому для відмивання часто користуються також і недоміцильованими векселями (Доміциляція векселя - призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється від місцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем).

· Операції з використанням векселя. Власник брудних коштів виписує в оплату отримання якогось товару чи послуги від фірми А вексель з бланковим індосаментом. В ході певних операцій цей вексель отримує фірма В, яка пред’являє його до сплати власнику та отримує легалізовані кошти (Бланковий індосамент векселя - форма передавання векселя, за якої юридична або фізична особа, яка передає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власником векселя).

· Операції з використанням платіжних карток. За межами України брудні кошти переводяться на пластикову картку. Картку фізично ввозять на територію України та знімають готівку. Як правило, схема використовується для “заплутування слідів”, а саме повернення в Україну валютних коштів, що незаконно акумулювались в закордонних банках, для подальшого використання.

· Фіктивні операції з цінними паперами з переказом коштів за кордон. Нерезидент укладає угоду на придбання цінних паперів, отримує цінні папери від підставного продавця, але не розплачується за них (варіант: отримує цінні папери, після чого угода скасовується, але цінні папери не повертаються). Далі ці папери продаються нерезидентом за брудні кошти. Кошти перераховуються за межі України на рахунок нерезидента під виглядом “повернення інвестицій”. Як правило, схема застосовується для приховування джерел походження брудних коштів з метою їх подальшої легалізації та є ланкою великої схеми відмивання.

У зв’язку із вживанням банками заходів для безпеки своєї діяльності злочинці дедалі більше діють не прямо, а звертаються по допомогу до адвокатів, фінансових консультантів, нотаріусів. З розвитком віртуального банківського бізнесу, банківських операцій у режимі “он-лайн”, які можуть здійснюватись на сайтах мережі Інтернет тих банків, які пропонують цей вид послуг, поставив “відмивання” грошей на новий рівень. Зараз будь-яка людина може увійти в систему, відкрити рахунок і відразу здійснити до 4х тисяч угод по 4 тис. доларів, оскільки при перевищенні цієї суми банк зобов’язаний надіслати повідомлення Комісії з фінансових послуг (мається на увазі здійснити операції з існуючим рахунком у банку).

Процес “відмивання брудних грошей” взагалі об'єктивно неможливий без залучення банківського сектора, який може відігравати як пасивну роль, тобто роль безпосередньої технічної ланки, так і активну, що полягає у створенні умов для проведення сумнівних та незаконних операцій. Бертольд Брехт свого часу писав: "Якщо хочете вкрасти, купіть собі банк". Проте на сьогодні й самі банки дедалі частіше стають об'єктом злочинних посягань не лише з боку недобросовісних власників, а й національних і міжнародних організованих злочинних угруповань та окремих злочинців, особливо коли йдеться про намір "відмити" кошти, отримані незаконним шляхом. Ось чому, з огляду на значущість банківської сфери у забезпеченні життєдіяльності окремих країн і світового співтовариства в цілому, питанню боротьби з "відмиванням" грошей у банківському секторі національної і світової економіки слід приділяти першочергового значення.

Боротьба з "відмиванням" грошей у банківському секторі економіки проводиться за допомогою різних засобів. Серед них, зокрема, розробка і прийняття з метою дотримання у банківській практиці законів і різноманітних підзаконних актів, директив міжнародних економічних союзів, спеціальних правил, запропонованих провідними світовими банківськими установами, рекомендацій органів виконавчої влади окремих країн стосовно конкретних напрямів боротьби з цим явищем, впровадження відповідних систем контролю. Крім того, фахівці з метою забезпечення дієвості боротьби з "відмиванням" грошей у банківському секторі економіки виділяють такі універсальні заходи, як перехід комерційних банків на використання міжнародних бухгалтерських стандартів, що забезпечить більшу прозорість і дозволить банківським установам, акціонерам і контролюючим органам бачити, що ж дійсно відбувається на рахунках; уніфікація міжнародних правил, що дозволить запобігти відпливу клієнтів у банки з менш жорсткими правилами. І, нарешті, необхідно, щоб банки виявляти зацікавленість у співпраці з державою, а держава, у свою чергу, — з банками.

Існують три основні моделі контролю за розміщенням кримінальних фондів у фінансових інститутах (в першу чергу в банках):

1. Система контролю, що передбачає обов'язкове повідомлення централь-ного урядового агентства про всі угоди, що перевищують певну суму готівкою.

2. Система контролю, що передбачає повідомлення про підозрілі операції.

3. Система контролю, що передбачає заборону великих угод з готівкою, обминаючи законного фінансового посередника.

Базельська декларація Комітету з банківських правил і контрольної практики міжнародного банківського співтовариства містить рекомендації щодо проведення ідентифікації клієнтів, відмови від практики ведення анонімних рахунків, закликає до співпраці з правоохоронними органами. Будь-який нерезидент, що відкриває банківський рахунок у будь-якому банку Європи, має пройти спеціальну перевірку. Закони багатьох країн у зв'язку з вимогою обов'язкової ідентифікації забороняють відкриття анонімних рахунків або рахунків на пред'явника. Протягом останніх років Австрія була єдиною країною серед держав ЄС, яка дозволяла мати анонімні банківські рахунки. Таких рахунків у цій країні було відкрито близько 26 млн., що втричі перевищувало чисельність населення Австрії, а анонімність ощадних книжок була започаткована ще в 1819 р. і мала глибокі традиції. Під тиском FATF Австрія розробила програму, що передбачає низку поетапних кроків щодо скасування анонімних рахунків. З огляду на загрозу повторного включення до “чорного” списку країн, що сприяють "відмиванню" грошей, який щорічно оприлюднюється FATF, про припинення операцій по анонімних рахунках оголосив і уряд Ліхтенштейну.

В окремих випадках законодавство спеціально обумовлює, за яких умов не потрібно проводити ідентифікацію. Зокрема, в Греції така можливість передбачається для низки страхових операцій невеликого розміру і короткострокового характеру, пенсійного страхування. У Франції всі банки мають повідомляти про будь-яку трансакцію з Науру або її представниками на суму понад 8 тис. євро. Про контрзаходи проти цієї республіки оголосили також Іспанія, Нідерланди, Німеччина і Сінгапур. Йдеться про перший міжнародний бойкот стосовно "пральні" з "відмивання" "брудних" грошей. Банкам та інвестиційним фондам Великої Британії заборонено проводити операції із зарахування на свої рахунки коштів із-за кордону, якщо відправник грошей не підтвердить сплату податків у своїй країні. Слід зазначити, що кримінальним злочином вважається також бездіяльність фінансових установ, яка спричинила легалізацію незаконно отриманих коштів. До розряду злочинних віднесені й дії фізичних осіб, які сприяють будь-кому у "відмиванню" грошей через їх приховування, зберігання або інвестування, а також якщо вони знають чи підозрюють, що грошові кошти є доходом від кримінальних злочинів. З 1990 р. Швейцарія прийняла низку законів, що спрямовані проти тих банкірів, які приймають вклади від представників злочинного світу, що мають сумнівне походження. Зазвичай швейцарські банкіри починають цікавитись джерелом грошей, якщо сума на рахунку перевищує 25 тис. швейцарських франків (або еквівалент цієї суми в іншій вілюті). Проте, як свідчать швейцарські експерти, підставою для підозри можуть бути операції з готівкою на суму понад 100 тис. швейцарських франків (67 тис. доларів), а також трансакції, що здійснюються через зарубіжні філії банків. Згідно зі швейцарським законодавством, за недонесення про сумнівні операції накладається штраф у розмірі 200 тис. швейцарських франків (137 тис. доларів). Таким чином, Швейцарія, де колись можна було без жодного запитання касира здати на зберігання валізу банкнот, перетворилася на зразкову країну, де на шляху злочинних грошей став закон. Водночас швейцарське законодавство не вважає незаконним ухилення від податків у інших країнах, тому іноземна поліція не може отримати дозвіл на доступ до банківської інформації.

Система збирання і надання регулюючим органам інформації про підозрілі угоди складалася протягом останніх десятиліть. Це – одна з найважливіших ланок, що забезпечує ефективність різних способів боротьби з "відмиванням" грошей. На початковому етапі така система в багатьох країнах була вкрай слабкою, а вимога про збирання і надання інформації — необов'язковою. Інформація надавалась несистематично й на добровільній основі. На сьогодні така практика стала обов'язковою у стосунках фінансових установ та органів, що наглядають за ними, а в багатьох країнах — і для інших організацій.

В Україні НБУ запровадив штрафування банків за порушення банківського законодавства з боротьби з “відмиванням” грошей у розмірі 0,01% від суми зареєстрованого статутного фонду банку за кожне порушення. Водночас загальна сума штрафів за виявлені перевіркою порушення одного виду не може перевищувати 1% суми зареєстрованого статутного фонду. Згідно Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 7 грудня 2000 р. № 2121-III забороняє банкам:

· відкривати й вести анонімні (номерні) рахунки;

· вступати в договірні відносини з клієнтами в разі, якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від свого імені.

На банки покладається обов’ язок ідентифікувати:

· клієнтів, які відкривають рахунки в банку;

· клієнтів, які здійснюють операції, що підлягають фінансовому моніторингу;

· клієнтів, що здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунка на суму, що перевищує еквівалент 50 тис. грн.;

· осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів;

· зберігати протягом 5 років документи про здійснення фінансових операцій.

Говорячи про відмивання коштів і банки, неможливо обійти ще один досить цікавий аспект проблеми – підпільні банківські операції. Такі операції відомі давно. Нині вони набули найбільшого поширення в країнах, де діють суворі правила контролю за обміном валют. При цьому що суворішими є способи контролю, то більшого розвитку набувають підпільні банківські операції. Підпільні банківські системи (ще їх називають "рівнобіжними") дають змогу переміщувати по всьому світу величезні суми грошей без традиційних банківських процедур, їх створено для обходження валютного контролю з метою одержання прибутків, зберігання коштів за кордоном тощо. Підпільні банківські системи можуть існувати також у формі трастових компаній, їх складно контролювати. До того ж, членам однієї системи не відомі точно всі її частини, що гарантує збереження таємниці. Підпільна банківська система впливає на зростання злочинності в країні, на стабільність політичної ситуації та розвиток національної економіки.

Рівнобіжні банківські системи використовуються в основному особами, злочинні інтереси яких виходять за межі однієї держави. Підпільний банкір може здійснювати свої операції у філіях національних банків, використовуючи весь набір банківських послуг і не називаючи ім'я свого клієнта, що дуже вигідно для злочинців. Підпільні банкіри у своїй діяльності переважно виконують лише функції переказу грошей і не використовують внесків у тому значенні, яке в них вкладає законодавство більшості країн. Однак і при переказі грошей такі банкіри можуть ухилятися від сплати податків, а тому привертають до себе увагу податкового відомства. Податкові служби мають право вимагати від них звіт про походження переведених за кордон грошей. У подібній ситуації підпільному банкіру доводиться або визнати свій статус, і тоді податком обкладатимуться всі його комісійні, або відмовитись визнати його, і тоді податком обкладатиметься вся переведена сума, оскільки вона розглядатиметься як незаявлений дохід від невідомої діяльності.

Але все ж таки для того, щоб відмити гроші, необов'язково створювати фіктивні фірми чи використовувати рівнобіжну банківську систему. В більшості випадків простіше викоритовувати реально діючі банки, які є більш доступними широкому колу людей. Простіше за все встановити контроль над фінансовими установами. Таке підпорядкування спрощує розміщення незаконних грошей, їхній розподіл та інтеграцію. Під час становлення контролю над банком для “відмивання” грошей використовуються керівники й службовці банків, що сприяють злочинцям у дробленні рахунків, використанні банківського рахунка для масових операцій із внесками. За кілька місяців до перевірки банківської бухгалтерії операції припиняються, і на рахунках залишаються лише незначні суми. Контроль встановлюють не тільки над вітчизняними, а й над іноземними банками. За наявності такого контролю, особливо над іноземними банками, правоохоронним органам розкрити факт відмивання грошей надзвичайно складно. Використовуючи підконтрольний іноземний банк, особи, які займаються відмиванням грошей, по-перше, зможуть приховати значну кількість своїх операцій шляхом переказу грошей; по-друге, вони зможуть одержати кредит, що імітує законний, хоча фактично цей кредит забезпечений незаконними доходами; і, по-третє, добровільна допомога іноземного банку захищена банківськими законами й положеннями незалежної держави від надмірного втручання іноземних правоохоронних органів.

Організовуючи боротьбу з “відмиванням” грошей у банківському секторі вітчизняної економіки, слід усвідомлювати, що комерційний банк – це незалежний субєкт права, створений за рахунок приватних грошей, основною метою існування якого є отримання прибутку. При цьому на нього покладається суспільно корисна, більше того – правоохоронна функція. Банк ефективно виконуватиме цю функцію лише в тому випадку, якщо обслуговування недобросовісного клієнта вже не буде для нього вигідним.

Література:

1. С.Г.Гуржій, О.Л.Копиленко, Я.В.Янушевич та ін.- посібник “Боротьба з відмиванням коштів: правовий, організаційний та практичний аспект”/. – К.: Парлам. вид-во, 2005. – 216 с.

2. FATF : Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей, від 25.09.2003

3. Сучасний економічний словник.