Пюро О.М., Кравчук Т. П.

Буковинська державна фінансова академія, Чернівці

Науковий керівник : Удовенко В.В.

ФОРМУВАННЯ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ В ІНТЕГРАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ ДО ЄС

В сучасних умовах важливу роль у міжнародній економіці відіграють зони вільної торгівлі (ЗВТ). Головна мета їх створення – зняття бар’єрів у торгівлі та сприяння вільному переміщенню товарів, капіталів і послуг між країнами-учасницями, створення справедливих умов конкуренції в рамках зон, значне збільшення можливостей для інвестування, забезпечення ефективного захисту прав інтелектуальної власності, створення механізму врегулювання економічних спорів та перспектив для подальшого багатостороннього економічного співробітництва [2, c.9].

Тому, в умовах швидкої глобалізації виникла необхідність подальшої лібералізації та усунення торговельних перешкод. Це можливо досягти лише за рахунок координації правових режимів щодо торгівлі. Саме тому є важливим узагальнення основних аспектів, що підтверджують позитивний ефект від створення зони вільної торгівлі між Україною і ЄС. Важливим у цьому контексті є також аналіз відносин Україна – Європейський Союз, виявлення можливих кроків уряду України на нинішньому етапі цих відносин з метою оновлення існуючих інструментів і механізмів їхнього регулювання [4, c.65].

Теоретичним і практичним аспектам необхідності формування ЗВТ значна увага приділена в наукових працях вчених В. Самофалов [2], З. Левченко [3], К.С. Кваша [4], Н.В. Осадча [1] та аналітичних матеріалах неурядових організацій, таких як Міжнародний центр перспективних досліджень і Міжнародний інститут порівняльного аналізу, а також незалежних іноземних експертів Центру європейських політичних досліджень та Інституту світової економіки.

Метою дослідження є визначення необхідності створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Також проаналізувати позитивні і негативні сторони цього союзу і як це може відобразитися на діяльності вітчизняних товаровиробників.

В сучасному світі чіткіше простежується тенденція до інтеграції в міжнародному економічному просторі, отже, і зростає значення зовнішньоекономічної діяльності в розвитку всіх країн, у тому числі й України. Тому процес глобалізації та інтернаціоналізації господарського життя, незважаючи на суттєві кризові проблеми, можна вважати закономірним з огляду на посилення взаємозалежності між країнами і зростаючу схожість їхніх економік.

Україна свідомо зробила свій вибір на користь європейської інтеграції й має намір найближчими роками стати асоційованим членом Європейського Союзу. З цією метою в державі прийнята і послідовно провадиться стратегія інтеграції України до ЄС [4, c.64].

Європейський Союз, на частку якого припадає 20% світового імпорту та експорту, має найбільший торговий оборот у світі. Відкрита торгівля між країнами-членами ЄС, покладена в основу його створення майже 50 років тому, й обумовила зростання добробуту усіх країн-членів. Таким чином, Європейському Союзу належить провідна роль у зусиллях, спрямованих на надання рівного доступу на світові ринки як багатим, так і бідним країнам.

Початком партнерських відносин України та ЄС можна вважати 1993 рік, коли постановою Верховної Ради “Про основні напрями зовнішньої політики України” було проголошено, що “перспективною метою зовнішньої політики України є вступ до ЄС”. Проте в українській політиці “багатовекторності” ця мета виділяється лише як одна з кількох досить суперечливих. Початкові протиріччя проголошених цілей призводять в подальшому до невідповідності цим цілям інструментів і механізмів, що використовувались для регулювання двосторонніх відносин України – ЄС. Протягом наступних років набули чинності кілька угод між Україною та ЄС, зокрема, про торгівлю різними видами товарів, про співробітництво [1,c.121].

Особливе значення має угода про партнерство і співробітництво (УПС), підписана 14 червня 1994 року, яка вступила в силу лише 1 березня 1998 року. Україна стала першою країною СНД, яка підписала цю угоду з ЄС і яка передбачає наступні напрями співробітництва України та ЄС: розвиток політичних відносин; сприяння торгівлі, інвестиціям, економічним відносинам; створення основи для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, суспільного, науково-технічного та культурного співробітництва; допомога Україні в проведенні економічних реформ і розвитку демократії; проведення щорічних самітів Україна – ЄС.

Метою такого співробітництва є “доступ до всіх переваг Європейського Союзу без участі в його інститутах”, включаючи “єдиний ринок, вільну торгівлю, відкритий інвестиційний режим, зближення законодавства, взаємозв’язок інфраструктурних мереж і використання євро в якості резервної та основної валюти в двосторонніх відносинах” [1, c.122].

Якщо аналізувати співпрацю України з ЄС, то варто зазначити, що за статистичними даними обсяг експорту товарів та послуг за I квартал 2010 р. становив 12893,7 млн. дол. США, імпорту – 12922,8 млн. дол. США. Порівняно з відповідним періодом попереднього року обсяги експорту товарів та послуг збільшились на 23,5%, імпорту – на 18,5%. Від’ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу склало 29,1 млн. дол. США (за I квартал 2010 р., також від’ємне – 466,4 млн. дол. США).

Обсяг експорту послуг за I квартал 2009 р. склав 2557,4 млн. дол. США, що на 19,6% більше ніж за відповідний період попереднього року, імпорту – 1126,7 млн. дол. США, що на 0,2% менше порівняно з відповідним періодом попереднього року. Позитивне сальдо зовнішньої торгівлі послугами склало 1430,7 млн. дол. США (торік – 1009,3 млн. дол. США).

За I квартал 2010 р. експорт товарів склав 10336,3 млн. дол.. США і збільшився порівняно з відповідним періодом 2009 р. на 24,6%, імпорт склав 11796,1 млн. дол. США і збільшився на 20,7%. Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі товарами склало 1459,8 млн. дол. США (торік – 1475,7 млн. дол. США). Коефіцієнт покриття імпорту експортом товарів за I квартал 2010 р. становив 0,88 (торік – 0,85).

Зовнішньоторговельні операції з товарами Україна здійснювала з партнерами із 194 країн світу. Найбільші обсяги експортних поставок здійснювались до Російської Федерації – 24,8% від загального обсягу експорту, Туреччини – 6,1%, Італії – 4,2%, Білорусі – 3,5%, Індії – 3,4%, Німеччини – 3,3%, Польщі – 3,0%.

За I квартал 2010 р. порівняно з відповідним періодом 2009 р. обсяг експорту до Росії збільшився на 64,3%, імпорту – у 2,2 раза. Сальдо зовнішньої торгівлі товарами з Росією було від’ємним та склало 1919,4 млн. дол. США.

Найбільші імпортні надходження в Україну здійснювались з Російської Федерації – 38,0% від загального обсягу імпорту, Німеччини – 7,0%, Китаю – 6,8%, Польщі – 4,1%, Білорусі – 3,0%, США – 2,9%, Італії – 2,6%.

За I квартал 2010 р. в економіку України іноземними інвесторами вкладено 717,1 млн. дол. США прямих інвестицій, що на 39% менше ніж у I кварталі 2009 р. З країн ЄС надійшло 72% загального обсягу, з країн СНД – 16%. В той же час нерезидентами вилучено капіталу на 296,1 млн. дол. США. Чистий приріст іноземного капіталу за I квартал 2010 р. склав 98,3 млн. дол. США, що складає 12,0% від рівня відповідного періоду попереднього року.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну з початку 2010 року зріс на 0,2% і склав на 01.04.2010р. 40007,4 млн. дол. США. На одного мешканця України припадає 872,1 дол. США прямих іноземних інвестицій.

За I квартал 2010 р. інвестиції надійшли зі 126 країн світу. До десятки основних країн-інвесторів, які формують понад 81% загального обсягу прямих інвестицій, входять Кіпр (22,8% від загального обсягу інвестування), Німеччина (16,6%), Нідерланди (9,6%), Російська Федерація (6,7%), Австрія (6,4%), Сполучене Королівство (5,6%), Франція (4,2%), Віргінські Британські острови (3,3%), Швеція (3,2%), США (3,1%) [5].

Як ми бачимо, ситуація в економіці країни покращується, про що свідчать показники зростання обсягів прямих іноземних інвестицій, експорту та імпорту товарів і послуг в порівнянні з 2009 роком. Це свідчить про те, що Україна поступово виходить з фінансової кризи і робить певні зрушення щодо розвитку торговельно-економічних відносин з провідними країнами світу.

Таким чином, створення поглибленої зони вільної торгівлі з ЄС для України означає економічну інтеграцію, яка виступає каталізатором політичної інтеграції. Тому необхідно використати переговорний процес зі створення ЗВТ для розроблення правової та договірної бази з питань захисту національних зовнішньоекономічних інтересів на світовому ринку, стимулюючи експорт високотехнологічної продукції й розширення ринків збуту, а також захисту інтересів національних виробників на традиційних ринках. Стратегічні пріоритети розвитку України нині визначаються її активним залученням до політико-економічного простору Європи, де наша країна, зважаючи на наявний потенціал, має відігравати одну з провідних ролей.

Література:

1. Осадча Н.В. Сучасні проблеми формування зон вільної торгівлі в Україні / Н.В. Осадча // Вісник економічної науки України – 2009. - №2 – с. 121-123.

2. Самофалов В. Міжнародні угоди США про вільну торгівлю: досвід для України / В. Самофалов // Урядовий кур’єр. – 2010. - №53. – с.9.

3. Левченко З. Зона вільної торгівлі з ЄС: переговори тривають / З. Левченко // Цінні папери України. – 2009. - №45. – с.29.

4. Кваша К.С. Формування зони вільної торгівлі в інтеграційному процесі України до ЄС / К.С. Кваша // Економіка АПК. – 2009. - №8. – с.64-68.

5. Основні показники економічного і соціального розвитку України // http: // www. me. gov. ua /