Рябко Д.Г.

Керівник: Сорокіна О.М.

ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ:

ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ

Страховий процес покликаний забезпечувати передання ризику від страхувальника до страховика і тим самим підвищувати стійкість підприємства-страхувальника чи зберігати досягнутий рівень добробуту фізичної особи-страхувальника. За відсутності об‘єктивних гарантій спроможності страхової компанії відповідати за своїми зобов‘язаннями, страхування втрачає будь-який сенс. Водночас збільшення обсягу ризиків у страховика має бути збалансоване різними методами: зростанням обсягу страхових операцій, співстрахуванням, перестрахуванням, управлінням страховими резервами. В іншому випадку страхувальник, передаючи один ризик, придбає інший – ризик власного банкрутства. Тому, виходячи з природи діяльності страхової компанії, виділився основний критерій її оцінки – фінансова стійкість.

Основи фінансової діяльності та аналізу страхових компаній розглядали у своїх працях чимало вітчизняних та зарубіжних дослідників (серед них українські науковці В.Бігдаш, Н.Внукова, І.Іванюк та інші). Віддаючи належне здобуткам учених, зауважимо, що теоретичні основи поняття «фінансова стійкість страхових компаній» досліджено недостатньо. Досить часто термін «стійкість» трактується як «здатність тієї чи іншої системи зберігати певні властивості та характеристики незмінними або майже незмінними. Специфіка діяльності страхових компаній не дозволяють застосовувати до інтерпретації їх діяльності підходи, придатні для інших підприємств. Розглянемо поняття «фінансова стійкість» і «фінансова надійність», які використовуються для характеристики діяльності страховиків. Загальноприйнятим підходом для визначення фінансової стійкості страхової компанії є її характеристика як «здатності виконувати взяті зобов‘язання за договорами страхування в умовах впливу несприятливих факторів, змін в економічній кон‘юктурі».Фінансову стійкість страхових компаній також визначають як «здатність виконувати взяті на себе зобов‘язання за усіма укладеними договорами страхування». У наведених визначеннях поняття «фінансова стійкість» тісно пов‘язано із поняттям «платоспроможність», оскільки системоутворюючою категорією є «відповідальність за зобов‘язаннями», тобто здатність здійснювати платежі за зобов‘язаннями. Також фінансова стійкість характеризується з позиції ліквідності, тобто «наявності достатнього рівня покриття залучених пасивів активами, та рентабельності, тобто значної прибутковості, яка забезпечує необхідний розвиток компанії». Тобто, термін «ліквідність» щодо страхової компанії визначається як здатність забезпечувати своєчасне трансформування активів у гроші для виконання з мінімальними затратами виниклих зобов‘язань. В основі можливості такого трансформування лежать узгодженість руху активів і пасивів страхової компанії. Тобто, недостатня ліквідність страховика може спричинити неочікуваний дефіцит платіжних засобів, який покривається шляхом збільшення затрат, що призводить до зменшення прибутковості або неплатоспроможності страхової компанії.

Існує багато варіантів поняття «фінансова стійкість страховика» і різні автори розуміють його по своєму:

- платоспроможність страхової компанії» або «платоспроможність страхової організації в часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними та залученими коштами ( Л.О.Орланюк-Малицька);

- здатність страхової компанії зберігати існуючий рівень платоспроможності впродовж певного часу за можливих несприятливих зовнішніх та внутрішніх впливів на фінансові потоки ( Л.Шірінян);

- здатність страхової компанії зберігати існуючий рівень платоспроможності впродовж тривалого часу і за суттєвих впливів, використовуючи для цього фінансовий, технологічний або управлінський потенціали (А.Е.Жеребко);

- здатність страхової компанії зберігати нормальний стан фінансових потоків під впливом незначних збурень зовнішнього середовища, постійне збалансування або перевищення доходів над витратами по страховому фонду в цілому (О.О.Шевчук);

- забезпечення такої структури дохідності та ліквідності вкладень, яка мінімізує технічний ризик страхування (А.А.Кудрявцев);

- такий стан фінансових ресурсів страхової компанії, який забезпечує платоспроможність і подальший розвиток організації в умовах ризику, пов‘язаного із страховим захистом суб‘єктів ринку ( В.В.Глущенко) та інше.

Таким чином, можна виділити три основних та органічно взаємопов‘язаних складових фінансової стійкості страхових компаній: надійність, платоспроможність та ліквідність. Ліквідність – основоположний фактор (умова) платоспроможності, яка, у свою чергу, є найбільш значущим критерієм надійності страхової компанії. Усі вони впливають на формування рівня довіри до страховика і є підґрунтям для визначення його фінансової стійкості.

Література:

1. Грищенко Н.Б. Основы страховой деятельности: Учеб. Пособ. М., Финансы и статистика, 2008. – С. 240

2. Ткаченко Н.В. Інвестиційна діяльність страхових компаній [Текст] / Н.В. Ткаченко // Автореф. дис. на здобуття ступеня канд. екон. наук: 08.04.01.//Інститут економічного прогнозування НАНА України. – К., 2004. – С. 5

3. Сплетухов Ю.А. Страхование: Учеб. пособ. [Текст] / Ю.А. Сплетухов, Е.Ф. Дюжиков.- М.: ИНФРА-М, 2007. – С. 283

4. Страхування: Підруч.[Текст] / Кер. авт. Колективу і наук. Ред.. С.С. Осадець . – КНЕУ, 2002. – с. 521