Экономические науки/7.Учет и аудит

Бануляк В.П.

Керівник: доцент, кандидат економічних наук Гуцаленко Л.В.

Вінницький аграрний національний університет

СУТЬ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ АУДИТУ В УКРАЇНІ

В сучасних умовах господарювання аудит є обов’язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. У світовій практиці аудит набув значного поширення. В останні роки на території України аудит набув неабиякого поширення та темпів розвитку, проте аудиторські фірми навіть до цього часу стикаються з рядом невизначених питань, які є досить суперечливими до нормативних актів, що діють в нашій країні, а отже – потребують посиленої уваги та пропозицій щодо шляхів їх вирішення з боку держави та аудиторської спільноти.

Аудит, як незалежну форму фінансово-господарського контролю, в своїх працях досліджували багато видатних економістів, зокрема: Р.Додж, Р.Монтгомері, Р.Адамс. У публікаціях українських науковців та фахівців (Дорош Н.І., Петрик О.А., Рудницький В.С., Жук В.М., Шевчук В.О., Редько О.Ю.) здебільшого висвітлюється питання організації аудиту в Україні. Проте ринкова економіка висуває нові завдання у сфері контролю, від правильного вирішення яких залежить його подальший розвиток та удосконалення. Серед опублікованих робіт недостатньо досліджене питання щодо визначення напрямів удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні.

Серед нормативних актів, які регламентують аудиторську діяльність, нова редакція Закону України «Про аудиторську діяльність» виокремлює Господарський кодекс України та стандарти аудиту, а саме Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики, що пов’язано із їх оновленням і важливим значенням для регулювання взаємовідносин аудиторських фірм (аудиторів) та їх клієнтів і визначення професійних норм їх діяльності. [1]

Проте в Україні законодавча база є недосконалою, і, як наслідок, мають місце суперечності законів або їх недієвість. Співіснування бухгалтерського та податкового обліків, довільне трактування чинного законодавства податковими службами – ці та інші чинники мають вплив і на аудиторську діяльність. Що ж стосується безпосередньо аудиту, то до його проблемних питань відносять: недостатню кількість методичних розробок з аудиторського контролю; брак досвіду аудиторської діяльності; недостатню кількість кваліфікованих аудиторських кадрів, неосвоєний ринок аудиторських послуг та їх якість.

К.е.н., доцент Бондар В.П. виділяє у вітчизняній аудиторській діяльності кілька внутрішніх професійних чинників впливу.

Першим є ціновий чинник. На сьогодні хоч аудитори і скаржаться на падіння вартості аудиторських послуг в Україні, офіційна статистика Аудиторської палати України свідчить про зворотне. Також активно поширюються думки щодо необхідності запровадження мінімального цінового рівня аудиторської перевірки.

Другий чинник – якість аудиторських послуг. Кількість скарг на аудиторів та аудиторські фірми щороку збільшується. Основними причинами скарг є ігнорування аудиторами вимог ДКЦПФРУ до аудиторського висновку, втрата принципу незалежності та підміна аудиту ревізією.

Третім чинником є методика перевірок. Більшість аудиторів змушені виконувати перевірки, які практично нічим не відрізняються від звичайної документальної ревізії. Досить рідко здійснюється розрахунок суттєвих відхилень, практично не застосовується вибірка, а аудиторський ризик якщо і розраховується – то формально. [2]

На сьогоднішній день відсутні достатній законодавчий фундамент і досвід судового розгляду позовів щодо аудиторів (аудиторських фірм), немає методики оцінки розмірів збитку користувачів від неякісного аудиту, суди не завжди оперативно вирішують справи і впроваджують їх у життя, страхові фірми не здатні і не підготовлені до масового страхування аудиторської відповідальності. У відповідності з цим основним аспектом підвищення якості аудиту залишається професійний контроль за якістю аудиторських перевірок. При недотриманні затверджених нормативів до аудиторських фірм (аудиторів) можуть бути застосовані адміністративні санкції аж до позбавлення сертифіката і свідоцтва на право аудиторської діяльності. Але конкретні процедури застосування санкцій ще необхідно розробити. Крім того, слід також розробити порядок оскарження у суді рішення про позбавлення свідоцтва, захист аудитора від необґрунтованого переслідування тощо. Якщо користувач аудиту пред'явить позов аудиторській фірмі щодо відшкодування завданого збитку, то розміри відшкодування повинні суттєво залежати від того, чи дотримувався аудитор аудиторських стандартів. [3]

Незахищеність аудиторів у судових спорах з клієнтами та іншими користувачами фінансової інформації обумовлена відсутністю адекватного законодавчого регулювання договірних відносин між клієнтом та аудиторською фірмою, зобов’язань перед третіми сторонами. Однією з проблем здійснення аудиту в Україні є також неврегульовані питання фінансування робіт зі створення адекватної системи аудиту в Україні та страхування аудиторської діяльності.

В аспекті розглянутих проблем основними напрямами змін у професійному незалежному аудиті будуть:

1) покращення дієвого правового поля аудиту;

2) підвищення рівня професійної компетентності аудиторів;

3) організація контролю якості аудиторських робіт і послуг;

4) забезпечення реальної професійної незалежності аудитора.

Отже, темпи розвитку аудиторської діяльності в Україні останні кілька років мають позитивні тенденції. Однак ці зрушення все ще перебувають на фоні неврегульованих проблем, найгострішою з яких є необхідність у змінах до чинного законодавства України.

Література:

1. Петрик О. Законодавчо-нормативне регулювання аудиторської діяльності в Україні: реалії сьогодення. – Бухгалтерський облік і аудит. - № 8-9, 2009. – 70-77с.

2. Бондар В.П. Удосконалення системи організації аудиторської діяльності в Україні. – Формування ринкових відносин в Україні. - № 9(88)/2008

3. Усач Б.Ф. Проблеми розвитку аудиту в Україні. – Регіональна економіка. – № 4. - 2007