Економічні науки / …………

Гаврилишин Наталія Михайлівна

Науковий керівник: Круць А.В.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми розміщення і функціонування атомної електроенергетики України

Однією з передумов існування України як дійсно незалежної держави є формування власного паливно-енергетичного комплексу (ПЕК). Без перебільшення можна стверджувати, що власне стан ПЕК визначає як стан національної економіки в цілому, так і рівень життя людей.

Атомна енергетика сьогодні відіграє важливу роль в електроенергетиці України. Це зумовлено тим, що Україна належить до держав, недостатньо забезпечених власним енергоресурсом. Окремими видами палива країна забезпечена лише на 20-30% і тільки вугіллям на 100%. Водночас Україна має найбільш енергомістьку економіку: споживання умовного палива на душу населення у нас становить приблизно 6,5т.

Сьогодні практично немає жодної галузі національної економіки, де б не використовувалися паливно-енергетичні ресурси. І незалежно від обсягу їх використання як на виробничо-технологічні потреби, так і для господарсько-побутових потреб, головне завдання – ефективне та економне їх використання. Необхідно вдосконалювати технологію виробництва, знижувати витрати паливно-енергетичних ресурсів на випуск одиниці продукцію. Сьогодні в багатьох галузях національної економіки витрати палива та енергоресурсів на ряд виробів на одиницю продукції в двічі більші, ніж в зарубіжних країнах з сучасною розвинутою економікою.

Перехід до більш ефективних технологій виробництва електроенергії на ТЕС потребує настільки значних витрат на уловлювання й утилізацію шкідливих відходів, що істотно знижує її конкурентоспроможність у порівнянні з АЕС.

Крім кількісно оцінених чинників до екологічних ефектів розвитку ядерної енергетики можна віднести відсутність споживання кисню і витрат на природоохоронні заходи для його відновлення, викидів в атмосферу парникових газів, зниження розмірів відчуженості земель та ін.

Сучасна оцінка економічної вигідності виробітку електроенергії на ядерному паливі в країнах Західної Європи показує, що електроенергія, вироблена на ядерному паливі приблизно на 10 % дешевше, ніж в енергетиці на органічному паливі.

Сьогодні майже 1/3 електроенергії виробляється в районах її споживання і 2/3 споживається в районах її виробництва. Географію атомних електростанцій може змінити технічний прогрес.

Середній коефіцієнт використання встановленої потужності українських АЕС не перевищує 67 %, а найвищий на РАЕС – 74,4 %. Для досягнення високого показника на наших АЕС необхідно скоротити простій роботи шляхом оптимізації терміну проведення ремонтів і безаварійності роботи. Екологічний вплив ядерної енергетики на навколишнє середовище при безаварійній її експлуатації незрівнянно нижчий, ніж теплової енергетики.

Для покращення ефективності роботи АЕС у області їх паливозабезпечення необхідним є здійснення наступних дій:

1)забезпечення чинних АЕС ядерним паливом із високими показниками безпеки й експлуатаційної надійності;

2)удосконалювання активних зон і паливних циклів чинних АЕС;

3)розробка активних зон і паливних циклів АЕС нового покоління, у тому числі з використанням змішаного уран-плутонієвого палива;

4)розробка технологій обертання з паливом, що відпрацювало, АЕС і відходами його переробки а також:

· одним із основних завдань у енергетичному комплексі є більш ефективне використання встановлених генеруючи потужностей;

· приватизація галузі;

· залучення стратегічних інвесторів;

· стабілізація та нарощення потужностей.

Створений у свій час в Україні ядерно-енергетичний потенціал, в умовах здобуття незалежності, зіграв позитивну роль в електропостачанні країни.

В подальшому розвиток атомної енергетики буде сприяти:

1. забезпеченню енергетичної складової національної безпеки України за рахунок економії органічного палива, зниження техногенного впливу на навколишнє середовище, забезпечення конкурентноздатності українських АЕС на внутрішньому і міжнародних ринках;

2. забезпеченню енергопостачання енергодефіцитних віддалених і важкодоступних районів країни;

3. зберіганню наукового і виробничого потенціалу ядерно-енергетичного комплексу і виробничих потужностей атомного енергетичного машинобудування, приладобудування і будівельних потужностей;

4. рішенню екологічних проблем техногенного впливу енергетичних технологій на навколишнє середовище і здоров'я людини;

5. розширенню можливостей передачі енергетичних технологій на базі АЕС нового покоління за кордон, а також експорту електроенергії від АЕС;

6. забезпеченню формування об'єктивної суспільної думки на основі аргументованої і сформульованої політики розвитку атомної енергетики для рішення стратегічних задач енергетичної безпеки України і переходу до великомасштабного розвитку атомної енергетики;

7. створенню правової бази для безпечного і економічного розвитку атомної енергетики;

8. підтримці раціональної тарифної політики на загальноукраїнському оптовому ринку електричної енергії (потужності).

Аналіз закордонного досвіду в області ядерної енергетики показав, що країни з розвинутою атомною енергетикою прагнуть організувати власне виробництво ядерного палива. Наявність в Україні досить великих запасів уранових і цирконієвих руд, а також підприємств по видобутку і переробці урану, виробництву цирконієвих сплавів і прокату, обумовлюють необхідність вирішення питання про доцільність створення в перспективі в Україні власного ядерно-паливного циклу. Це дозволить знизити залежність України від зовнішніх поставок енергоресурсів і підвищити її енергетичну безпеку.

Отже, можна стверджувати, що найбільш доцільним для умов України напрямком довгострокового стійкого енергопостачання є підвищення ролі ядерної енергетики в ПЕК країни.

Список використаної літератури:

1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка: Підручник/ За ред. В.В.Ковалевського, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенова. – 8-ме вид., стер. – К.: Знання, 2006. – 350с.

2. Безуглий В.В.,Козинець С.В., Регіональна економіка і соціальна географія світу: Навч. Посіб. Вид 2-ге, перероб. – К.: «Академія», 2007. – 688с.

3. Манів З.О., Луцький І.М., Манів С.З. Регіональна економіка: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – с.640