Экономические науки/7.Учет и аудит

Кузьменко А.В., Піголь І.Д., Науковий керівник: Даценко Г.В.

ВТЕІ КНТЕУ, Україна

Аудит ефективності, як основний засіб підвищення продуктивності використання ресурсів держави

Діяльність будь-якої бюджетної установи не можлива без необхідного обсягу фінансування з боку держави. Проте, як відомо, ресурси держави обмежені, тому вони не можуть надаватися у невизначених кількостях, особливо гостро це питання постає в умовах дефіциту бюджету, який існує в Україні. Тому виникає необхідність як можна ефективніше використовувати, надані державою, ресурси для отримання найбільш позитивних результатів діяльності, що і формує актуальність теми даної роботи.

Метою роботи є визначення ролі аудиту ефективності у підвищенні продуктивності використання бюджетними установами наданих державою ресурсів.

Оскільки питання використання аудиту ефективності в Україні є досить актуальним, то йому присвячені роботи значної кількості науковців, серед яких:

Рубан Н.І., Стефанюк І.Б., Сухарева Л.О., Федченко Т.В., та ін.

Для досягнення запланованих завдань перш за все потрібно визначити, що таке аудит ефективності і які обставини викликали його появу.

Отже, аудит ефективності – це форма контролю, яка становить сукупність дій зі збору й аналітичного опрацювання статистичних і звітних даних, матеріалів ревізій і перевірок, іншої публічної інформації, спрямованих на визначення рівня ефективності державних вкладень для реалізації запланованих бюджетними програмами цілей, встановлення чинників, які заважають досягненню максимального результату у використанні певного обсягу ресурсів, та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності використання державних активів[3].

Аудит ефективності здійснюється з метою розроблення обгрунтованих пропозицій щодо підвищення ефективності використання коштів державного та місцевих бюджетів у процесі виконання бюджетних програм.

Передумовами виникнення аудиту ефективності є характерні недоліки існуючої системи державного контролю, до яких фахівці відносять:

- традиційні ревізія та перевірка акцентують увагу на виявленні порушень і порушників, тобто вивчаються наслідки замість концентрації зусиль на

визначенні системних недоліків, що призводять до них, тобто причин;

- ревізії та перевірки, як правило, проводяться після завершення бюджетного року, коли витрачені кошти повернути майже неможливо;

- відсутність оцінки системи внутрішньогосподарського контролю, яку, згідно з чинним законодавством, зобов’язаний створити керівник установи з метою попередження фінансових порушень, а також оцінки якості контролю, запровадженого головним розпорядником;

- відсутність стандартів організації внутрішнього контролю установи;

- не здійснюється оцінка рівня відповідальності керівників щодо запровадження внутрішнього контролю на усіх рівнях використання бюджетних коштів[1].

При цьому аудит ефективності дозволяє повністю уникнути всіх цих недоліків, адже він оснований не на фіксації порушень та покаранні винних осіб, а саме на можливості попередження будь-якого порушення ще до його виникнення через можливість:

- здійснити контроль за використанням бюджетних коштів суцільним порядком щорічно – аудитор аналізує і накопичує інформацію про діяльність суб’єкта господарювання та виявляє її недоліки;

- посилити відповідальність керівництва щодо організації контролю на всіх стадіях використання бюджетних коштів – за фактами порушень, виявлених під час дослідження господарюючого суб’єкту;

- зберегти бюджетні ресурси шляхом внесення своєчасних коректив у межах бюджетного року – уряд та інші державні органи потребують своєчасної, достовірної та системної інформації для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення ефективності використання державного майна, що належить суб’єктам господарювання державного сектора економіки, а також збільшення надходжень до державного бюджету від здійснення ними господарської діяльності;

- забезпечити впевненість зовнішніх користувачів у достовірності інформації про використання бюджетних коштів і публічне її оприлюднення[1].

Запровадження нової форми контролю призведе до зміни ідеології діяльності КРУ – перехід в роботі від фіксації порушень до їх попередження і недопущення. Контроль не має бути фіскальним, а повинен сприяти суб’єкту господарювання у підвищенні ефективності фінансово-господарської діяльності[2].

Тому сьогодні аудит ефективності займає провідне місце серед форм державного фінансового контролю, щодо ефективності використання державних ресурсів, наданих бюджетним установам, і дозволяє в повній мірі попереджувати всі порушення та помилки, які виникають під час діяльності бюджетних установ, а тому відповідно отримувати найкращі результати при використанні наявних обсягів фінансових ресурсів.

Література:

1. Рубан Н.І. Концептуальні питання проведення аудиту використання бюджетних коштів. Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ: проблеми та шляхи запровадження // Фінансовий контроль. – 2005. - № 2 (25). – с.3-11.

2. Стефанюк І.Б. Від фіксації порушень – до їх попередження. Аудит фінансової та господарської діяльності бюджетних установ: проблеми та шляхи запровадження // Фінансовий контроль. – 2005. - № 2 (25). – с.3-11.

3. Сухарева Л.О., Федченко Т.В. Аудит ефективності використання бюджетних коштів: протиріччя формування понятійного апарату // Фінанси України. – 2006. - № 8. – с. 125-131.