Редько І.А., к.е.н., доцент Закалінська К.О.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Проблемні питання розвитку аудиту в Україні

Становлення громадянського суспільства, розвиток приватного підприємництва як його економічної основи зумовили появу аудиту в Україні. Аудиторська палата України разом зі Спілкою аудиторів України проводить розробку на основі узагальнення вітчизняної та світової практики науково обґрунтованоі методики та рекомендацій з питань аудиторської діяльності в Україні. Але, на жаль, аудиторські фірми зтикаються з рядом невизначених питань, які є досить суперечливими до нормативних актів, що діють в нашій країні.

У вітчизняній літературі приділяється значна увага розвитку аудиту в Україні. Ці питання розглядалися у багатьох працях таких вчених, як Редько О., Дорош Н.І., Давидов Г.М., Пилипенко І., Шевчук В., Бондар В.П. та інших вчених економістів.

Метою статті є висвітлення основних проблем в розвитку аудиту та виявлення основних чинників , які зумовлюють гальмування проведення аудиту в Україні.

Внаслідок входження України у світову систему господарських зв’язків посилюється завдання виходу національного аудиту на міжнародний рівень. Переклад Міжнародних стандартів аудиту (МСА) державною мовою здійснено аудиторською палатою України (АПУ) згідно із Меморандумом про порозуміння з Міжнародною федерацією бухгалтерів (МФБ) у 2004 р. Однак, Міжнародні стандарти аудиту дослівно переведені з англійської мови на українську без урахування нашого національного досвіду та специфіки ведення бухгалтерського обліку в Україні [1,с.16].

Основними проблемами сучасного професійного аудиту є розробка та впровадження економічного механізму регулювання аудиту, що містить у собі великі штрафні санкції за неякісні аудиторські перевірки, страхування аудиторської відповідальності, розвиток цивілізованої конкуренції на ринку аудиторських послуг тощо. На сьогоднішній день відсутні достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів (аудиторських фірм), немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не завжди вирішують справи і впроваджують їх у життя, страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності. У відповідності з цим основним аспектом підвищення якості аудиту залишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок. При недотриманні затверджених нормативів до аудиторських фірм (аудиторів) можуть бути застосовані адміністративні санкції аж до позбавлення сертифіката і свідоцтва на право аудиторської діяльності. Але конкретні процедури застосування санкцій ще необхідно розробити. Крім того, слід також розробити порядок оскарження в суді рішення про позбавлення свідоцтва, захист аудитора від необґрунтованого переслідування тощо. Якщо користувач аудиту пред’явить позов аудиторській фірмі щодо відшкодування завданого збитку, то розміри відшкодування повинні суттєво залежати від того, чи дотримувався аудитор аудиторських стандартів.

Українські стандарти аудиту повинні базуватись на чинному законодавстві, і це робить неприйнятним застосування у нас окремих положень МСА. По-друге, ряд положень МСА базується на західній загальноприйнятій системі бухгалтерських принципів, які часто суперечать діючим українським принципам обліку. Отже, виникає необхідність розробки на основі МСА національних стандартів аудиту із широким використанням передового зарубіжного досвіду, з урахуванням діючої практики аудиту в Україні [2,с.217].

Чинники, які гальмують розвиток аудиторської діяльності в Україні:

1. Ціна: на сьогодні віртість аудиторських послуг в Україні не зменшується, офіційна статистика Аудиторської палати України свідчить тільки про її збільшення;

2. Якість аудиторських послуг: основними причинами скарг є ігнорування аудиторами вимог Національних нормативів аудиту, втрата принципу незалежності та підміна аудита ревізією;

3. Методика перевірок: більшість аудиторів змушені виконувати перевірки, які практично нічим не відрізняються від звичайної документальної ревізії. Досить рідко здійснюється розрахунок суттєвості відхилень, практично не застосовується вибірка, а аудиторський ризик якщо і розраховується, то формально.

Багато положень Міжнародних стандартів аудиту базується а маловідомих у нас реаліях, тому деякі розділи українських нормативів більш детальні і доводиться використовувати зрозуміліші для нас аналогії.
Таким чином, питання про необхідність змін в аудиті має винятково позитивний характер. Тому до основних напрямків змін у професійному аудиті слід віднести:

· Підвищення рівня професійної компетентності аудиторів;

· Організацію контролю якості аудиторських робіт і послуг;

· Розвиток правового поля аудиту;

· Забезпечення реальної професійної незалежності аудитора.

Література:

1. Бондар В.П.. Удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні//Формування ринкових відносин в Україні.-2008.-№9.- с.16-19;

2. Усач Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні//Регіональна економіка.-2007.№4.- с.217-222.

3. Редько О. Аудиторські послуги в Україні: перші кроки до ринку// Бухгалтерський облік і аудит.- 2008, .№11.- с.49 – 55.