Формування інноваційного потенціалу персоналу підприємтсва

Андросюк Л.А., асистент кафедри ОВПК, ВПІ, НТУУ «КПІ»

Науковий керівник: Гуткевич С.О. , д.е.н., професор, завідувач кафедри менеджменту НАКККіМ

Забезпечення довготривалого соціально-економічного зростання передбачає перехід від індустріального типу розвитку економіки України до інноваційного. Масштабність та значимість формування інноваційної моделі економіки вимагають застосування стратегічного підходу до управління інноваційною діяльність як на макрорівні, так і на рівні окремого суб’єкту господарювання – підприємства.

Інноваційний потенціал підприємства (ІПП) є основним джерелом його економічного зростання. Проте на сьогодні, ІПП українських підприємств використовують не більше, ніж на 10-15%. Відсутня цілісна теорія управління ІПП, недостатньою залишається інформаційна прозорість та мережа комунікацій, яка пов’язує новаторів, переважає несприйняття великих бізнес-структур сучасних нововведень та творчих знахідок. Іншими словами, рівень використання найбільш ефективного ресурсу є надзвичайно низьким.

Світовий досвід показує, що неодмінною складовою успішних реформ в усіх країнах був випереджаючий розвиток інтелектуального потенціалу. Ані багатства надер, ані родючі землі, ані ідеальний клімат, ані туристична придатність не в змозі зрівнятись з потенціалом людського розуму.

На думку В.П.Горшеніна інноваційний потенціал персоналу підприємства – це інтегруюча сукупність його інноваційних можливостей та здібностей здійснювати стійкий розвиток організації на основі науково-технічного прогресу.

Узагальнюючи результати проведеного дослідження сутності категорії «потенціал» підприємства пропонується визначати його через сукупність понять «ресурси», «здібності» та «можливості» підприємства. Необхідно відзначити, що «потенціал» характеризується не тільки сукупністю ресурсів, здібностей та можливостей, але й їх органічним сполученням.

У відповідності до розробленого підходу «інноваційний потенціал персоналу» підприємства трактується як органічне поєднання ресурсів, здібностей та можливостей персоналу в інноваційній сфері.

Рис.1. Склад інноваційного потенціалу персоналу підприємства

Рп – ресурсно-інноваційна складова

Кп – компетентно-інноваційна складова

Оп – організаційно-інноваційна складова

Основою інноваційного потенціалу персоналу є ресурси підприємства, що включає в себе:

- інноваційні можливості персоналу в сфері виробництва;

- інноваційні можливості персоналу в сфері досліджень;

- інноваційні можливості персоналу в сфері інвестицій

Суб’єктивними умовами застосування та трансформації ресурсів виступають здібності персоналу підприємства до постановки та вирішення творчих задач (Кп). Об’єктивними умовами залучення ресурсів та реалізації здібностей є можливості персоналу підприємства в сфері управління (Оп).

На рисунку зона ІП1 відображає інноваційну потенцію персоналу підприємства, оскільки характеризується збалансованими ресурсами та здібностями підприємства в умовах невиявлених, несформованих, тобто нереальних можливостей її застосування в інноваційній діяльності підприємства. Зона ІП2 та ІП3 характеризуються відповідно «ресурсною незабезпеченістю» та «нездатністю» персоналу підприємства за наявності конкретних реальних можливостей в інноваційній сфері. Важливо відмітити, що в контексті стратегічного управління зони ІП2 та ІП3 відображають інноваційну потенцію персоналу підприємства, оскільки в довготривалому періоді мають значення не тільки наявні ресурси та здібності персоналу, але й можливості їх розвитку. Крім того, в майбутньому за відповідних управлінських дій «нереальність» складових даних зон може бути усунена.

Перевагами розробленого підходу до визначення сутності та складу інноваційного потенціалу персоналу підприємства є те, що він дозволяє:

v комплексно охарактеризувати інноваційний потенціал персоналу як складну категорію (систему), яка включає в себе «ресурсно-інноваційну», «компетентно-інноваційну» та «організаційно-інноваційну» складові;

v характеризує інноваційний потенціал персоналу як відкриту систему, яка взаємодіє з навколишнім середовищем через наявну організаційно-інноваційну складову;

v відображає значимість персоналу підприємства як основного джерела «здібностей» підприємства в інноваційній діяльності;

v відображає інноваційний потенціал персоналу як динамічну категорію, оскільки організаційно-інноваційна складова відображає тенденцію розвитку об’єкту дослідження;

v з практичної точки зору більш ефективно здійснювати стратегічне управління інноваційним потенціалом персоналу підприємства.

Список літератури:

1. Гольдштейн Г.Я. Cтратегический инновационный менеджмент: тенденции, технологии, практика: монография. – Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2002. – 179c.

2. Горшенин, В. П. Управление инновационным потенциалом персонала корпорации [Текст] : монография / В.П. Горшенин ; М-во образования и науки Рос. Федерации, Федер. агентство по образованию, Юж.-Урал. гос. ун-т. - Челябинск : Изд-во ЮУрГУ, 2006. - 287с.

3. Зинов В.Г. Менеджмент инноваций: Кадровое обеспечение. – М.: Дело, 2005. – 496 с.

4. Білорус Т.В. Стратегічне управління кадровим потенціалом підприємства. – Ірпінь: НАДПСУ, 2007. - 174 с.

5. Верхоглядова Н.І. Управління трудовим потенціалом підприємств [Текст] : моногр. / Верхоглядова Н.І., Іваннікова Н.А., Лаврінченко О.В. ; Дніпропет. обл. Рада, Обл. комун. навч. закл., Ін-т п-ва "Стратегія" . - Д. : Пороги, 2007. - 283 с.