Бороздика Т. В., Камінський П.Д.

Донецький національний університет

Економіки та торгівлі

Імені Михайла Туган-Барановського

Розвиток регіональних тенденцій зовнішньоекономічної діяльності України

Дослідження проблем розвитку економічного потенціалу регіонів на сучасному етапі набуває особливого значення, виступаючи умовою для забезпечення ефективності здійснення соціально-економічних перетворень у межах посилення інтеграційних процесів в усіх сферах суспільного життя та визначення стратегії регіонального розвитку. З моменту проголошення незалежності стратегічною метою України стала економічна інтеграція в європейські структури і поглиблення трансатлантичної співпраці. Україна стала членом Ради Європи, приєдналася до Центральноєвропейської ініціативи, активно підключається до важливих субрегіональних і міжрегіональних форм співробітництва. Проте за всі роки незалежного існування урядом так і не було розроблено єдиної обґрунтованої програми зовнішньоекономічного розвитку країни, яка б сфокусувала увагу на пріоритетних напрямах міжнародної спеціалізації і тим самим стимулювала використання конкурентних переваг вітчизняного виробництва. Такий стан речей стримує налагодження міжнародних комерційних зв'язків українських підприємств та стирає межу між політичними і маркетинговими чинниками міжнародного співробітництва.

Входження України в міжнародне співтовариство створює якісно нову ситуацію для всебічного розвитку. Україна отримала можливість безпосереднього спілкування з іншими регіонами світу, стала суб'єктом міжнародного життя, включилася в глобальні світові процеси. Але для того щоб відстояти власні національні інтереси, Україні потрібно, насамперед, виробити власну зовнішньоекономічну модель, спираючись на яку, можна узгоджувати свою позицію з позиціями інших країн, враховувати їхні інтереси, не забуваючи про свої. Саме тому в основу дослідження покладено аналіз зовнішньоекономічної та геополітичної стратегії України, як в цілому, так і в регіональному розрізі, та розроблення консистентних пропозицій на перспективу, які б стали адекватною відповіддю як на виклики часу, так і на ймовірні дії головних дійових осіб світової економічної арени.

Пріоритет зовнішньоорієнтованих стратегій, на користь яких висловлюється більшість українських економістів, сьогодні не може бути повністю виправданий і прийнятий. В той же час не зовсім праві й ті експерти, які побоюються зовнішньої залежності. Не треба забувати, що вибір стратегії визначається як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Кращою вважається не та стратегія, яка обіцяє більший ефект, а та, яку можна реалізувати, що значною мірою залежить від внутрішніх факторів. Соціально-економічний розвиток кожного регіону детермінується кількістю, якістю і збалансованістю наявних ресурсів: природних, матеріально-технічних, трудових, фінансових, інформаційних та ін.

Слід зазначити, що вибір здійснення економічної політики та обраної стратегії регіонального розвитку залежить від економічного потенціалу конкретного регіону. Розв'язання складних завдань регіонального розвитку потребує комплексної оцінки їх економічного потенціалу, що вимагає врахування великого обсягу інформації і призводить до збільшення інформаційних потоків. Широке використання сучасних новітніх інформаційних технологій під час створення банків данних забезпечує акумуляцію необхідної кількості, а також обробку й аналіз якісних кількісних параметрів розвитку економічного потенціалу регіону в межах окремих адміністративних одиниць, що сприяє ефективному підходу до прогнозування розвитку ситуації регіонів з врахуванням дії відповідних конкретних чинників. Виробничий потенціал регіон охоплює досягнутий рівень розвитку потенційні можливості матеріального виробництва і розглядається як складова економічного потенціалу. Економічний потенціал регіону характеризує потужність територіальної економічної системи в цілому, виробничий — потужність сукупності галузей матеріального виробництва, зосереджених у регіоні.

У регіональній економічній політиці на сучасному етапі трансформації економіки пріоритетним напрямом стає орієнтування на відновлення використання існуючих виробничих можливостей всіх галузей. Певний інтерес становить проблема використання наявних факторів у межах регіону, яка б виключала їх альтернативну присутність в інших регіонах, що пов'язане із створенням відповідних умов господарювання в межах певної території.

Ефективне адміністративно-територіальне управління передбачає врахування такого визначального для розміщення об'єктів господарської діяльності фактора, як регіональне економіко-географічне положення, що відбиває розмаїтість і специфіку природних умов і ресурсних запасів регіону. Економіко-географічне положення, безпосередньо впливаючи на господарську спеціалізацію регіону й умови формування галузевих і міжгалузевих територіальних комплексів, відображає територіальний поділ праці на макрорівні.

Зрозуміло, що для здійснення політики розвитку регіональні та місцеві органи повинні мати відповідні економічні та фінансові можливості. Відсутність цього буде призводити до територіального розпорошення державних та регіональних ресурсів, неефективного їх використання, дезинтеграції зусиль у вирішенні актуальних проблем.

Таким чином, економічний потенціал визначає можливості соціально- економічного комплексу території вирішувати поставлені перед нею завдання у розрізі розвитку світогосподарських інтеграційних зв'язків регіону. Дослідження та оцінка економічного потенціалу кожного регіону сприяє розробці "індивідуальних" програм соціально-економічного розвитку та механізмів їхньої реалізації одночасно з узгодженням і побудовою загальнонаціональної моделі. Важливим моментом при цьому є зосередження уваги на підходах щодо оцінки розвитку і використання економічного потенціалу у регіональному вимірі.