К. с.-г. н. Янчук В.І., к. е. н. Янчук Г.В., бухгалтер Янчук О.В., Казміржевська І.

Вінницький національний аграрний університет

ОБЛІК НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ БЮДЖЕТНИХ УСТАНОВ:

аналітичний огляд

Бюджетні установи, як і інші суб'єкти господарювання, здійснюють певну діяльність. Проте діяльність зазначених установ має характерну особливість: вона відбувається у сфері надання послуг соціально-культурного, наукового та іншого характеру. Однією з важливих передумов високоякісного, перманентного, своєчасного надання цих послуг є забезпеченість бюджетних установ засобами праці, які становлять самостійний об'єкт бухгалтерського обліку зазначених суб'єктів господарювання - так звані необоротні активи.

Необоротні активи являють собою сукупність матеріально-речових і нематеріальних цінностей та об'єктів, які належать установі, забезпечуючи її функціонування, і мають очікуваний термін корисної дії чи експлуатації понад один рік.

Серед напрямків бюджетного обліку чималу роль відіграє облік необоротних активів.

Очевидно, що склад необоротних активів доволі різноманітний, а тому вони потребують класифікації. Згідно з наявною практикою необоротні активи можна класифікувати за такими ознаками (рис. 1):

Рис. 1. Класифікація необоротних активів за ознаками

Усі необоротні активи бюджетних установ можна згрупувати за відповідними галузями, які, у свою чергу, формуються під впливом видів діяльності. Зокрема, можна розглядати необоротні активи галузей освіти, науки, культури, охорони здоров'я тощо.

Відповідно до другої класифікаційної ознаки доцільно розрізняти основні та допоміжні необоротні активи. До основних необоротних активів варю відносити об'єкти, що ідентифікуються як необоротні активи й беруть безпосередню участь у виконанні основних профільних функцій відповідної установи (навчання, медична допомога, наукові дослідження тощо). Це навчальні, лікарняні, лабораторні корпуси й приміщення, книгосховища, навчальне, медичне, наукове обладнання і т. ін. Групу допоміжних необоротних активів формують однойменні об'єкти, що їх установа використовує з метою виконання своїх основних профільних функцій. До таких активів належать адміністративні корпуси й приміщення, транспортні засоби адміністративного призначення, канцелярське й господарське обладнання управлінських структурних підрозділів тощо.

Основну класифікаційну групу необоротних активів становить та, яку утворено за матеріально-речовою ознакою. Ця група має складну структуру, що охоплює матеріальні необоротні активи (ті, що мають фізичну і/або матеріальну форму) та нематеріальні необоротні активи (ті, що не мають фізичної і/або матеріальної форми). Група матеріальних необоротних активів поділяється, у свою чергу, на дві підгрупи — основні засоби та інші необоротні матеріальні активи.

Основні засоби являють собою необоротні активи, які мають матеріальну форму і вартість яких становить понад 1000 грн. за одиницю (комплект).

Нематеріальні активи являють собою активи, що не мають фізичної і/або матеріальної форми й використовуються в процесі господарської та адміністративної діяльності установи більш як один рік.

Залежно від ступеня використання в діяльності активи поділяють на такі, що діють, такі, що перебувають у запасі, і такі, що не діють. До таких, що діють, необоротних активів належать об'єкти, які використовуються в господарській та адміністративній діяльності. Необоротні активи, які не діють, це зайві об'єкти, не використовувані в установі, а також інші необоротні активи, які з тих чи інших причин не діють.

Головні завдання бухгалтерського обліку необоротних активів:

Ø правильне документальне оформлення і своєчасне відображення в облікових реєстрах надходження необоротних активів, їх внутрішнього руху та вибуття;

Ø правильне обчислення та відображення в обліку суми зносу необоротних активів та видатків, пов'язаних з їх ремонтом;

Ø точне визначення результатів ліквідації зазначених об'єктів обліку;

Ø контроль за збереженням та ефективним використанням кожного з об'єктів необоротних активів.

Мінімальним терміном експлуатації необоротних активів є один рік. Термін очікуваної експлуатації таких об'єктів визначається у відповідному порядку з огляду на показники практики та характеристики об'єктів. Однак установлений (запланований) термін експлуатації є порівняно умовним, оскільки він безпосередньо залежить від багатьох факторів, а саме: фактичної міцності об'єкта, інтенсивності його використання, якості сервісного обслуговування, ставлення до нього персоналу, рівня розвитку технічного прогресу тощо.

У процесі експлуатації необоротних активів відбувається їх поступове спрацювання (знос), що являє собою поступове зниження первісної вартості зазначених об'єктів обліку. Знос поділяється на фізичний - матеріальне спрацювання об'єктів - та моральний, який відбиває старіння необоротних активів на фоні розвитку виробництва нових, ефективніших аналогів.

Нарахування зносу здійснюється щорічно в останній день грудня. Розмір зносу виражається у відсотках до первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів і називається нормою зносу. Для нарахування зносу необоротні активи розподіляються на три групи, кожна з яких об'єднує відповідні об'єкти за субрахунками:

- групу 1 утворюють необоротні активи, що обліковуються на субрахунках № 103, 106 (підгрупа 4). Це будинки, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої, зокрема житлові будинки та їхні частини (квартири й місця загального користування);

- групу 2 складають основні засоби, що обліковуються на субрахунку № 104 (крім підгруп 1, 2), автомобільний транспорт і запчастини до нього, що обліковуються на субрахунку № 105, інструменти та інвентар на субрахунку №106 (крім підгрупи 4), необоротні активи на субрахунку №117. Це автомобільний транспорт та вузли (запасні частини, вартість яких за одиницю становить понад 1000 грн.), меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, включаючи електронно- обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони та рації, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до нього, інвентарна тара;

- до групи 3 відносяться необоротні активи, що обліковуються на субрахунках № 104 (підгрупи 1, 2), № 105 (крім автомобільного транспорту й запчастини до нього), № 107 (підгрупа 1), № 108 (стосовно багаторічних насаджень, які досягли експлуатаційного віку), № 12і, 122. Це будь-які інші необоротні активи, не включені до груп 1 і 2.

Норми зносу визначаються відповідно до ідентифікації об'єкта щодо наведених груп і становлять: г для групи 1-5 %; г для групи 2-25 %; для групи 3-15 %.

Розмір зносу в сумарному виразі визначається множенням первісної (відновлювальної) вартості необоротних активів на кінець року на встановлену норму зносу.

На загальну суму зносу в гривнях без копійок в останній робочий день грудня складається меморіальний ордер № 16.

Для підтримання необоротних активів у робочому стані до моменту їх списання, а також для запобігання передчасному вибуттю необоротних активів через нероботоздатність періодично здійснюється обслуговування об'єктів, а за потреби проводяться ремонтні роботи чи роботи з модернізації об'єкта необоротних активів. Ремонти залежно від складності та характеру їх обслуговування поділяються відповідно на поточні, капітальні та господарські і підрядні.

У разі поточного ремонту здійснюється заміна окремих частин, деталей, ліквідація ушкоджень і т. ін. Капітальний ремонт передбачає заміну конструкцій споруд і будівель, а також заміну чи поновлення поношених вузлів. Капітальний ремонт може проводитись підрядним способом, тобто з залученням спеціалізованих підрядних організацій, і господарським силами самої установи.

У разі господарського способу ведення ремонтних робіт ремонт проводиться власними силами установи. При цьому початку ремонтних робіт передує огляд об'єкта, складання дефектної відомості на об'єкт та складання кошторису ремонтних робіт. Підставою для початку робіт ремонтної бригади установи є наряд на відрядну роботу, в якому визначається комплекс завдань, умови оплати та склад виконавців ремонтних робіт.

Кінцевою стадією руху необоротних активів є їх вибуття. Вибуття, яке супроводжується списанням з балансу установи зазначених об'єктів обліку, здійснюється через фізичне й моральне зношення, нестачі, виявлені під час інвентаризації, а також пошкодження внаслідок аварії чи стихійного лиха. Подальші дії щодо необоротних активів - продаж, безоплатна передача чи ліквідація - визначає створена наказом керівника установи комісія, що постійно діє протягом року.

Кошти, отримані установою від продажу необоротних активів (крім будівель і споруд), від здачі вузлів, деталей та інших частин, отриманих у результаті розбору й демонтажу об'єктів, залишаються в розпорядженні установи з правом їх використання для покриття витрат, пов'язаних з організацією збирання і транспортування зазначених матеріалів на приймальні пункти, на інші господарські потреби і на преміювання осіб, які безпосередньо зайняті збиранням брухту та відходів, на ремонт, модернізацію чи придбання нових необоротних активів (крім будівель і споруд) та матеріальних цінностей, а також на інші видатки за кошторисом.

Суми, отримані установами від продажу будівель і споруд, вносяться в дохід відповідного бюджету.

Зауважимо, що оскільки необоротні активи бюджетних установ за належністю є державною власністю, їх списання відбувається виключно з дозволу керівників різних рівнів управління. При цьому норми вартості списання необоротних активів безпосередньо залежать від ступеня розпорядника коштів та рівня державного фінансового забезпечення (місцевий бюджет, державний бюджет). Так, для бюджетних установ, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, установлено такі вартісні норми списання щодо необоротних активів:

- вартість за одиницю до 5000 грн. - з дозволу керівника установи;

- вартість за одиницю від 5000 до 1000 грн. - з дозволу вищої організації;

- вартість за одиницю понад 10 000 грн. - з дозволу центрального органу влади чи іншого головного розпорядника коштів.

Для бюджетних установ, які утримуються за рахунок місцевих бюджетів, норми вартості на списання необоротних активів дещо інші:

- вартість за одиницю 2500 грн. - з дозволу керівника установи;

- вартістю від 2500 до 5000 грн. - з дозволу вищої установи;

- вартістю понад 5000 грн. - з дозволу місцевої державної адміністрації.

Необоротні активи з балансів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій списуються з дозволу відповідного керівника незалежно від вартості таких активів.

Слід відзначити, що списання з балансу установи основних засобів та інших необоротних активів (за винятком пошкоджених внаслідок аварії чи стихійного лиха, морально застарілих, фізично зношених та виявлених у результаті інвентаризації як недостача) до закінчення періоду нарахування зносу на них не може бути здійснене.

Об'єкти, що призначені до ліквідації, підлягають огляду на предмет установлення можливості використання окремих вузлів деталей. Комісія, орієнтуючись на рекомендації з цього приводу членів комісії фахівців за відповідним напрямом, оцінює такі об'єкти.

У процесі бухгалтерського обліку синтетичний облік вибуття необоротних активів здійснюється в накопичувальній відомості про вибуття та переміщення необоротних активів ф. №438 (бюджет) - меморіальний ордер № 9, записи в який здійснюються щодо кожного документа з зазначенням матеріально відповідальної особи.

Висновки:

Класифікуючи необоротні активи бюджетних установ за функціональним призначенням доцільно їх розділяти на основні та допоміжні.

За видами діяльності та враховуючи специфіку діяльності бюджетної установи можна розглядати їх необоротні активи за галузями діяльності і функціонування – галузі освіти, науки, охорони здоров'я, тощо.

При проведенні інвентаризації, щорічно, слід проводи аналіз використання необоротних активів, утримання яких лежить безпосередньо на бюджеті установи, і на необоротні активи які не діють і не використовуються в установі слід звернути увагу, щодо доцільності їх утримання.

При обліку зносу та ремонтів та сервісному обслуговуванні необоротних активів слід обов'язково враховувати ефективність та інтенсивність їх використання.

Враховуючи обмеженість бюджетних коштів щодо поновлення необоротних активів бюджетних установ слід досить ретельно підходити до питання доцільності вибуття їх з балансу бюджетної установи.

Пропозиції:

Вести аналіз щодо ефективності та інтенсивності використання необоротних активів бюджетної установи та вносити пропозиції щодо поліпшення ефективності чи подальшої необхідності їх володінням.

При плануванні заходів щодо проведення ремонтних робіт слід в першу чергу досить ґрунтовно вивчити стан об'єкту, ефективність, інтенсивність та умови його використання, технічний стан об'єкту та окремих його складових, елементів, тощо.

Неабияким фактором складання кошторису на виконання капітальних ремонтів є і врахування естетичності об'єкту з точки зору поточного моменту і в перспективі на тривалість його використання та детальне його обґрунтування, оскільки витрата матеріалів при виконанні таких робіт завжди є об'єктом перевірки контролюючих органів різних рівнів.

Література:

1. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник / За заг. ред. проф. Р. Т. Джоги. - К.: КНЕУ, 2003. - 483 с.

2. Інструкція про кореспонденцію субрахунків бухгалтерського обліку для відображення основних господарських операцій бюджетних установ: Затверджено Наказом Державного казначейства України від 10.07.2000 № 61.

3. Пенськой К. Переоцінка необоротних активів бюджетних установ // Податки та бухгалтерський облік.-2007.-№19. - С. 36-40.

4. Порядок застосування плану рахунків бухгалтерського обліку бюджетних установ // Все про бухгалтерський облік. - 2010.-№7.- С. 24-29.

5. Про затвердження Інструкції з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу: Наказ Міністерства фінансів України та ГУДКУ від 30.10.98 № 90.

6. Про затвердження Інструкцій з обліку основних засобів та інших необоротних активів бюджетних установ: Наказ Державного казначейства України від 17.07.2000 № 64.

7. Про затвердження типових форм з обліку та списання основних засобів, що належать установам і організаціям, які утримуються за рахунок державного або місцевих бюджетів: Наказ Головного управління Державного казначейства України від 2.12.97 № 125/70.

8. Свірко С. В. Бухгалтерський обік і прийняття рішень у бюджетних організаціях. - К.: КНЕУ, 2000. — 185 с.

9. Ткаченко І. Т. Звітність бюджетних організацій. - К.: КНЕУ, 2000. - 216с.

Анотація

У статті здійснено аналітичний огляд та теоретичне узагальнення обліку необоротних активів бюджетних установ і зроблено загальне обґрунтування щодо оцінки ефективності та інтенсивності використання необоротних активів. Виокремлено окремі загальні напрямки щодо обґрунтування відчуження основних активів бюджетних установ, формування кошторисів на роботи по їх ремонту, модернізації та перспективах подальшої експлуатації.