Економічні науки / 10. Банки і банківська система
Доц. Левчук О. В., ст.
Ліщук С. А., Черниш Я. В.
Вінницький
торговельно-економічний інститут
Київського національного
торговельно-економічного університету
Проблеми та
перспективи розвитку банківського страхування в Україні
Про необхідність розширення співпраці страхових і банківських інститутів у
вітчизняній економіці свідчить багато фактів, які випливають з невизначеності
нинішньої ринкової ситуації. Відмінною рисою банківської діяльності є
підвищений ризик, і, насамперед, неповернення кредиту, що може статися як із
вини позичальника, так і в силу незалежних від нього обставин. Тому страхування
на такий випадок — це форма отримання банками гарантій повернення виданих
коштів. Крім того, співпраця зі страховими компаніями веде до розширення сфери
послуг банку, що робить його привабливішим для потенційних клієнтів і приносить
додатковий прибуток. Тісна взаємодія страхових і банківських інститутів є
найважливішою умовою стабілізації економіки і початком виробничого зростання.
Існує багато наукових досліджень, присвячених банківському страхуванню.
Одними з перших дослідників цієї теми стали В. Зубарєв, О. Лилик, М. Мних, Н. Тарасова, В. Фурман, Л. Ширинян та інші. Більшість публікацій цих та інших
авторів присвячена з’ясуванню суті й класифікації різноманітних ризиків,
властивих банківській діяльності, і заходам з їх страхування.
Банківському бізнесу притаманна велика концентрація грошових ресурсів,
комп’ютерних технологій, він є джерелом корисної інформації. Все це приваблює і
різні кримінальні структури. Спостерігається нездоровий інтерес та метушня
навколо системи банківських розрахунків серед представників тіньової економіки.
Рівень кваліфікації шахраїв зростає. Вони нерідко вдало використовують і
розроблені проти них нові, більш вдосконалені технології. Обсяг збитків
неухильно зростає і внаслідок злочинів, довершених висококваліфікованими
шахраями в банківській сфері. З огляду на це банківське страхування є одним із
способів забезпечення надійного функціонування банку. В разі нанесення банку
шкоди страхові виплати дозволяють відновлювати нормальний фінансовий стан
банку.
Страхування життя і відповідальності позичальника в сучасних умовах є більш
вагомішим інструментом мінімізації ризику при кредитуванні, ніж договір поруки.
У банківській практиці кредитна діяльність є джерелом значної частки прибутку.
Проте неповернення кредиту, особливо великого, може заподіяти банку серйозної
шкоди. Це, в свою чергу, ставить під удар стан економіки в Україні, веде до
банкрутств пов’язаних з даним банком підприємств, банків-кореспондентів і
приватних осіб. Тому страхування відповідальності позичальника за неповернення
кредиту має стати невід’ємною частиною стратегії і тактики виживання й розвитку
будь-якого комерційного банку. Портфель банківських позик схильний до всіх
видів ризику, що супроводжують фінансову діяльність, — ризику ліквідності,
ризику процентних ставок, кредитного ризику, тобто ризику неплатежу по кредиту.[1]
Варіюючи між прибутковістю і ризиком, банкіри вимушені обмежувати норму
прибутку, страхуючи себе від зайвого ризику.
За умови розвитку різних форм кредитування, в тому числі споживчого, в
найближчій перспективі потрібно чекати зростання купівель у кредит квартир,
автомобілів і інших предметів тривалого користування, що дорого коштують,
клієнтами навіть із середнім достатком. Ризик неповернення подібних кредитів
досить великий — як внаслідок суб’єктивних обставин, відстеженням яких
займаються служби безпеки комерційних банків, так і внаслідок обставин об’єктивного
порядку, пов’язаних з випадковими, ненавмисними подіями, що є класичними
страховими ризиками. Практика свідчить, що основною причиною, яка спонукає
іноземні банки співпрацювати зі страховими компаніями, є власний захист.
Комерційні банки зацікавлені в страхових продуктах, що знижують саме ризик
банку, і передусім забезпечують захист їхніх кредитних ресурсів. Чимало
зарубіжних банків, враховуючи ризик неповернення заборгованості по кредиту,
однією з обов’язкових умов отримання кредиту пропонують укладення угоди зі
страховою компанією. Вона, в разі виникнення обумовленого договором випадку,
покриває відповідальність позичальника перед банком за непогашення кредиту.
Поліс розглядається як порука страховика перед банком-кредитором за фінансовими
зобов’язаннями його клієнтів-позичальників.
Українські банки зацікавлені в розробці та впровадженні нових страхових
продуктів, спрямованих на захист від фінансових збитків, зумовлених шахрайськими
діями. При емісії банками пластикових карт шахрайство може відбуватися як
навмисно клієнтами в змові зі співробітниками банків, процесингового центра і
торговельних точок, так і ненавмисно
шляхом втрати кредитної карти і використання її будь-якою сторонньою особою з
метою отримання готівки, товарів і послуг у кредит. Співпраця страхової
компанії з банком вигідна обом учасникам, оскільки знижується собівартість
трансакцій та інформаційних витрат усередині групи і, як наслідок, зменшуються
тарифи, надається можливість вести більш гнучку цінову політику, зростає
надійність усіх фінансових операцій, що проводяться страховою компанією і
банком, також раціонально інвестуються кошти страхових резервів, зібраних
страховою компанією. [2] Крім того, у банку
виникає додаткове джерело доходів – комісійна винагорода за реалізацію
страхових полісів.
Проте, крім зазначених переваг, інтеграція банків і страхових компаній має
й недоліки, головним із яких є монополізація фінансової галузі. Наприклад,
підприємство бере в банку в лізинг обладнання, при цьому банк зобов’язує його
застрахувати лізингове майно й пропонує ряд страхових компаній. Зазвичай з
такими страховими компаніями, банк
укладає договори про співпрацю, або вони входять в одну банківсько-страхову
групу. Підприємство, яке бере у лізинг обладнання, не має права вибрати іншу
страхову компанію, умови страхування якої можуть бути більш привабливими, а
вартість послуг – нижчою, що обмежує права споживача фінансових послуг. [1] Таким чином, відбувається прихована монополізація ринку
фінансових послуг.
Для ефективної взаємодії банків в умовах розвитку страхових відносин
необхідно створити систему державного регулювання функціонування й розвитку
банківсько-страхових структур, визначити вимоги до функціонування таких
структур згідно з нормами й стандартами Європейського Союзу.
Світові тенденції до подальшої інтеграції страхового і банківського
капіталу, а також європейський досвід примушують Україну формувати
законодавчо-нормативну базу із цих питань і розробляти економічну політику, яка
б сприяла зростанню, взаємопроникненню банківського й страхового сегментів
фінансового ринку.
Таким чином, на стабілізацію економіки загалом в Україні, і на збільшення
надходжень до бюджету впливає процвітання банківського і страхового бізнесу,
впровадження перспективних проектів, що мають світові аналоги. [3] Спільна робота банків і страхових компаній
дозволяє взаємопідтримувати фінансові інструменти економіки за умови
впровадження конкретних банківських і страхових продуктів.
Література:
2. Грищенко Р. Тенденції банківського бізнесу: злиття банків,
страхових компаній та пенсійних фондів // Вісник НБУ. – 2004. – Лютий. – С.
15-17
3. Лилик О. Bancassurance та
перспективи його розвитку в Україні // Вісник НБУ. – 2007. – № 2. – С. 32–37.