Заєць О.П.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми залучення іноземних інвестицій в Україну

Згідно зі ст. 1 Закону України  «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект [3, 275].

Метою даної роботи є виявлення проблем та шляхів їх усунення в залучені іноземних інвестицій в Україну.

Завданням являється побудова нової ефективної та прозорої системи залучення іноземних інвестицій в Україну.

Різні аспекти залучення іноземних інвестицій в Україну розглядали в працях таких вчених: Рубцова М.Ю., Ефремов В.А., Семененко Д. Ю., Гордієнко Г.Л., Загородній А.Г., Гринів.Т.Т. та інші.

Дослідження проблеми інвестування економіки завжди знаходилось в центрі уваги економічної думки. Це обумовлено тим, що інвестиції стосуються найглибших основ господарської діяльності, визначають процес економічного зростання в цілому. Питання залучення інвестицій стало останнім часом найбільш актуальним для економіки України. Держава не в змозі забезпечити зараз надходження обсягу коштів, необхідного для зростання валового внутрішнього продукту.

Основною проблемою залучення інвестицій на даний час виступає заурегульованість господарської діяльності, в області інвестиційного руху, нормами права. Причина наявності цих факторів - відсутність чіткої державної політики щодо економічного розвитку взагалі, і залучення інвестицій (як іноземних, так і внутрішніх) зокрема [2, 87]. Однак проблема ефективності законодавства про інвестиційну діяльність є комплексною і не може бути обмежена тільки аспектами державного регулювання.

Іноземні інвестори відчувають деяку невпевненість і з причини постійних змін підходу держави до процесу залучення інвестицій. Прийняття Верховною Радою України рішення щодо скасування пільг для спільних підприємств, які могли користуватися ними ще щонайменше декілька років, такої впевненості не додало. Зрозуміло, що бажано залучити до державного бюджету України додаткові кошти від оподаткування таких підприємств, що такі пільги ставлять у дещо нерівні умови хазяйнування іноземних і вітчизняних підприємців. Проте, про це потрібно розмірковувати під час створення законодавчих актів, а не після їх введення в дію. Фірми, які прийняли рішення про вхід в Україну, базуючись на розрахунках, які були зроблені на основі діючого законодавства, сподіваються, що вже нічого не буде заважати розвитку їх бізнесу. До того ж вони отримали і державні гарантії. Зараз, прийняття законів, які суттєво погіршують стан інвесторів, підтверджує сумну репутацію України, як країни з одним з найвищих рівнів ризику для інвесторів.

В Україні існують ще й об’єктивні та суб’єктивні фактори, які негативно впливають на процес залучення іноземного інвестування, а саме:

-  залучення іноземних інвестицій відбувається в умовах економічної кризи. Дехто з інвесторів призупинив діяльність на території України, вислов­люючи свою невпевненість у подальшому співробітництві;

-  нестабільне законодавство, відсутність надійних гарантій захисту від його змін для іноземних інвесторів;

-  повільні темпи приватизації. Іноземні інвестори, банки та фінансо­ві організації при вкладанні коштів у інвестиційні проекти віддають перевагу приватним підприємствам;

-  невирішеність питання щодо надання у приватну власність земель­них ділянок під об’єкти, що приватизуються;

-  темпи інфляції залишаються на значно вищому рівні, ніж у країнах Західної Європи і США;

-  невисокий рівень розвитку інфраструктури, яка могла б забезпечи­ти швидкий оперативний зв’язок України з іншими країнами.

Очевидно, що низька інвестиційна привабливість України, небажання вкладати кошти в її економіку, окрім суто економічних причин, зумовлені незацікавленістю чи байдужістю місцевої влади до проблеми залучення інвестицій. Інвестиційний рейтинг регіонів України свідчить про низький професійний рівень місцевих чиновників, які відповідають за створення інвестиційного клімату, доводить низьку ефективність зусиль місцевої влади для підвищення інвестиційної привабливості територій.

Отже, в Україні сформувався малосприятливий інвестиційний клі­мат, який спричинив брак стратегічних іноземних інвестицій.

Стосовно залучення інвестицій, то вони можуть здійснюватись різними способами, в залежності від відносин між інвестором та об`єктом приватизації, загальним економічним середовищем. Головними способами є створення спільних підприємств, додаткова емісія акцій, залучення коштів міжнародних фінансових організацій та проведення конкурсів, які б передбачали зобов`язання щодо розвитку підприємств.

Досить привабливою є перспектива залучення додаткових коштів за допомогою вторинної емісії акцій. Щоправда, це може стосуватися лише стабільно працюючих виробництв. Такі підприємства можуть емітувати свої цінні папери для поповнення обсягу власних обігових коштів. Такий спосіб залучення інвестицій ще не досить поширений в Україні [4, 96 ].

Слід зазначити, що створення і підтримка сприятливого інвестиційного клімату в країні полягає не тільки в залученні визначеного обсягу іноземних інвестицій, але й у конкретних умовах їхнього застосування. У цьому розумінні розвиток національної економіки України має визначені особливості. По-перше, деіндустріалізація країни зажадала скорочення виробництва продукції важкої промисловості до рівня національних потреб і потреб експорту її продукції. По-друге, упровадження нових технологій і створення пріоритетних сфер як основи інформаційного суспільства неминуче пов'язано з залученням іноземного капіталу. По-третє, чималих інвестицій вимагає реконструкція аграрного сектора країни і підвищення його продуктивності. По-четверте, відновлення будівельної індустрії зв'язано з оптимальними її розмірам для національної економіки.

Інвестиційний процес взагалі залежить від стабільності в багатьох вимірах: стабільності політичної, стабільності законодавства, стабільності економічної, стабільності інвестиційної політики держави [5, 136].

Що стосується перспектив, то зусилля держави зі створення режиму сприяння іноземним інвестиціям мають бути постійними, розрахованими на довгострокову стратегію розвитку та враховувати зростання конкуренції при залученні іноземного капіталу. Стратегічним напрямком інвестиційної діяльності варто вважати реформування податкової системи - для того, щоб вона забезпечувала достатній обсяг надходжень у бюджети всіх рівнів.

Важливим стратегічним напрямком інвестиційної діяльності можна вважати також розвиток фондового ринку, який певним чином також збільшить приплив іноземних інвестицій [1, 7-13].

Таким чином, на сьогоднішній день в нашій державі існує проблема недостатнього використання інвестиційного потенціалу, яка пов’язана із політичною нестабільністю, надмірним втру­чанням держави у регулювання іноземних інвестицій, постійними змінами у чинному законодавстві, відсутністю в Україні єдиного центрального органу з питань державного управління іноземного інвестування. Тому необхідно переглянути та розробити єдину чітку стратегію залучення іноземних інвестицій, оскільки залучення іноземних інвесторів з метою вкладення гро­шей в економіку держави є основною ор­ганічною частиною інвестиційної політики будь-якої країни.

Література

1.   Загородній А.Г., Гринів.Т.Т. Система недержавного гарантування у сфері іноземного інвестування // Фінанси України. – 2006. - № 11. Стр.122-132

2.   Ефремов В.А. Перспективные направления и механизмы стимулирования инвестиций // Экономика Украины. –К.,2003 - №9 – С.86-92.

3. Мілаш В.С. Господарське право: Курс лекцій: У 2 ч. – Ч.2. – Х.: Право, 2008. – 336с.

4. Музиченко А.С. Інвестиційна діяльність в Україні. – Київ, 2007 р.

5. Федоренко В.Г. Іноземне інвестування економіки України.- Київ,2006р.