Кравчук Т.П., Пюро О.М.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник: Малиновська І.В.

ВІДЛИГА БАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

Важливе значення кредиту у забезпеченні поступального соціально-економічного розвитку держави, реалізації численних бізнес-проектів, підвищенні добробуту громадян, а також необхідність оптимізації кредитного процесу є постійним джерелом інтересу дослідників до сутнісних характеристик кредиту і кредитних відносин [3, 24].

Проблеми кредитування панують до цих пір, оскільки фінансова криза ускладнила цей процес, який на даний момент починає потихеньку відроджуватись. Відповідальна роль лежить на державних органах управління, які безпосередньо приймають участь у врегулюванні банківської діяльності, шляхом розробки нормативно-правових актів, а також приймаючи відповідну грошово-кредитну політику. Політика у сфері грошового обігу та кредиту має велике значення для кожної країни, оскільки шляхом регулювання пропозиції грошей вона спрямована на забезпечення ефективного функціонування економіки і її ключовими цілями є цінова стабільність, стабільність обмінного курсу, зростання економіки, забезпечення зайнятості, збалансування платіжного балансу, зростання добробуту населення тощо.

Дослідженням кредиту та кредитних відносин займалися сучасні зарубіжні та вітчизняні вчені, а саме: М. Бунге, О. Василик, В. Геращенко, О. Конаєва, Т. Караченцева, Т. Ковальчук, О. Лаврушин, В. Лагутін, В. Лексіс, М. Мордовинов, М. Крупка, А. Мороз, М. Савлук, М. Фрідмен, А. Чухно та інші.

Ряд досліджень ринків, що розвиваються, показав, що високі темпи зростання кредитування призвели до високого рівня проблемних активів. Темпи зростання банківського кредитування в Україні були високими протягом останніх 5 років: 60% на рік. Зростанню кредитування сприяло істотне збільшення грошової маси (МЗ) на рівні 44% на рік, а також зовнішній борг. Уразливість України пояснюється необхідністю погашення великого короткострокового боргу, високим дефіцитом рахунку поточних операцій, швидким зростанням споживчого кредитування і великими зобов'язаннями банків в іноземній валюті.

У статті ми розглянемо як банки відновлюють свою діяльність з надання кредитів, яка пов’язана з фінансовою кризою.

У зв’язку зі світовою фінансовою кризою українські банки опинилися в скрутному становищі. Необхідність повертати залучені за кордоном кошти, які вже роздані як довгострокові кредити, через відсутність інших джерел фінансування примушує банки та саму державу вживати заходів для забезпечення фінансової спроможності української фінансової системи. Вчасно не скоригувавши свою політику й не вживши ефективних заходів для мінімізації впливу кризи, банки розраховують на компенсацію втрат за рахунок держави й власних клієнтів. Банки переживають кризу ліквідності; їм потрібні гроші, які вони намагаються залучити всіма можливими методами. Арсенал засобів і винахідливість банкірів вражає – вони підвищують відсоткові ставки за наданими кредитами, не повертають депозити як достроково, так і після закінчення строку, затримують проведення платежів, вимагають додаткових платежів та ін [2].

Усім зрозуміло, що причина, через яку виникла криза в Україні, – залучення банками зовнішніх запозичень з метою кредитування в Україні. Причому важливим є те, що переважно здійснювалося споживче кредитування населення. Тобто гроші направлялися не на реальний розвиток економіки, а на споживання побутової техніки, автомобілів і квартир (на придбання сьогодні того, що хочеться, але на що немає грошей). Головною проблемою стало те, що гроші надавалися споживачам на тривалий строк – 5-7 років для авто й 20-30 років для нерухомості, а закордонні кредити вітчизняні фінустанови залучали на незначний строк – 3-5 років. При цьому наші банки розраховували перекредитовуватися за кордоном на таких же вигідних умовах і надалі. Але через світову фінансову кризу іноземні банки спочатку зробили жорсткішими умови залучення кредитів в Україну, а незабаром взагалі перестали надавати кредити українським банкам.

Найбільше вини лежить на самих банках, які шляхом передачі отриманих коштів на довгострокові кредити, зробили прорахунки. Частина вини лежить і на державі – на українських органах, які мають здійснювати нагляд за діяльністю банкірів. Адже держава в особі НБУ і в особі Президента й Прем’єр-міністра могли й повинні були не допустити такого обвалу, який стався через необґрунтовані позики. Хоча Нацбанк і реагував раніше від інших – іще в першій половині 2008 р. були встановлені обмеження на видачу кредитів, але зараз очевидно, що такі кроки вже були запізнілими, щоб змінити ситуацію, і стали просто початком кризи.

Держава має захищати, в першу чергу, своїх громадян – вкладників, які довірили заощадження банкам, – а не самі банки (тобто їх некомпетентних менеджерів і власників) чи іноземних кредиторів. А виходить якраз навпаки – держава сприяє поверненню іноземних кредитів через допомогу НБУ, навіть готова підтримати самі банки за рахунок бюджету (тобто народних коштів), а самі люди не те, що залишаються найменш захищеними, – держава взагалі позбавляє їх права забирати свої гроші з банків, щоб врятувати самі банки й іноземних кредиторів [1].

2010 рік став для банківської системи періодом поступового відновлення. Прибуток даного сектора в наступному році може скласти близько 5 млрд. грн. При цьому поворотним моментом для банків стане весна-літо, – коли активно збільшиться приплив гривневих депозитів населення, з'явиться можливість запустити кредитування юридичних і фізичних осіб. Що стосується проблемних кредитів, то їхня частка досягне свого піку, і до кінця року почне поступово знижуватися [4].

Поки що сальдо кредитного портфеля фізичних осіб у гривні скорочується, до чого призводять високі ставки і жорсткі умови отримання кредитів, і, відповідно, низький попит населення на них. На кінець 2009 року скорочення кредитного портфеля фізичних осіб в національній валюті склало близько 15,2%. Однак в 2010 році цей показник зросте до 25-30%.

Кредитування фізичних осіб в іноземній валюті в 2010 році буде мінімальним, а от відновлення кредитування фізичних осіб у національній валюті варто очікувати навесні 2010 року. З урахуванням прогнозного зростання в промисловості, транспорті, сільському господарстві, торгівлі та інших секторах економіки, приріст кредитного портфеля юридичних осіб 2010 року в національній валюті складе 25% -30%, в іноземній валюті – 10%.

У вересні підсумкове сальдо кредитного портфеля фізичних осіб знизилося на 1,4%. Першим буде відновлюватися автокредитування – весна-літо 2010 року, а от іпотечне кредитування – тільки в 2011 році. Сьогодні на автокредити припадає до 70% обсягів усіх нових кредитів фізособам, на магазинні кредити та кредити готівкою – 20-25%, на іпотечні кредити – 5-10%. Нагадаємо, що в 2008 році кредитний портфель фізичних осіб виріс на 76%, в 2007 році – 97%, в 2006 році – 134%, в 2005 році – 127% [3].

Якщо хочеться узяти авто- або іпотечний кредит, то доведеться погодитися на такі умови: високий перший внесок – до 30-60% вартості майна (раніше було 15-30%); високі процентні ставки – до 25-28,5% річних в гривнах, 15-20% в доларах (було 12-13,5% в доларах і 19-21% річних в гривнах); жорстку оцінку платоспроможності і скептичне відношення до неофіційних доходів (раніше враховувалися і неофіційні доходи); очікування рішення по кредиту до місяця і навіть більше (раніше – одна-два тижні).

Станом на 1 квітня 2010 року в Україні 16 банків надавали іпотечні кредити на первинне і вторинне житло. Згідно з даними Української національної іпотечної асоціації (УНІА), кредити на житло надають такі банки: БТА Банк, кредит промбанк, Аркада, Піреус Банк, Універсал Банк, БМ Банк, Брокбізнесбанк, Індекс Банк, Фольксбанк, Форум, Укрсоцбанк, Приватбанк, Ощадбанк, Укрсиббанк, Укрексімбанк, Кредо банк. До кінця 2010 року в Україні кількість банків, що кредитують іпотеку, збільшиться майже вдвічі – до 20 фінустанов [4].

Грошово-кредитною політикою на 2010 рік передбачено, що НБУ продовжуватиме вжиття заходів з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи. Покращення якості кредитного портфеля сприятиме підвищенню рівня капіталізації банків. Для підвищення фінансової стійкості банків НБУ посилюватиме моніторинг здійснення банками додаткової капіталізації, стимулюватиме банки до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур, забезпечуватиме зважені підходи до питання про застосування до банків заходів впливу, приділятиме увагу контролю за недопущенням провокування кредитних та економічних циклів із надмірною кредитною експансією та подальшим різким знеціненням активів. Одночасно вживатимуться заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі. Особлива увага приділятиметься моніторингу параметрів зовнішнього, у тому числі корпоративного, контролю щодо припливу і відпливу капіталу та недопущенню посилення ризиків короткострокового спекулятивного капіталу [1].

Література:

1. Постанова правління НБУ №49 “Про окремі питання діяльності банків” від 5.02.2009 р.

2. Сидоренко В.Іпотечний кредит та його роль / В. Сидоренко // Наукові праці НДФІ. – 2009. – №1. – С.132-141.

3. Мошкова М. Кредит: сутність, функції та форми / М. Мошкова // Світ фінансів. – 2009. – №3. – С.24-33.

4. Фінансове оздоровлення банків // http: // www.uabanker.net