Секція 6. «Маркетинг та менеджмент»

Доц., к.е.н. Шатохін О.Г., Данович О.С.

Національна металургійна академія України, Україна

КЛАСИФІКАЦІЯ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

Вступ. Системи підтримки прийняття рішень (СППР) виникли на початку 70-х років минулого століття завдяки дальшому розвитку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами за складних слабоструктурованих умов. На розвиток СППР істотний вплив справили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема, поява телекомунікаційних мереж, персональних комп’ютерів, динамічних електронних таблиць, експертних систем, Інтернету.

Постановка завдання. СППР називають автоматизовану інформаційну систему, спрямовану на автоматизацію усіх чи більшості функціональних задач, що вирішуються конкретною посадовою особою та являє собою систему, взаємодіючу з іншими комп’ютеризованими системами для надання допомоги менеджерам у процесі прийняття рішень.

До основних видів моделей СППР відносять:

1. Моделі в аспекті інформаційного підходу.

2. Моделі, основані на знаннях.

3. Моделі ієрархії управління.

4. Моделі, орієнтовані на особистість особи що приймає рішення.

5. Моделі для планування та прогнозування.

6. Модель для конторської діяльності.

До моделей в аспекті інформаційного підходу СППР належать системи, основне призначення яких полягає в поліпшенні характеру діяльності управлінського персоналу організацій за рахунок застосування засобів інформаційних технологій. Основним завданням моделей такого типу є покращення характеру інформації, а не надання потрібної інформації в необхідний час.

Характерною особливістю СППР, основаних на знаннях, є явне виділення нового аспекту підтримки рішень — спроможність «розуміти» проблеми, тобто здатність прийняти запит користувача, зібрати відповідну інформацію і підготувати звіт. Такі моделі можуть пропонувати або рекомендувати дії для менеджерів. Дані моделі дають змогу отримати інформацію, що відповідає контексту задачі шляхом фільтрування великих обсягів даних в аналітичних додатках системи.

Моделі ієрархії управління спрямовані на забезпечення підтримки особи, що приймає рішення на всіх рівнях ієрархії управління (вищий, середній та нижчий рівень), а також супроводження координування цих рівнів.

Універсальну ідею підтримки різнобічних процесів прийняття рішень реалізують моделі СППР, орієнтовані на особистість користувача, що приймає рішення. У літературі з психологічних аспектів характеру дій особи що приймає рішення (ОПР) виділяють аналітичний і евристичний стилі. ОПР, для якої характерним є аналітичний стиль, віддає перевагу процедурам і аналітичним інструментам, які ведуть до оптимальних рішень. ОПР з евристичним стилем дій, виконує процедури типу спроб і помилок або використовує набутий раніше досвід. Отже, перехід від аналізу до евристики полягає в переході від математичної точності до процедур наближення, які дають змогу приймати задовільні рішення, хоч і не обов’язково оптимальні.

Головне завдання моделей для планування та прогнозування полягає в забезпеченні керівників різних рангів технологічними засобами, що створюють одночасно з наданням нової інформації умови для пробудження зацікавленості та інтуїції, ділової активності господарських керівників. У цих засобах акумульовані власний досвід керівників і досвід ОПР інших організацій, застосований широкий спектр методів і моделей, зокрема, математичне програмування, статистичний аналіз, теорія статистичних рішень, методи прийняття рішень за умов невизначеності, евристичні методи, методи теорії.

Модель для конторської діяльності направлена на збирання та аналіз необхідної інформації, генерування, обговорення і поширення нових ідей, на прийняття відповідних рішень. Використання СППР у сфері автоматизації функціонування офісу підвищує ефективність діяльності управлінського персоналу за рахунок поліпшення якості створюваної інформації і комунікаційних зв’язків.

Результат. З наведеної класифікації моделей СППР видно, що СППР — досить поширені інформаційні системи; існує велике різноманіття СППР, які відрізняються своїми цілями і призначенням, предметними галузями, функціональною орієнтацією. Користувачами таких систем є менеджер або штатний професіонал (наприклад, фінансовий плановик). Штатний працівник може використовувати систему для своїх власних намірів, або служити посередником (тобто, оператором системи) для менеджера. Основною перевагою системи є програмне забезпечення інтерфейсу (так званого діалогу), що робить систему легкою для використання. СППР не продукує рішення, а скоріше забезпечує інформацією, яка використовується користувачем разом з іншими відомостями, щоб прийняти рішення.

Для сучасних СППР характерно наявність таких характеристик:

1. СППР дає керівнику допомогу у процесі прийняття рішень і забезпечує підтримку у всьому діапазоні контекстів задач. Думка людини та інформація, що генерується електронною обчислюваною машиною, являють єдине ціле для прийняття рішень.

2. СППР підтримує і посилює (але не змінює і не відміняє) міркування та оцінку керівника. Контроль залишається за людиною. Користувач «почуває себе комфортно» і «як удома» у системі.

3. СППР підвищує ефективність прийняття рішень. На відміну від адміністративних систем, де робиться акцент на аналітичному процесі, у СППР важливішою є ефективність процесу прийняття рішень.
4. СППР виконує інтеграцію моделей і аналітичних методів із стандартним доступом до даних і вибіркою з них. Для надання допомоги при прийнятті рішень активується одна або декілька моделей. Вміст бази даних охоплює історію поточних і попередніх операцій, а також інформацію зовнішнього характеру та інформацію про середовище.

5. СППР проста в роботі для осіб, що мають досвід роботи з електронними обчислювальними машинами.

6. СППР побудовані за принципом інтерактивного рішення задач. Користувач має можливість підтримувати діалог із СППР у безперервному режимі.

7. СППР орієнтована на гнучкість і адаптивність для пристосування до змін середовища або підходів до рішення задач, що обирає користувач. Керівник повинен пристосуватися до змінюваних умов сам і відповідно підготувати систему.

8. СППР не повинна нав'язувати користувачу визначеного процесу прийняття рішень.

Крім окремих вимог для кожної посадової особи до СППР застосовуються загальні вимоги, де особливе значення мають відповідність СППР рівню керівництва (рівню керівника в ієрархії управління) та системність підходу до їх створення.

Література:

1. Ситник В.Ф. Системи підтримки прийняття рішень: Навчальний посібник, К.: - КНЕУ, 2004. - 614 с.

2. Смірнов Е.А. Управлінські рішення.-М.: ІНФРА - М 2001. – 264 с.

3. Іванов А.І., Малявіна А .В. Розробка управлінського рішення. – М.: РОУ, 1992.