Економічні науки / Макроекономіка

Гаврилишин Наталія Михайлівна

Науковий керівник: Белей С.І.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

Проблеми функціонування ринку цінних паперів в Україні та шляхи їх вирішення

На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей. Вирішальним чинником для такого швидкого розвитку стала катастрофічна нестача грошової маси. А саме однією з основних функцій ринку цінних паперів є залучення додаткового оборотного капіталу шляхом емісії забезпечених цінних паперів – акцій, облігацій, векселів, депозитарних розписок тощо.

Ключовою проблемою вітчизняного фондового ринку є недорозвиненість його біржового сегмента. В Україні панує непрозорий і неорганізований ринок цінних паперів, який за своїми масштабами не має аналогів у світовій практиці і значною мірою обслуговує «тіньову економіку». Досвід останніх років показує, що незважаючи на позитивні зрушення у сфері цінних паперів, прогрес у створенні організованого ринку залишається незначним. Основними факторами цього є такі обставини:

1. Організований ринок не може бути створений шляхом адміністративного, технологічного або психологічного прориву – швидко і ефектно. Це багатовимірний, масштабний і тривалий процес. Для того, щоб ринок почав повноцінно функціонувати, необхідно одночасне вирішення ряду складних регуляторних і технологічних проблем, а саме:

· легалізувати сучасні технології біржової торгівлі і встановити достатньо жорсткі регуляторні вимоги, які дозволять забезпечити дві головні функції біржового ринку, - справедливу ціну та ліквідність;

· технологічно модернізувати всі рівні депозитарної системи і, насамперед, рівень зберігачів, який і повинен підтверджувати права власності на цінні папери;

· створити сучасну систему грошових розрахунків (переказу коштів) за укладеними на біржі договорами (відсутність зручної і зрозумілої системи розрахунків профанує будь-які біржові механізми);

· розширити і чітко регламентувати перелік фінансових інструментів, які дозволили б суттєво підвищити ліквідність організованого ринку (репо-договори, маржинальна торгівля, деривативи);

· суттєво підвищити технологічні вимоги до облікових і торговельних систем усіх професійних учасників фондового ринку і, одночасно з цим, підвищити вимоги до звітності професійних учасників, створивши їм для цього необхідні технологічні зручності. Без наявності таких систем говорити про можливість вчасного звітування про сотні (тисячі, мільйони) договорів і масове обслуговування індивідуального інвестора взагалі не варто;

· зазначене вище має супроводжуватися взаємною комунікативністю, системністю, технологічною сумісністю і опиратися на досконалу нормативну базу, яка регламентує електронний документообіг на фондовому ринку.

2. Фондове співтовариство є за своєю сутністю зібранням індивідуумів, які принципово не бажають консолідуватися на вирішенні складних і «дорогих» завдань розвитку фондового ринку. Більше того, сьогоднішня ситуація влаштовує наш фондовий ринок: нецивілізована діяльність вітчизняних гравців нашого ринку захищає від наступу цивілізованих закордонних гравців і дозволяє теперішнім лідерам надовго монополізувати свої позиції без особливих витрат.

Сьогодні значні зусилля необхідно спрямувати на поліпшення інвестиційного клімату. Ефективна інтеграція України до світового економічного простору є загальним завданням побудови її державності, прискорення радикального оновлення національної економіки та побудови її ринкової соціально зорієнтованої моделі. В Україні є досить великі можливості для розвитку іноземного бізнесу та інвестицій, а саме: наявність відносно розвиненої інфраструктури; низька вартість ресурсів; сприятливе географічне положення; висока якість і дешевість робочої сили; ненасичений вітчизняний ринок.

Однак залучення іноземних кредитів ставить перед урядом завдання подвійного характеру. З одного боку, залучення кредитів є необхідним (за підрахунками економістів, на душу населення припадає 23 дол. прямих іноземних інвестицій), а з другого - іноземні кредити формують зовнішній борг країни і нераціональне їх використання призведе до поглиблення боргової кризи в країні. Отже, особливої актуальності набуває підвищення ефективності використання іноземних кредитів, а також залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств. За цих умов основними пріоритетними напрямами розвитку українського фінансового ринку повинні бути:

· стабілізація законодавчої бази, запровадження системи врегульованих оптимальних норм і методів через найвпливовіші, а головне, ефективні та стимулюючі важелі;

· проведення адміністративної реформи і, зокрема, реформи Міністерства фінансів у напрямі вдосконалення його організаційної структури, уточнення функції, підвищення ролі і статусу;

· централізація та організаційна оформленість обігу цінних паперів в Україні через створення єдиної біржової системи;

· здійснення заходів щодо стимулювання внутрішнього ринку капіталів, обмеження доступу до нього нерезидентів, що сприятиме зростанню обсягів капіталу;

· запровадження та розвиток таких інститутів, як ринок застави, іпотечні кредити, споживчі кредити, на умовах доступності для вітчизняного інвестора;

· обмеження зовнішніх запозичень й розширення випуску державних і місцевих позик;

· залучення на фінансовий ринок нереалізованого інвестиційного потенціалу домашніх господарств;

· розвиток різноманітної довірчої діяльності, операційного страхування;

· створення системи захисту прав інвесторів на фінансовому ринку;

· формування учасника фінансового ринку як суспільного інституту, тобто такого учасника, для якого соціально зумовлені й історично обмежені закони, норми, звички і стереотипи, що склалися у суспільстві, є настільки очевидними, що не потребують офіційних угод між контрагентами, які діють в економіці.

Отже, трансформація та модернізація ринку цінних паперів в Україні є необхідною, оскільки комплексне вирішення перелічених проблем, безумовно, приведе фондовий ринок України до цивілізованішого, конкурентного, значимого для населення, іноземних інвесторів та власної економіки стану. А це можливо тільки за активного втручання держави та реформування нормативної бази фондового ринку України.

Список використаної літератури:

1. Ходаківська В.П. Сегментний аналіз фінансового ринку України // Проблеми фінансової політики в Україні. –К.: НДФЕІ, 2009.

2. Мозговий О.М. Фондовий ринок України. // Фінанси України. – 2009.

№ 5. – С.42.

3. Сало І.В. Фінанси України в умовах перехідної економіки // Фінанси України. – 2008. – № 7. – С.32.