Гапчук О.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Оцінка механізмів ефективного залучення іноземних інвестицій в АПК України

В принципово нових умовах господарювання, які сформувалися в

результаті зміни майнових і виробничих відносин на аграрному ринку, виникає питання про пожвавлення інвестиційної діяльності в аграрному секторі за рахунок зовнішніх джерел, а саме розробки ефективного механізму залучення іноземного капіталу в аграрний сектор України. І це обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Метою даної статті є аналіз існуючих механізмів залучення іноземних інвестицій в АПК України і оцінка їх позитивних та негативних сторін.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання: описати основні механізми, що можуть використовуватись для залучення іноземного капіталу; обґрунтувати методи залучення іноземних інвестицій в український аграрний сектор.

Проблемам залучення іноземного капіталу в українську економіку було присвячено багато наукових праць. Серед основних слід відзначити вітчизняні дослідження П.Борщевського, Є.Величко, М.Герасимчука, М.Дем’яненка, А.Музиченка, Л.Дейнеко, Б.Дмитрука.

Вибір найбільш оптимального механізму для залучення іноземних інвестицій в АПК України повинен проводитись з урахуванням національних пріоритетів, що визначаються потребами окремих галузей та інтересів стратегічних інвесторів. І на цій основі необхідно будувати державну стратегію розвитку аграрного сектору, створюючи оптимальні організаційно-економічні умови для приходу іноземного капіталу [2].

Міжнародне й українське законодавство передбачає можливість використання різних механізмів залучення іноземних інвестицій. Серед основних із них: створення спільних підприємств(СП); стратегічних альянсів та вільних економічних зон; здійснення інвестицій на основі лізингу та концесій; викуп пакетів акції; придбання існуючих та створення нових підприємств спільно з підприємств, що повністю іноземними партнерами, а також заснування власних належать ТНК тощо.

Заслуговує на увагу такий спосіб залучення іноземних інвестицій як технічна допомога. На сьогодні в Україні реалізується 13 проектів міжнародної технічної допомоги АПК, основними донорами по яких є ЄС, уряди США, Канади, Нідерландів, Німеччини та Швейцарії. Загальна сума залучених коштів по цих проектах складає майже 53 млн. дол. США.

Найбільший обсяг допомоги надає Агентство США з міжнародного розвитку, за підтримки якого в нашій країні реалізується 3 проекти на суму 26,1 млн. дол. США. Значна технічна допомога в галузь АПК надходить з боку ЄС, співробітництво з яким є одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України. В рамках технічного співробітництва України з ЄС було реалізовано проектів на загальну суму близько 20 млн. євро. Наприкінці минулого року за підтримки ЄС розпочав діяльність масштабний проект міжнародної технічної допомоги з боку ЄС - «Виконання Україною зобов’язань щодо реалізації політики добросусідства та членства в СОТ в сільському секторі (Секторальний підхід (SWAP)». Бюджет проекту – 4,7 млн. євро. Основне завдання SWAP – зв’язку зі вступом до СОТ та досягнення більшої гармонізації підтримка України в зі стандартами в аграрній політиці, розвитку сільської місцевості та у галузі безпечності продуктів харчування [4].

Одним із найбільш розповсюджених механізмів залучення прямих інвестицій в Україну є створення спільних підприємств (СП). Прямі інвестиції, які здійснює іноземний партнер, мають переваги перед кредитами й іншими формами іноземної участі у розвитку економіки приймаючої сторони, особливо в умовах кризи.

В сьогоднішніх умовах, багато потенційних іноземних інвесторів утримуються від інвестування в аграрний сектор. Головною причиною цього є незавершеність законодавчого врегулювання, надмірний податковий тиск, вплив на виробництво природно-кліматичних умов, недотримання українськими партнерами договірних зобов’язань, та інші чинники, що формують інвестиційний клімат держави.

Таким чином, сучасні тенденції агарного інвестиційного процесу мають складний і переважно несприятливий характер, вони гальмують розвиток аграрного сектору України. Інвестиційна політика держави останнього десятиліття щодо національного АПК, і в першу чергу сільського господарства, не була спрямована на подолання кризової ситуації і не враховувала реального стану продуктивних сил аграрної сфери, який характеризується нині як катастрофічний. Різноманітність аспектів міжнародного руху капіталів обумовлює створення ряду механізмів залучення іноземних фінансових ресурсів у залежності від потреб країни та особливостей формування її інвестиційного клімату. Проте особлива увага уряду повинна спрямовуватись на визначення першочерговості застосування галузей аграрного тих механізмів, що найбільшою мірою сприятимуть розвитку сектору. Використання того чи іншого механізму залучення іноземних інвестицій має відбуватись з урахуванням науково обґрунтованих внутрішніх та зовнішньоекономічних пріоритетів України.

Список використаних джерел

1. Дейнеко Л., Шелудько Е. Перспективи формування інтегрованих структур в агропромисловому комплексі України / Дейнеко Л., Шелудько Е.– 2009. – № 2. – С. 146 – 154.

2. Дмитрук Б.П., Пітель Н.Я., Подзігун С.М. Спільне підприємництво в

сільському господарстві: Навчальний посібник /Дмитрук Б.П., Пітель Н.Я. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – С. 25, 153.

3. Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. / Відп. ред. О.П.

Степанов. – К.: КНЕУ, 2009. – 120 с.

4. www.minagro.kiev.ua