О.В. Жалко – к.е.н., ст. викладач кафедри фінансів і кредиту Волинського національного університету імені Лесі Українки

В.В. Юреньов – студент IV курсу економічного факультету Волинського національного університету імені Лесі Українки

ФІНАНСОВА ПІДТРИМКА САНАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ

У статті визначено сутність поняття санації суб’єктів господарювання, визначено основні джерела фінансування санаційних заходів підприємства, виділено основні фактори, що впливають на процес фінансового забезпечення оздоровлення підприємства. Авторами також зазначено найбільш можливі джерела формування фінансових ресурсів для проведення заходів з фінансового оздоровлення підприємства в сучасних кризових умовах.

Ключові слова: фінансова санація, фінансове забезпечення, джерела фінансування.

І. Вступ. У процесі становлення ринкових відносин в Україні питання, пов’язані з санацією підприємства мають важливе практичне значення. В умовах, коли майже всі сфери фінансової системи опинилися в кризі, з’явилась необхідність проведення санації підприємств з метою виведення їх із стану глибокої кризи. В даний час кожен суб'єкт господарювання, незалежно від виду основної діяльності і форми власності підприємства, повинен реально оцінювати не лише власний фінансовий стан, а й фінансовий стан потенційних партнерів.

Суттєвим є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток таких, що тимчасово потрапили в скрутне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення фінансового оздоровлення чи реструктуризації такі підприємства можуть розрахуватися з боргами і продовжити діяльність. Проте, через недосконале законодавство, брак належного теоретико-методичного забезпечення санації, нестачу грошових ресурсів для забезпечення фінансування санації, дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та інші суб'єктивні та об'єктивні причини, багато із потенційно життєздатних підприємств, стають потенційними банкрутами.

ІІ.Постановка завдання. Фінансування заходів, пов’язаних із процесом фінансової санації суб’єктів господарювання, потребує наявності у підприємства значних обсягів фінансових ресурсів. Така потреба визначає необхідність ідентифікації суб’єктом господарювання всіх можливих джерел для фінансового забезпечення комплексу санаційних заходів. Разом з тим, складність санаційних заходів досить часто може призводити до неефективного та нераціонального використання наявних коштів та, навіть, до зловживань з боку арбітражних керуючих. Механізм здійснення санації, особливості її проведення в нашій країні, джерела фінансування та інші питання, пов’язані із процесом оздоровлення суб’єктів господарювання, є предметом досліджень багатьох науковців, а саме І. Бланка, О.Копилюк, О.Терещенка, Т.Пепи, А.Штангрета та інших. Проте, фінансове забезпечення проведення санаційних заходів все ще потребує вирішення та уточнення питань джерел залучення фінансових ресурсів, пошуку інвесторів чи можливих джерел фінансування робіт, спираючись при цьому на чинне законодавство України.

ІІІ. Результати. Однією з найбільш важливих сфер стратегії фінансового оздоровлення суб’єкта господарювання є фінансова стратегія санації, яка поєднує у собі комплекс задач, рішень і заходів, що здійснюються у сфері фінансової діяльності підприємства для досягнення ним стійкого зростання.

У країнах з розвинутою ринковою економікою для розробки механізму фінансового оздоровлення фірм, компаній широко використовується класична модель санації. Класична модель фінансової санації передбачає, насамперед, аналіз причин виникнення кризової ситуації, прийняття рішення щодо ліквідації суб’єкта господарювання, визначення основних цілей санації, формування стратегії санації та розробку санаційних заходів, формування програми і проекту санації, а також контроль та нагляд за реалізацією плану санації. [2]

Здійснення санаційних заходів на підприємстві, що перебуває в кризовому стані, вимагає залучення та використання фінансових ресурсів. Даний аспект санації вивчали в свої працях вітчизняні науковці, серед яких Албул Г.А., Буряк П.Ю., Білик М.Д., Малишенко В.А, Петленко Ю.В., Терещенко О.О. Під джерелами фінансових ресурсів для санаційних заходів вказані автори розуміють сукупність усіх можливих сфер діяльності підприємства, які можуть забезпечити ріст його фінансових результатів та мобілізацію фінансових ресурсів. На нашу думку внутрішні джерела фінансової санації є приорітетними. Це обумовлено тим, що в кризових умовах розвитку економіки більшості підприємств доводиться розраховувати виключно на власні сили, знаходити внутрішні резерви покращення показників фінансової діяльності. Підприємства зараз мають обмежені можливості на отримання кредиту на впровадження санаційних заходів. Разом з тим внутрішні джерела можуть бути мобілізовані в короткі терміни і не потребують значних додаткових капітальних вкладень. Але практика показує, що в сучасних умовах більшості вітчизняних підприємств неможливо здійснити оздоровчі процедури без залучення зовнішніх джерел фінансування. [1]

Мобілізація внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямована, насамперед, на підвищення платоспроможності й ліквідності суб’єкта господарювання. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків, наприклад, за рахунок збільшення виручки від реалізації, продажу частини основних засобів, рефінансування дебіторської заборгованості чи в результаті скорочення вихідних грошових потоків: зменшення витрат, які відносяться на собівартість продукції чи покриваються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.

Рис. 1. Класифікація внутрішніх фінансових джерел санації підприємства [1].

Зменшення вихідних грошових потоків є одним з головних напрямів підвищення платоспроможності й відновлення фінансової стійкості підприємств, що знаходяться у фінансовій кризі.

Найбільш зацікавленими в санації неспроможного підприємства є власники. Вони, як правило, несуть найбільший тягар фінансування санаційних заходів. Фінансування санації власники проводять у таких формах:

- внески для збільшення статутного фонду;

- надання позик;

- цільові внески на безповоротній основі.

Фінансова участь кредиторів у санації боржників здійснюється:

- пролонгацією й реструктуризацією існуючої заборгованості;

- повним чи частковим відмовленням від своїх вимог;

- наданням додаткових кредитних ресурсів;

- наданням кредитного забезпечення (поручництва, гарантії);

- трансформацією боргу у власників. [3]

Активну участь кредиторів можна очікувати тільки тоді, коли вони внаслідок санації і збереження підприємства-боржника одержать більшу користь, ніж при його ліквідації. Кредитори можуть піти на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у розподілі прибутку цього підприємства, в обмін на великий пакет акцій боржника або сподіваючись одержати великий ринок збуту своєї продукції. [4]

У цьому випадку здійснюється реструктуризація пасивів підприємства як конвертування боргу у власність. Суть її полягає в тому, що підприємство-боржник стимулює великих кредиторів, придбати корпоративні права в обмін на боргові зобов'язання. У результаті цього боржник досягає подвійної мети:

- підвищує ринковий курс корпоративних прав, тому що здійснюється їх додаткове придбання;

- поліпшується структура балансу, тому що співвідношення власних і позикових коштів змінюється в позитивний для підприємства бік. [3]

Державна фінансова допомога може надаватися також у формі повного або часткового викупу державою акцій підприємств, надання державних гарантій або поручительств, списання чи реструктуризації податкових зобов'язань, надання цільових податкових пільг, сприятливої амортизаційної політики. [5]

IV.Висновки. Головна мета фінансової санації - мобілізація фінансових ресурсів для:

1. Відновлення (поліпшення) платоспроможності та ліквідності.

2. Формування фінансового капіталу для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

За джерелами мобілізації фінансових ресурсів розрізняють автономну санацію (власні кошти підприємства та капітал його власників) та зовнішню санацію (кошти кредиторів та держави). Фінансування державою санаційних заходів може здійснюватись на поворотній або безповоротній основі. Держава також може вдатися до непрямих методів сприяння санації суб'єктів господарювання.

Поки що процедура санації у справах про банкрутство не набула належного поширення в Україні і застосовується досить рідко. Проте цей процес можуть налагодити удосконалення вітчизняного законодавства у сфері санації та банкрутства та підготовка спеціальних фахівців, кваліфікованих у питаннях фінансового оздоровлення суб’єктів господарювання. Санація вважається успішною, коли з допомогою зовнішніх та внутрішніх фінансових джерел, проведення організаційних та виробничо-технічних удосконалень підприємство виходить з кризи і забезпечує свою прибутковість та конкурентоспроможність у довгостроковому періоді. Але поряд з перспективами, існує і багато гальмуючих факторів, таких наприклад, як, вкрай скрутне положення вітчизняної економіки, майже нульовий рівень кредитування малого і середнього бізнесу, несприятливий інвестиційний клімат, нестабільна політична ситуація, велика частка тіньової економіки, високий рівень корупції, відповідно, як результат, переважна більшість судових рішень виноситься не на користь підприємства (більшість судових вироків говорить про визнання проблемних підприємтсв банкрутами, а не про проведення фінансової санації).

Література:

1. Терещенко О.О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч.. посібник. – К.: КНЕУ, 2007.

2. Івженко А.С. Основні напрямки удосконалення механізму санації підприємств за сучасних економічних умов / А.С.Івженко // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №4. - С. 142-148.

3. Череп А. Фінансова санація та банкрутство суб’єктів господарювання: Підручник/Алла Череп,.- К.:Кондор, 2006. - 376 с.

4. Копилюк О. І. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб./ О. І. Копилюк, А. М. Штангрет; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 166 с.

5. Колісник М. Фінансова санація і антикризове управління підприємством: Навчальний посібник/ Марія Колісник, Павло Ільчук, Петро Віблий,; Мін-во освіти і науки України, Нац. ун-т "Львівська політехніка". - К.: Кондор, 2007. - 271 с.