Кононенко Р.М.

Сумський національний аграрний університет, Україна

Оцінка ризику при прийнятті управлінського рішення

Рішення можуть прийматися за різних умов, зокрема, стану впевненості, стану повної непевності; умов ризику. Стан впевненості існує, коли менеджер знає, який буде результат, якщо буде прийняте і реалізоване те чи інше рішення. Коли результат кожної альтернативи може бути вірогідно і надійно передбачений, менеджер, як правило, вибере альтернативу з кращим результатом. Стан непевності переважає, коли менеджери не мають інформації, що могла б допомогти їм прогнозувати результат реалізації рішення. Стан ризику існує, коли менеджери мають досить, інформації для оцінки можливих наслідків реалізації рішень. Елемент ризику існує в будь-якій ситуації. Дуже важко визначити точно, наскільки великий ризик, зв'язаний з тим чи іншим рішенням. Менеджери досить рідко можуть визначити, яке з рішень буде дійсно ефективним; шанси тут не можуть бути підраховані, як в азартних іграх. Однак ризик, властивий кожному з альтернативних рішень проблемної ситуації, може бути, звичайно, порівняний відносно, навіть якщо його не можна охарактеризувати абсолютними цифрами.

Для ефективного прийняття управлінського рішення необхідно проаналізувати ризик, який його супроводжує. Оцінка ризику передбачає комплекс дій, спрямованих на оцінку, аналіз та ідентифікацію механізмів виникнення явищ, які виявляють сильний вплив на діяльність організації, з метою запобігання відхиленням, загрозам, втратам тощо або протидії їх виникненню. Ступінь ризику визначається шляхом проведення кількісного та якісного аналізу.

Якісний аналіз є найбільш складним етапом у проведенні загального аналізу ступеня ризику від визначеного напряму діяльності організації. Його головне завдання полягає у визначенні факторів ризику, виявленні напрямків діяльності й етапів по яких може виникнути ризик.

Під час кількісного аналізу ризику визначаються розмір окремих ризиків, а також ризик обраного напрямку діяльності. Кількісний аналіз ризику визначається видом аналізованої діяльності, постановкою проблеми, перевагами особи, яка приймає рішення, ставленням особи, яка приймає рішення до ризику, доступністю інформації, що характеризує ризик, кількістю часу відведеного для ухвалення рішення, професійною підготовкою особи, яка приймає рішення, факторами, що створюють ризик.

При аналізі ризику рекомендується дотримуватися певної схеми. Вона частково використовує критерії, розроблені американським експертом в області ризикології Берлімером.

1.Визначення основних внутрішніх та зовнішніх чинників ризику. Тобто необхідно, по-перше, класифікувати ризики за типами обліку (внутрішні та зовнішні). По – друге виявити основні фактори, що породжують невизначеність. Також використовується принцип декомпозиції невизначеності: причини, що породжують невизначеність розкладаються на складові структурні елементи.

2. Аналіз кожного окремого чинника ризику. Здійснюється моделювання впливу чинника на результуючі показники об'єкту ризику.

3. Аналіз їх інтегрованого впливу на об’єкт ризику. Одночасне нашарування декількох факторів має різний інтегральний ефект. Інший аспект полягає у визначенні взаємозалежності чинників ризику. Певні з них можуть доповнювати один одного, а інші навпаки.

4. Оцінка конкретного виду ризику з точки зору фінансової діяльності (ліквідності) та з точки зору економічної доцільності (ефективності вкладення коштів.

5. Встановлення допустимого ступеня ризику. Допустимий рівень визначається за об'єктивними результатами аналізу та суб'єктивним ставленням до ризику.

6.Аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику. Якщо в результаті певної операції існує можливість прояву ризику більшого за обраний ступінь, то така операція виводиться з розгляду (не приймається).

7 Розробка заходів зниження ризику. До основних способів зниження ризику відносяться: страхування, диверсифікація (у вузькому сенсі - розподіл капіталу між різними типами фінансових інструментів різних емітентів, та у широкому сенсі - розпорошення напрямків діяльності фірми, що підвищує здатність реагувати на зміни ринку), створення запасів та резервів, розподіл ризику між учасниками проекту, хеджування тощо.

Для отримання оцінок ризику, що використовуються для розв’язання прикладних задач у науці й техніці, використовуються два показники: ймовірність (частота) виникнення події, що призводить до небажаних наслідків; масштаб наслідків для заданої події. Ризик – прогнозована векторна величина збитку, що може виникнути в наслідок ухвалення рішення в умовах невизначеності та реалізації загрози. Така форма визначення оцінки ризику є досить зручною, оскільки дозволяє: поєднати в одному показникові різноманітні данні про об’єкт і суб’єкт загрози; отримувати інтегральні оцінки ризику від необмеженого числа негативних процесів; таке визначення близьке за своїм змістом до таких визначень термінів „ризик” і „загроза”, які стають загальновизнаними останніми роками.

При виборі одного з альтернативних варіантів управлінського рішення враховуються не лише можливі доходи та втрати за кожним варіантом, а й імовірність з якою їх можна отримати або не отримати. Дослідження ризиків при прийнятті управлінських рішень дозволить уникнути значних втрат та отримати прибутки від діяльності.

Список використаної літератури

1.Сахарцева І.І., Шляга О.В. Ризики економічної діагностики підприємства: навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008. – 380с. 2.Качинський А.Б. Безпека, загрози і ризик: наукові концепції та математичні методи. – К., 2003. – 472с. 3.Шинкаренко О.М. Методи кількісного аналізу економічних ризиків // Інвестиції: практика та досвід. - №15. – 2008. – С. 9-14 4.Каменський А.Б. Економічний ризик та методи його вимірювання: Навчальний посібник. – К.: Видавничий дім „Козаки”, 2002. – 120с.