Богдан М.О., науковий керівник к.е.н. Дружиніна В.В.,
Кременчуцький
державний університет імені Михайла Остроградського, Україна
Оцінка рівня безробіття в
Україні
Рух товарів та послуг у здоровій економіці, орієнтованій на критерії ефективності і здатній до саморегулювання, відбувається на основі ринкових відносин. Ринок праці - суспільно-економічна форма руху трудових ресурсів[5]. Для того, щоб показати об’єктивну картину економічної нестабільності на ринку праці використовується такий показник, як безробіття. Сьогодні в світі кожний третій працездатний не має роботи взагалі або має випадковий чи сезонний заробіток (750 млн. чол.). Тому безробіття є центральною соціальною проблемою сучасного суспільства [1].
Економічна наука неодноразово робила
спроби з’ясувати причини безробіття: одну з перших спроб було зроблено французьким
економістом Ж.Б.Сеєм, який розглядав ринок праці на основі попиту та пропозиції;
англійський економіст Томас Мальтус вважав, що причину безробіття треба шукати
в надмірно швидкому зростанні населення; Дж. М. Кейнс стверджував, що причини
безробіття полягають у відсутності синхронності споживання, заощадження та
інвестицій.
На жаль, явище безробіття не оминуло України. Економічна криза, яка розпочалася наприкінці 2008 року, призвела до загострення ситуації на ринку праці у 2009 році: зменшення рівня економічної активності з 72,3% до 71,6%; збільшення рівня зареєстрованого безробіття з 2,9% до 3,4%; збільшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 30,9%[3].
Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення віком 15–70 років збільшився у всіх регіонах України. Найбільше зростання цього показника відбулося у Вінницькій (на 4,2%) та Рівненській (на 3,9%) областях. Слід зазначити, що максимальне значення цього показника спостерігалось у Рівненській області (12,7%), а мінімальне – у м. Києві (6,5%).
Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався серед
молоді віком 15-24 роки, а найнижчий – серед осіб віком 50-59 років.
Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) був майже на рівні відповідного показника по країнах Євросоюзу (рис. 1).
Рис. 1. Рівень безробіття населення (за методологією МОП)
у країнах Євросоюзу (27 країн) та в Україні у
2009 році
(у % до економічно активного
населення у віці 15 років і старше,
для України – у віці
15-70 років)
У загальній кількості вільних робочих місць (вакантних посад),
заявлених підприємствами на кінець 2009р., кожне п’яте було на підприємствах
переробної промисловості, шосте – у державному управлінні [3].
Кількість економічно неактивного
населення віком 15-70 років у 2009р. складала 12,8 млн. або майже третину
всього населення цього віку. Із зазначеної кількості кожен другий був
пенсіонером, кожен четвертий - учнем або студентом, кожен шостий - зайнятий в
домогосподарстві [3].
Середньомісячна кількість
зареєстрованих безробітних, порівняно з 2008р., збільшилася на 16,3% та
становила у 2009р. 693,1 тис. осіб, що складає понад третину (35,4%) кількості
безробітних працездатного віку, визначених за методологією МОП. Динаміку
зареєстрованого безробіття ілюструють нижче наведені дані (рис. 2).
Рис. 2. Кількість
зареєстрованих безробітних у 2008-2009рр.
Рівень зареєстрованого безробіття в середньому за 2009р. склав 3,4% від економічно активного населення працездатного віку. Зазначений показник був вищим серед жінок (4,0%), чоловіки - 2,9% та у населення сільської місцевості (4,7%), міські жителі - 2,9% [3].
Таким чином, діюча політика зайнятості повинна в нинішніх умовах мати попереджуючий характер і включати комплекс мір державного регулювання [2]. Важливо при цьому спиратися на світовий досвід регулювання безробіття: перерозподіл наявного попиту на працю шляхом стимулювання переходу підприємств на неповний робочий день, тиждень; перехід до створення системи соціального партнерства, у тому числі створення механізму вироблення тристоронніх угод (роботодавці - профспілки - держава). Донедавна Уряд України не звертав належної уваги на дану проблему. Але будемо сподіватися, що нові прийняті акти будуть ефективно перетворюватися в життя, ставши передумовою для економічного відродження України [4].
Література:
1. К 54 Основи економічної теорії : Навч. посібник за заг. ред. П.В. Круша, В.І. Депутат, С.О. Тульчинської. – К.: Каравела, 2007. - 448 с.
2. Основи економічної теорії: політ економічний аспект: Підручник/Г.Н. Климко; В.П. Нестеренко та ін.; За ред. Климка, Нестеренка. - 2-ге видання, перероблене і доповнене – К.: Вища шк. – Знання, 1997. – 743 с.: іл.
3. http://refs.uaclub.net.ua/36/9959640/1/index.html
4. http://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2009/rp/pres-reliz/dop_2009.html