Кунда Віталія Олександрівна

Сумський національний аграрний університет, Україна

Управління організацією у кризі

Відмінною характеристикою функціонування суб’єкта господарювання в сучасних умовах розвитку виступає всеохоплююче наростання нестабільності, що і визначає виникнення та подальший розвиток кризових ситуацій.

Виходячи з цього, будь-яке управління організацією має бути антикризовим, тобто побудованим на врахуванні ризику та небезпеки кризових ситуацій.

Фахівці у сфері управління найчастіше виокремлюють наступні види антикризового управління:

1. передкризове управління (своєчасне виявлення та розв’язання проблем з метою попередження кризи);

2. управління в умовах кризи (стабілізація нестійких станів та збереження керованості системи);

3. управління процесами виходу з кризи (мінімізація втрат під час виведення підприємства зі стану кризи).

Таким чином, основна мета антикризового управління полягає у забезпеченні належних результатів – згідно плану чи за ситуацією.

Успішність здійснення процесів подолання кризи організації залежить від ряду факторів. Перш за все, кризу слід розглядати як явище необхідне, певний момент відліку у функціонуванні організації, імпульс для прискорення її подальшого розвитку, що забезпечить конкурентоспроможності організації шляхом здійснення змін відповідно сучасним вимогам.

Беручи до уваги підхід, згідно з яким будь-яке управління організацією повинно бути антикризовим, слід диференціювати антикризове управління, залежно від наявності, чи відсутності ознак кризи, на активне та пасивне.

Якщо в результаті проведення систематичного моніторингу зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства не виявлено негативних явищ чи їх зростання, антикризове управління має характер «пасивного», тобто увага концентрується на завчасному розробленні антикризових заходів, удосконаленні системи управління, формування кадрового потенціалу для роботи в кризових ситуаціях, накопиченні ресурсів тощо, тобто підприємство готується до можливих труднощів у майбутньому.

В основу «активного» антикризового управління покладено швидку реакцію на зміну зовнішнього та внутрішнього середовища на основі завчасно розробленої схеми оздоровчих міроприємств, найбільш доцільних до застосування в конкретній ситуації, або розроблення нових – відповідно кризі, що виникла.

Впровадження системи антикризового управління значною мірою визначається фактором часу: моментом, коли підприємство розпочало дану роботу та тривалістю самої розробки антикризових заходів.

Обов’язковою складовою успіху є виокремлення даної сфери управління в певну, відносно самостійну систему, яка істотно відрізнялася б від простого набору певних планів та процедур, що діють час від часу.

Тобто, антикризове управління підприємством повинно активізуватися із моменту початку існування самого підприємства - з моменту вибору місії підприємства, вироблення концепції і мети його діяльності, формування і підтримки на достатньому рівні стратегічного потенціалу підприємства, здатного забезпечувати протягом тривалого періоду його конкурентну перевагу як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

При цьому слід враховувати емерджентність - збіг несприятливих обставин, який відіграє в настанні кризи важливу роль. Тому в антикризовому управлінні слід відстежувати (в процесі моніторингу) всі проблемні ділянки і ситуації в роботі (так звані «вузькі місця»), де можливі проблеми, щоб вчасно помітити значні відхилення від штатної ситуації. Потрібно взяти за правило у стратегічних планах долати виникнення самої можливості збігу кризових чинників в потенційно небезпечних зонах виробничого процесу.

Таким чином, подолання кризи - керований процес, а отже успіх управління залежить від своєчасного розпізнавання кризи, симптомів її настання. В управлінні організацією повинен функціонувати моніторинг антикризового розвитку - контроль процесів розвитку і відстеження їхніх тенденцій за критеріями антикризового управління.

Для такого передбачення необхідний чіткий набір ознак і показників кризового розвитку, методологія їхнього розрахунку і використання в аналізі. Передбачення криз можливе тільки на основі спеціального аналізу ситуацій і тенденцій, в їх розпізнаванні беруть участь усі показники оцінювання стану організації.

Розпізнавання будується як на чинних в управлінні показниках, так і на спеціалізованих. Водночас, велике значення має не тільки система показників, що висвітлюють основні ознаки кризи, а й методологія їх конструювання і практичного використання.

Технологія антикризового управління - це комплекс послідовно здійснюваних заходів попередження, профілактики, подолання кризи, зниження рівня і її негативних наслідків. Вона допускає як значну дослідницько-аналітичну роботу, так і соціально-організаційну діяльність. Не можна технологію антикризового управління зводити лише до пошуку варіантів поведінки. Це технологія активної управлінської діяльності в повному комплексі всіх її функцій, ролей і повноважень.

В даних умовах, управління персоналом за нестійкого, а часом і кризового стану організації, має стати різнобічною, ретельно спланованою і продуманою діяльністю, яка спирається на систему науково обґрунтованих принципів, майстерність і здоровий глузд підприємців та менеджерів.

Тому реалізація антикризового управління полягає в належному балансі між вимогами, висунутими ситуацією, і особистими якостями керівника з урахуванням зрілості (компетентності, досвіду) і готовності колективу до співпраці у заданому напрямі.

Таким чином, антикризове управління являє собою управління, що спроможне попередити або пом’якшити кризові ситуації в її виробничо-господарській діяльності, а також утримувати функціонування організації в режимі виживання в період кризи і виводити її з кризового стану з мінімальними втратами.