Экономические науки/ 1.Банки и банковская система
Бевза Н.С.
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Туган-Барановського
Проблеми банківської системи і її
стабільність
У країнах з
ринковою економікою в банківській системі час від часу виникають проблеми і
кризові ситуації. Було розроблено цілий ряд частково суперечливих, частково
доповнюючих одна одну теорій, які намагаються пояснити їх основні причини на
макроекономічному рівні. Деякі теорій виділяють роль екзогенних порушень
економічної рівноваги (абсолютні і відносні ціни, війни, економічні спади за
кордоном), інші приділять особливу увагу психологічним факторам (ейфорія,
стадне відчуття, межа компетенції) або спекулятивній поведінці, треті
розглядають проблеми втручання держави у ринкову економіку (грошово-кредитна
політика, зміна правил, включаючи фінансову лібералізацію, директивне
кредитування, непротидія моральному ризику). Є різні пояснення того, незначні
порушення розростаються до розмірів системних, починаючи від психологічних
(зміна очікувань або сприйняття ризику) і закінчуючи технічними (можливість
обробки інформації).
Головними
причинами неплатоспроможності банків у країнах з перехідною економікою є погана
якість активів, успадкованих від командної економіки, і безперервна видача
нових позик, які не сплачують вчасно. Оскільки частина виробничих потужностей в
цих країнах неефективна за нової сукупності відносних цін, багато підприємств
стають нежиттєздатними, і тому національні багатства і прибутки стають нижчими,
ніж це раніше вважалося і ніж продовжують показувати наявні дані. Проблеми
банківської системи виникли тому, що ринкова вартість банківських активів вже
впала, а величини її пасивів немає.
До числа
причин, які обумовлюють проблеми у банківському секторі, входять недостатня
кваліфікація керівних кадрів і персоналу, повільне втілення більш жорстоких
стандартів кредитування, нечіткі принципи управління (особливо у державних
банках), концентрація ризиків, кредитування інсайдерів і спекулятивні операції,
особливо у приватних банках. Така неефективність має властивість стримувати
економічний підйом, тому що наявні у банків активи можуть бути використані для
кредитів старим проблемних підприємствам, а не більш прибутковим новим (відбір
шляхом протиставлення).
Отже, продовження операцій проблемними банками без будь-яких
змін в їхній роботі призводить до уповільнення темпів економічного зростання. В
результаті банкрутства банків і зниження рівня, перерозподілених по всій
банківській системі, деякі платоспроможні підприємства можуть відчувати
труднощі в отриманні необхідних засобів в інших банках по таких процентних
ставках, які вони заслужили своєю репутацією в плані кредитоспроможності. В
результаті можуть збанкрутувати деякі життєздатні , але неліквідні
підприємства. Наслідком цього може бути падіння виробництва та попиту, що
негативно впливає на добробут і прибутки інших підприємств і домашніх господарств.
На практиці надзвичайно важко визначити вірогідність
сукупного впливу на економічну активність. В країнах з перехідною економікою
рідко зустрічається правильне і доскональне розуміння відповідної балансової
звітності. Однак можна припустити, що вірогідність кумулятивного впливу зростає
при: збільшення розміру балансу банка чи підприємства, яке не виконує своїх
зобов`язань; відсутності альтернативних джерел фінансування підприємства
(ринків цінних паперів або державного фінансування); зростанні об`єму
фінансування або неплатежів між підприємствами; відсутності ефективного ринку
для активів підприємств, які не виконують свої зобов`язання; невизначеності
серед вкладників щодо фінансового становища банків і їх основних клієнтів щодо
політики перебудови, яку проводить уряд.
Коли ризик кумулятивного впливу на макроекономічному рівні
оцінюється як серйозний, то замість того, щоб закривати банки або допускати
їхнє банкрутство, їх потрібно
оздоровлювати або зливати, принаймні, найбільші з них.
Один з аспектів проблеми банківської системи в країнах з
перехідною економікою , пов`язаний з перерозподілом засобів, створює менше
складнощів, ніж у країнах з розвинутими ринковими відносинами. Враховуючи, що
несприятливі активи банків здебільшого складаються з кредитів, які видані
державним підприємствам, а також через те, що самі проблемні банки здебільшого
належать державі, рекапіталізація є питанням внутрішньодержавного обліку. При
закритті банку багато активів і пасивів взаємозараховуються, здійснюючи
незначний реальний вплив на чисті активи державного сектора.
Планомірне і
послідовне впровадження у масштабах країни комплексу заходів може прискорити розвиток банківської системи, створивши
реальні передумови для виникнення на фінансових ринках повноцінного
конкурентного середовища та формування конкурентноздатності банківського
сектора на світовому рівні.
Література:
1.
Аржевитин С. Проблемы
банковской системы Украины в ХХІ столетии // Мир денег. – 2000. - №6. – С.
22-23.
2.
Волощук І. Шляхи
формування конкурентоспроможності банківської системи України // Вісник НБУ. –
2001. - №6. – С. 19-21.
3.
Колодізєв О. Становлення
банківської системи України: минуле, світовий досвід, проблеми реформування //
Банківська справа. – 2000. - №2. – С. 28-29.
4.
Кротюк В. Стратегія і
тактика розвитку банківської системи // Вісник НБУ. – 2000. - №10. – С. 2-3.