Экономика/ Финансовые отношения

Буянова І.А. , Рандіна А.М.

Буковинська державна фінансова академія

РОЛЬ БЮДЖЕТУ У РЕГУЛЮВАННІ ЕКОНОМІЧНИХ І СОЦІАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ У ДЕРЖАВІ

Суть бюджетної системи, її економічну природу складають економічні відносини, між державою з одного боку і юридичними та фізичними особами з іншого боку, з приводу розподілу і перерозподілу ВВП, з метою формування і використання централізованого фонду грошових коштів держави, призначених на забезпечення виконання нею своїх функцій. У ринковій системі бюджет відіграє роль особливого регулятора соціально – економічних процесів у державі. Адже саме через державний бюджет відбувається централізація коштів, що дає змогу маневрувати останніми, зосереджувати їх на вирішальних ділянках економічного і соціального розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території країни.

Тривалий час ринковий механізм господарювання в основному був спрямований на розвиток економічного аспекту діяльності людини і суттєво не зачіпав соціального аспекту. Але ж у суспільстві є єдиним організмом, і його існування пов’язано з оптимальним вирішенням як економічних питань у повному обсязі, так і соціальних. Ось чому ті питання, які неповною мірою може вирішити ринковий механізм, бере на себе держава використовуючи різні методи, що дістали назву державного регулювання за допомогою бюджетної політики.

Бюджетна політика - сукупність заходів держави з організації та використання бюджетних ресурсів для забезпечення її економічного і соціально розвитку. Розробляється бюджетна політика органами влади - законодавчою, виконавчою відповідного рівня із залученням фахівців – науковців, практиків як вітчизняних так і зарубіжних.[4]

Отже, бюджет може на основі виробленої бюджетної політики, використовуючи бюджетний механізм, впливати на соціально-економічні процеси. Цей вплив може здійснюватися прямими та непрямими методами. До прямих методів можна віднести законодавчі та інші нормативні акти, які безпосередньо регулюють „правила гри” всіх учасників економічних відносин - держави, суб'єктів господарювання, населення. Саме цими методами визначаються ставки податків, інших зборів, механізм їх стягнення, відповідальність за порушення „правил гри”. Такі акти є основою здійснення господарської діяльності.

До непрямих методів належать дії державних органів щодо перерозподілу бюджетних ресурсів, визначення складових бюджетних ресурсів, основні напрями їх використання.

Вагомим є значення бюджету і в соціальному напрямі. Це досягається відповідно до законодавчо закріпленого механізму в кожній конкретній державі. Залежно від особливостей державного устрою, національних традицій, правлячої коаліції партійних об'єднань, рівня економічного розвитку держави та інших факторів через бюджет фінансуються складові соціальної сфери — наука, культура, спорт, охорона здоров'я, освіта, забезпечується утримання інвалідів, пенсіонерів тощо.

Досягти оптимального співвідношення між економічним та соціальним напрямами — значить задовольнити інтереси всіх соціальних груп населення. Як правило, повною мірою це питання не вирішено в жодній країні світу, можна лише говорити про задоволення потреб більшої частини суспільства.[1,2]

Однак, зв'язок бюджету із зовнішнім середовищем взаємний — не лише він має вплив на соціально-економічні процеси, а й сам зазнає впливу конкретних факторів. Ці фактори розглядають з позицій об'єктивності (природні, економічні, соціальні особливості країни) й суб'єктивності (політика уряду, пріоритети розвитку, зовнішня і внутрішня економічна ситуація).

Маючи об'єктивний характер, фінанси водночас залежать від суб'єктивних дій держави - фінансових законів і фінансової політики, спрямованих на досягнення конкретних цілей регулювання. Фінансова політика і фінансове законодавство несуть на собі відбиток суб'єктивних дій певних груп населення, їхніх інтересів і пов'язані з процесом прийняття рішень у сфері політики, економіки та фінансів. За допомогою фінансів і фінансової політики, стратегія і тактика якої змінюються залежно від характеру спрямованості їх панівної економічно доктрини, здійснюється багатосторонній регулюючий вплив на ринкові відносини й процес розширеного відтворення.

Взагалі, в економіці вільної конкуренції держава не тільки декларує поліпшення суспільних благ, а й завдяки прозорості бюджету вона змушена позитивно впливати на добробут людей. Тому не відкидаючи теоретичних абстракцій суті бюджету, пріоритет слід надати матеріально-речовому втіленню цієї категорії, адже виникає об'єктивна необхідність у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між секторами економіки, верствами населення, регіонами країни з метою підвищення ефективності ведення господарства, функціонування об'єктів соціально-культурного призначення, проведення інвестиційної політики, в здійсненні соціального захисту населення, охорони, інтересів держави та навколишнього природного середовища. [5]

Потрібно зазначити, що робота над складанням бюджету завжди була нелегка. І передусім це пов’язань з соціальною складовою. Адже за кожною з статей видатків держбюджету стоять конкретні люди, які потребують допомоги і підтримки. Як забезпечити оптимальне співвідношення фінансування соціальних програм і розвиток економіки країни в цілому – головний біль Міністерства фінансів. Насамперед тому, що за теперішніх умов економічного спаду пов’язаного з фінансовою кризою, коштів у бюджеті вагомо не вистачає. Бюджетних програм так багато, що як не перетягуй ”бюджетну ковдру”, а все не прикрити. Так, бюджет на 2009 рік приймався у вкрай складних економічних умовах. Відверто кажучи, він не міг бути гарним. Низька прогнозованість макроекономічних показників, значні проблеми у банківській системі, обвальне падіння національної грошової одиниці, наростання соціальних проблем та інші прояви економічної кризи не дозволяли сподіватися на бюджет, прийнятний хоча б у порівнянні з бюджетами минулих років. Проте ці обставини не знімають головного питання, а саме: чи сприятиме прийнятий бюджет соціально-економічному оздоровленню країни.

У будь-якій розвиненій країні бюджет надає бізнесу певні орієнтири, як в плані макроекономічних показників розвитку, так і стосовно обсягів підтримки певних галузей. Україні до цього ще далеко, оскільки у бюджетному процесі панує популізм та любов до красивої цифри. Проте навіть на такому загальному тлі, бюджет 2009 року вирізняється не в кращий бік. Він скоріше дезорієнтує бізнес, населення, місцеву владу. Державний бюджет складено на основі надто оптимістичних, якщо не сказати нереальних, прогнозних макроекономічних показників. А саме: зростання ВВП на 0,4%, інфляція – 9,5%. В той же час, Світовий Банк прогнозує скорочення ВВП на 4% та рівень інфляції 13,7%, і це не песимістичний прогноз. Таким чином, має місце завищення ВВП (на 4,4%) і заниження інфляції (на 4,2%).

У 2009 році видатки державного бюджету суттєво зменшуються порівняно з 2008 роком. Причому видатки загального фонду скорочуються не лише в реальному (з урахуванням інфляції) вимірі, але й в номінальному – з 200 мільярдів гривень до 193 . Тобто можливості держави щодо виконання своїх основних функцій, в тому числі у соціальній сфері, значно погіршуються. В цих умовах на перший план виходить питання пріоритетів як соціального, так і економічного характеру.[3,6].

Інколи державу порівнюють з великою родиною. Принаймі, так і повинно бути – порядки у сучасній цивілізованій країні мають бути такими, як у кожній нормальній сім’ї, де турбуються про малих і старих, де без уваги не залишаються проблеми жодного домочадця. Сказати, що й у нас в Україні так заведено, нажаль, поки що не можна. І справа не тільки у тому, що коштів негусто, просто багато наболілих питань залишалося поза увагою можновладців. Але невже ж не буде кінця вічним нестаткам, в яких ми живемо?

Література:

1. Наказ МФУ „Про бюджетну класифікацію та її запровадження” від 27.12.2001р.№604

2. Постанова КМУ ”Про проведення індексації грошової оцінки земель” від 12.05.2000 р. №783.

3. Закон України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008р. №835.

4. Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України- Київ:НІОС, 2000-с.5-8, 11-16.

5. Шильникові О.М. Формування доходів місцевих бюджетів // Фінанси України -2002 - №4 –с. 54-55.

6. Луніна І.О., Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України. // Фінанси України.- № 12.- 2008 р.- С. 32.