Пожиленко О.С.,  Щербак О.Г.

Сумський національний аграрний університет

Сутність управління персоналом

 

Поняття "менеджмент персоналу" (англ. Рersonnen Management), або кадрова політика, охоплює широкий діапазон діяльності: підбір, підготовка, оцінка і розстановка керівних кадрів, розробка системи заробітної плати (і мотивації в широкому розумінні), підвищення кваліфікації кадрів, здійс­нення соціально-побутових заходів (включаючи систему пенсійного забезпечення) та ін. Для успішного вирішення усіх цих задач насамперед потрібно чітко з'ясувати особливості управлінської праці як об'єкта менеджменту.

Управлінська праця (англ. Management Labour) — це особливий вид людської діяльності, в якій відображується реальна взаємодія об'єктивних і суб'єктивних факторів сус­пільної діяльності людей. Відоме теоретичне положення про первинність матеріального, об'єктивного і похідність суб'єк­тивного ні в якій мірі не зменшує ролі останнього, оскільки використання в управлінні економічних законів реалізується через свідому діяльність людей.

Роль суб'єктивного в управлінні підприємствами виявля­ється при аналізі зв'язку результативних показників їх господарювання із забезпеченістю управлінськими кадрами, їх стабільністю і кваліфікацією тощо.

Підкреслюючи важливість суб'єктивного фактора, не можна разом з тим фетишизувати, недооцінювати об'єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві і в окремих трудових колективах. Для високоефективної організації процесу ме­неджменту потрібен аналіз об'єктивних факторів, які існують незалежно від свідомості, волі і бажання людей, а також певне врахування свідомих, творчих засад у діяльності, глибоке пізнання суті і взаємозв'язку об'єктивного і суб'єктивного в управлінні.

Управлінська праця безпосередньо не створює певних спо­живчих вартостей, а здійснює регульований вплив на процес виробництва і цим забезпечує необхідні умови для його розвитку. Продуктом діяльності управлінської праці є рішення, і уп­равлінських працівників правомірно віднести до найбільш активної частини трудового колективу, що бере участь у ство­ренні матеріального продукту за рахунок впливу на мате­ріальні елементи виробництва і через інші колективи. Тому ефективність цієї праці може визначатися виробничими результатами. Проте слід враховувати, що, на відміну від фі­зичної, цілі управлінської праці, засоби їх досягнення, а також результати є менш визначеними. Управлінська праця здійс­нюється в широкому діапазоні умов, не має прямих вимір­ників, і це ускладнює оцінку її ефективності. При оцінці її якості не можна залишати поза увагою ту обставину, що результати цієї праці у великій мірі опосередковуються її колективною діяльністю.

Сфера впливу на виробництво управлінської праці значно ширша, ніж праця робітників, безпосередньо зайнятих у сфері виробництва. Тому не випадково недоліки і упущення діяль­ності менеджерів більше позначаються на результатах вироб­ництва, ніж недоліки в роботі безпосередніх виконавців (машиністів, операторів та ін.). При недоліках у роботі апарату управління знижується індивідуальна продуктивність праці не тільки робітників, а й усього колективу. Тому раціональна організація праці у сфері менеджменту є важливою складовою частиною проблеми планомірного підвищення продуктив­ності всієї суспільної праці.

Істотна особливість управлінської праці полягає в тому, що вона пов'язана з перетворенням інформації як специфічного предмета праці, тоді як діяльність працівників виробничих спеціальностей спрямована на численні предмети праці (сировина, пальне, запасні частини) і пов'язана з перетво­ренням предметів праці у продукти споживання. Управлінська праця характеризується іншими специфічними особливостя­ми, зокрема складністю порівняння її затрат з результатами, визначенням розміру корисного ефекту, а також переважан­ням у більшості трудових процесів елементів розумової діяльності, перенесенням центра ваги на психічні процеси сприйняття, запам'ятовування і мислення.

Праця в сфері менеджменту потребує спеціалістів більш високої кваліфікації і характеризується більшою складністю. Ступінь складності управлінської праці залежить від характеру виконуваних функцій та ієрархічного рівня менеджменту, чисельності підлеглих, їх кваліфікації, рівня розвитку і склад­ності виробництва, напруженості планових завдань, ресурсної забезпеченості тощо. Потрібно раціонально розподіляти управлінські роботи за складністю відповідно до кваліфікації виконавців, щоб одна людина не займалася справою, яку може виконувати інший, менш кваліфікований працівник, що займає менш оплачувану посаду.

Управлінська праця як різновид розумової праці харак­теризується слабкою фізичною енергоємкістю і водночас ви­соким рівнем використання енергії блоків пам'яті людини і психічною напруженістю. Тому слід більше уваги приділяти умовам, за яких відбувається процес управлінської праці, ме­ханізувати і автоматизувати її процеси. До особливостей управлінської праці треба віднести опо­середкування і дистанційність менеджменту об'єктами і про­цесами, необхідність одночасного керівництва відношеннями людей до засобів виробництва і, нарешті, управління за­собами виробництва. Праці менеджерів властивий імовірний характер: важко встановити не тільки строки виконання ними конкретних завдань, а й результати праці.

Глибокі кількісні, якісні і структурні перетворення в економіці країни зумовлюють диференціацію та інтеграцію окремих видів діяльності, підвищення ролі і збільшення обсягу робіт, пов'язаних з управлінням та обслуговуванням виробництва. Тому ефективність господарювання підприємств і об'єднань стає функцією певного рівня організації апарату управління.

Ускладнення змісту всіх видів діяльності (розвиток техніки, технологій, організаційно-виробничих зв'яз­ків), структурування виробничого середовища (праця стає все більш спеціалізованою та взаємозалежною), фундаментальні зміни у філософії праці (зміни у став­ленні до людини, її потреб спричинилися до виникнення нових цінностей в організації. Найважливішими серед них є цінності управлінської взаємодії на основі гумані­зації та демократизації, спільної діяльності, посилення вимог до керівників та їх діяльності, переосмислення.

Актуалізація проблеми управління персоналом пов'язана і з такими чинниками: посилення конкурентної боротьби (основою кон­курентних переваг стають нововведення, якість продук­ції та гнучкість організації виробничої діяльності), фор­мування глобально інтегрованих ринків; пріоритетність управління найманими працівни­ками; широке висвітлення досягнень «досконалих компа­ній», одна з основних переваг яких - ефективне управлін­ня кадрами; підвищення рівня освіченості працівників; послаблення впливу профспілок у багатьох промислово розвинутих країнах; зростання ролі людського чинника в управлінні, ставлення до людини як до найвищої цінності та ін.

Різноманітні зміни в сучасному світі спричинюють не лише дестабілізуючий ефект, напруженість потенційних можливостей людей і зниження ефективності діяльності, а й сприяють ефективнішому застосуванню людських здібностей, підвищенню професійного рівня працівників. Дедалі конструктивнішими, більш діловими, професій­ними стають взаємини співробітників організації. Відбу­ваються активніше впровадження нових інформаційних та освітніх технологій, становлення ринку психологічних послуг; розширення міжнародних контактів, оптимізація форм взаємодії і ділового спілкування з іноетнічними парт­нерами. Все це також зумовлює необхідність активізації впровадження психологічних та соціально-психологіч­них технологій у процес управління персоналом.

В Україні цей процес зумовлений специфічними со­ціальними та соціально-психологічними чинниками. Саме тому нагальним завданням керівників є вчасне реагування на зовнішні та внутрішні зміни, особливо ті, що стосуються психологічних складових управління.