Філіна Д.П.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган-Барановського

Напрямки використання експортного потенціалу України у зовнішній торгівлі з країнами СНД

В умовах глобалізації господарської діяльності для багатьох країн актуальним з теоретичної і практичної точки зору є дослідження перспективних напрямків і форм їх зовнішньоекономічних зв’язків. Для держав, які здійснюють перехід від замкнутих національних господарств до економіки відкритого типу, таких як Україна, такі дослідження є особливо актуальними. Перспективним напрямком для України у зовнішньоекономічній діяльності є зовнішня торгівля з країнами СНД.

Існуючі у зовнішній торгівлі України несприятливі тенденції (пасивне торгове сальдо, посилення сировинного перекосу в структурі експорту, збільшення розриву між експортоспроможністю та імпортоємністю) підтверджують, що необхідною умовою інтенсифікації зовнішньоторговельної діяльності на сучасному етапі стає, перш за все, підвищення ефективності використання вітчизняного експортного потенціалу. Значення експорту як основного джерела валюти і фактора стимулювання вітчизняного виробництва особливо зростає в умовах звуження внутрішнього платоспроможного попиту на продукцію українських товаровиробників (приблизно 39% ВВП України реалізується на зовнішніх ринках, у тому числі в Росії – близько 20%) [1, c.27]. У зв’язку з цим цілком закономірно, що важливим елементом структурної перебудови і технічної модернізації національного господарства країни має стати розвиток експорту[2, c. 119].

В комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі України з країнами СНД найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій. При цьому заходи щодо стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинні відповідати всім нормам і вимогам, що визначають прийнятий в світовій практиці порядок надання державної підтримки експорту.

Одним із найважливіших напрямків підтримки експорту до країн СНД, особливо товарів з високим ступенем обробки, є використання важелів податкового регулювання. В зв’язку з цим в процесі удосконалення діючої податкової системи України в напрямку підсилення її стимулюючого впливу на вітчизняних продуцентів доцільно вивчити та апробувати можливі форми податкового заохочення експортерів для внесення відповідних коректив у існуючі законодавчі акти [1, c. 25].

Проблема розвитку та реалізації зовнішньоторговельного потенціалу України вимагає також докорінного поліпшення інформаційного забезпечення зовнішньоторговельної діяльності. Першочерговим завданням в цьому напрямку є створення системи зовнішньоторговельної інформації. Для ефективного функціонування даної системи буде потрібно сформувати розгалужену мережу інформаційно-консультативних служб, які змогли б забезпечити оперативне надання зовнішньоторговельної інформації у зручній для клієнта формі [3, c. 3].

Для підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішніх ринках, а саме ринках країн-членів СНД, великого значення набуває організація в країні ефективної системи сертифікації експортної продукції. Наприклад, як варіант, можна рекомендувати створення в країні державної інспекції з якості експортних товарів. Ця установа змогла б не тільки служити бар’єром на шляху проникнення недоброякісної продукції на зовнішні ринки, але і сприяла б випуску конкурентоспроможної продукції з урахуванням сучасних вимог іноземних споживачів до її якості. Важливим аспектом цієї діяльності є участь України в роботі міжнародних та регіональних організацій із сертифікації з метою взаємного визнання результатів іспитів експортованої продукції [3, c.11]. При значній кількості антидемпінгових розслідувань відносно українських експортерів (як це сьогодні має місце з хімічною та металургійною продукцією) доцільно встановлювати тісні робочі контакти уповноважених державних структур конфліктуючих сторін, які дозволять запобігти ескалації конфлікту і введенню компенсаційних мит. При цьому в сучасних умовах потрібно активізувати діяльність щодо роз’яснення, переконання, а за необхідності і примушення вітчизняних експортерів додержуватися загальноприйнятих правил поведінки на світовому ринку і тим самим уникати багатьох торговельних суперечок та протидій українському експорту [3, c.12].

Отже, для реалізації запропонованого комплексу заходів щодо розвитку і реалізації зовнішньоторговельного потенціалу України будуть потрібні щорічні бюджетні асигнування, об’єми котрих доцільно визначати виходячи з існуючої світової практики, відкоригувавши їх з урахуванням сучасного стану української економіки і сформованої структури українського експорту [2, c.73]. При розробці політики української держави у сфері експорту необхідно враховувати об’єктивні зміни в геоекономічній і геополітичній ситуації, інтереси окремих країн-партнерів по зовнішньоекономічних зв’язках, міжнародні правові норми і правила торгівлі, конкурентні переваги своєї країни та її провідних підприємств, здатних брати активну участь у світовому торгово-економічному співробітництві.

Список літератури:

1. Аніловська Г. Інтеграція України у світове господарство [Текст]/Г. Аніловська // Фінанси України. - 2009. -№1.

2. Бойчук І.В. Торгівля України у цифрах і фактах: До Міжнар. Конгр. малого бізнесу [Текст]/ І. В. Бойчук. – К.:Либідь, 2009. – 140 с.

3. Шнирков О. Новий етап зовнішньоекономічних зв’язків України[Текст]/ О. Шнирков// Економіка України.- 2008.- №1. - с.11-14.