Мазоренко О.В., Середа Г.І.

Харківський національний економічний університет

Електронна комерція як засіб інтеграції підприємства до інформаційної економіки

Розвиток інформаційного економіки на сучасному етапі розвитку України вимагає від підприємств урахування її особливостей та розробки заходів щодо ефективної діяльності в її умовах. Тому актуальними стають питання інтеграції підприємств до нової економіки.

Великі можливості щодо інтеграції підприємств до інформаційної економіки надає розвиток інформаційних технологій, зокрема створення різноманітних інформаційних систем та швидке поширення Інтернет-технологій, що забезпечують формування єдиного глобального електронного середовища і значно спрощують процес інтеграції підприємств в інформаційну економіку. Саме тому поряд із підвищенням зацікавленості до Інтернет-технологій зростає кількість вітчизняних підприємств, що вдаються до використання електронної комерції як одного із дієвих засобів інтеграції підприємства до інформаційної економіки.

На сьгоднішній день дослідження в області електронної комерції проводились зарубіжними вченими А. Вінстоном, Б. Джваровськи, Р. Калакотою, Д. Рейпортом, [7; 8] та вітчизняними вченими Д. Козьє, А. М. Кармінським, Л.С. Климченею, А. В. Юрасовим, О.І. Пушкарем та іншими [1; 2; 3; 4; 6]. Але в роботах зазначених авторів недостньо уваги приділяється питанням використання систем електронної комерції як засоба інтеграції підприємств до інформаційної економіки

Тому метою дослідження є розробка послідовності етапів впровадження та використання підприємством систем електронної комерції з метою інтеграціїї до інформаційної економіки.

Під електронною комерцією будемо розуміти сукупність дій підприємства щодо використання електронних технологій з метою підвищення ефективності здійснюваних ним бізнес-процесів, пов’язаних з обміном товарами, послугами й інформацією.

Найбільш розповсюдженою є класифікація систем електронної комерції за учасниками, що вступають в електронні взаємовідносини. Ця класифікаційна ознака зазначена у роботах В. В. Царьова, А. О. Контарович, А. М. Кармінського, Д. Коз’є, Л.С. Климчені, А. В. Юрасова та інших [1; 2; 3; 5; 6].

Так, в залежності від учасників електронних взаємовідносин виділяють такі системи електронної комерції:

бізнес-бізнесу (B2B);

бізнес-споживачу (B2C);

споживач-бізнесу (C2B);

споживач-споживачу (C2C);

державні організації-споживачу (G2C);

державні організації-бізнесу (G2B);

бізнес-державним організаціям(B2G) тощо.

Класифікація електронної комерції за учасниками електронних відносин дозволяє виділити основних суб’єктів електронної комерції, що можуть бути зацікавлені у її використанні. Таким чином, ними можуть бути підприємства (business, B), споживачі (customer, C), органи державної влади (government, G).

Оскільки тема дослідження присвячена інтеграції підприємства до інформаційної економіки за допомогою електронної комерції, то подальшу увагу вважаємо доцільним приділити розгляду саме тих систем електронної комерції, де основним учасником взаємодії виступає підприємство, тобто системам B2B та B2C.

Під В2В звичайно розуміється широка сфера послуг, що надаються в режимі on-line, в яких так чи інакше беруть участь не стільки приватні особи, скільки підприємства і компанії [1, с. 232]. Система B2C передбачає, що в якості покупців виступають індивідуальні споживачі, а в якості продавців – юридичні особи [2, с. 40].

У роботах О.І. Пушкаря, А.М. Кармінського, А.О. Контаровича, В.В. Царьова, О.В. Юрасова представлено різноманітні типології моделей електронної комерції [1; 4; 5; 6]. Аналіз запропонованих моделей та особливості B2B та B2C систем дозволили визначити моделі, які найчастіше використовуються підприємствами для інтеграції в B2B та B2C сектор. Так, для сектору В2С типовими вважаються такі моделі: сайт-візитка, віртуальні співтовариства, електронний аукціон, електронний магазин, електронний супермаркет, промо-сайт тощо. До моделей електронної комерції, які підприємства можуть використовувати з метою інтеграції в сектор В2В, належать наступні: закупівельна служба, системи управління постачальниками та клієнтами, електронний аукціон, електронна біржа, електронний торгівельний майданчик, корпоративний інформаційний портал, корпоративний сайт, сайт-буклет, сайт-вітрина тощо.

Інтеграція підприємства в інформаційну економіку з використанням електронної комерції потребує розробки можливої послідовності дій, яка б забезпечила, перш за все, вибір оптимальної моделі електронної комерції і ефективне її функціонування в майбутньому.

Якщо підприємство тяжіє до реалізації більш ускладнених моделей електронної комерції, що потребують виваженого підходу, обдуманих управлінських рішень, залучення значних трудових, фінансових, інформаційних та інших ресурсів, тоді виникає необхідність розробки алгоритму, тобто можливої послідовності дій, який би забезпечив, перш за все, вибір оптимальної моделі і ефективне її функціонування в майбутньому.

У якості ключових запропоновано виділити наступні етапи впровадження підприємством електронної комерції, наведені на рис. 1.

Кожний із запропонованих етапів підлягає деталізації відповідно до обумовлених ним задач, що потребують рішення. Перший етап спрямований на підготовку інформаційної бази для обґрунтування подальших управлінських рішень, пов’язаних з розробкою проекту електронної комерції. Він полягає у проведенні оцінки сприятливості зовнішнього середовища, що передбачає збір й аналітичну обробку інформації про сучасні тенденції розвитку електронної комерції, зокрема в Україні.

Рис. 1. Послідовність етапів впровадження підприємством систем електронної комерції

Перший етап спрямований на підготовку інформаційної бази для обґрунтування подальших управлінських рішень, пов’язаних з розробкою проекту електронної комерції. Він полягає у проведенні оцінки сприятливості зовнішнього середовища, що передбачає збір й аналітичну обробку інформації про сучасні тенденції розвитку електронної комерції, зокрема в Україні.

Також у межах цього етапу необхідно провести оцінку готовності підприємства, що дозволить виявити його потенціал, а саме: наявність необхідних ресурсів (інформаційних, трудових, фінансових тощо), що забезпечують сприятливі умови, потрібні для ефективного використання електронної комерції.

Другий етап – розробка проекту, перш за все, передбачає вибір оптимальної моделі, яка найкраще забезпечить досягнення тих цілей і виконаннях тих задач, які покликана вирішувати електронна комерція на підприємстві. А також формування бюджету проекту, оцінку ефективності передбачених інвестицій.

Третій етап – безпосередньо впровадження проекту.

Четвертий етап – контроль за функціонуванням електронної комерції. Він передбачає проведення оцінки ефективності використання електронної комерції за попередньо розробленою методикою, а також її підтримку в актуальному стані згідно з вимогами ринку, дослідження наявних тенденцій.

П’ятий етап – розробка можливих напрямів удосконалення електронної комерції – передбачає прийняття рішень, що можуть бути пов’язані з розширенням сфери її застосування, ускладненням або реорганізації діючої моделі, з переходом і запровадженням електронного бізнесу.

Таким чином, запропонований алгоритм може стати у нагоді вітчизняним підприємствам, які мають на меті інтеграцію в інформаційну економіку і які вже запровадили електронну комерцію поряд із традиційною діяльністю.

Виокремлення цих етапів дозволяє визначити ті важливі питання, що потребують виважених й своєчасних управлінських рішень і від прийняття яких буде залежати вибір щодо впровадження оптимальної моделі електронної комерції відповідно до поставлених перед нею цілей та задач, її ефективне функціонування, перспективи з її вдосконалення в майбутньому, ступінь інтеграції підприємства в інформаційну економіку.

Список використаних джерел:

1. Карминский A.M., Черников Б.В. Информационные системы в экономике: В 2-х ч. Ч. 1. Методология создания: Учеб. пособие. - М.: Финансы и статистика, 2006. - 336 с.

2. Климченя Л.С. Электронная коммерция: Учебное пособие / Л.С. Климченя. - Мн.: Высшая школа., 2004. - 191 с.

3. Козье Д. Электронная коммерция: Пер. с англ. — Москва: Издательско-торговый дом «Русская Редакция». 1999. — 288 с.

4. Пушкарь А.И. Стратегическое управление развитием электронного бизнеса и информационных ресурсов предприятия (модели, стратегии, механизмы). Научное издание / А.И. Пушкарь, Е.Н. Грабовский, Е.В. Пономаренко. - Харьков: Изд. ХНЕУ, 2005. - 480 с.

5. Царёв В. В., Кантарович А. А. Электронная коммерция. – СПб: Питер, 2002. – 320 с.

6. Юрасов А.В. Электронная коммерция: Учеб. пособие. - М.: Дело, 2003. - 480 с.

7. Rayport J.F., Jaworski B.J. Introduction to e-Commerce. – New York: McGraw-Hill, 2002. – 664 p.

8. Kalakota R., Whinston A. Electronic Commerce: A Manager's Guide. – Addison-Wesley; 1997. – 461 р.