Ліцензування української електронної торгівлі

Шемет А.Д.

аспірант,

Класичний приватний університет

В період ринкових трансформацій в українській економіці, глобалізації та інформатизації суспільства, значної ролі відіграє підприємницька діяльність в електронних мережах, зокрема Інтернет.

Термін «електронна торгівля» (англ. E-trading) означає ведення торгово-закупівельної діяльності через Інтернет.

Електронні магазини створюються в середі глобальної мережі Інтернет. Фактично, інтернет-магазин – це спеціалізований веб-сайт, сконструйований накшталт каталогу, таким чином, щоб користувач міг отримати максимум необхідної інформації про товар, який рекламує підприємство-продавець і оплатити чи оформити замовлення на нього.

Адекватних й достовірних даних щодо статистики Інтернет-магазинів немає, практика такого обліку офіційно не впроваджена. Їх обіг і кількість, яку повідомляють ЗМІ некоректна і складається з приблизних підрахунків у мережі. Наприклад, за даними інтернет-порталу «Bigmir.net» на початку 2008 року в Україні налічувалось 3,168 тисячі он-лайн магазинів. Обіг в тому ж році досягнув близько мільярда доларів.

Динамічне зростання популярності цієї торгівельної форми, за прикладами розвинутих країн, наголошує на неприпустимості її господарювання без державного регулювання. На цьому наголошують численні порушення у цій сфері, зростання кількості афер та махінацій навколо діяльності підприємств даного роду, які не підпадають під діюче законодавство і практично безконтрольні. Починаючи від продажу неякісних товарів, надання недостовірної інформації на сайті продавця щодо товарів та інформації, яка стосується самого продавця, тобто повної контактної інформації, затримка у поставках,замовлених товарів, і закінчуючи «сайтами-одноднівками», націленими на здійснення шахрайських схем – це все являє собою передумовою необхідності одержання документів дозвільного характеру для здійснення комерційної діяльності в мережі Інтернет.

Не дивлячись на популярність цієї галузі серед українців, недосконалість, а часом і повна відсутність її державного регулювання призводить до гальмування цієї торгівельної форми.

Суттєвим важелем державного впливу на процес здійснення господарської діяльності є її ліцензування, що на законодавчому рівні врегульовує гарантоване Конституцією право на здійснення підприємницької діяльності, проте за умови отримання відповідної ліцензії.

Ліцензія (спеціальний дозвіл) – це державне свідоцтво, що засвідчує дозвіл на право здійснення суб'єктом підприємництва окремих видів діяльності, яке видається органами державного управління.

Основним законодавчим актом, який регулює ліцензування в Україні є Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року. Цей Закон визначає види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлює державний контроль у сфері ліцензування, відповідальність суб’єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування.

Одержавши ліцензію, підприємство-ліцензіат мусить суворо дотримувати організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, встановлених у ліцензійних умовах, які повинні відповідати специфіці діяльності Інтернет-підприємств. Таким чином, відбудеться корекція їх діяльності, і завдяки контролю за здійсненням умов ліцензування органами ліцензування, або іншими уповноваженими органами, скоротиться чисельність «недобросовісних» учасників ринку електронної комерції.

Інститут ліцензування є одним із провідних інститутів у системі регулювання господарської діяльності, що набув важливого значення з набуттям статусу ринкової економіки в Україні. Але в Україні, система ліцензування знаходиться в процесі становлення і потребує вдосконалення. Перш за все перепони ефективного господарювання стають перед торгівельними підприємствами, для яких ліцензія видається лише на рік і потребує щоквартальної оплати. Такі додаткові стягнення породжують розвиток тіньових схем, які переклавши на Інтернет комерцію, реалізувати значно легше. Тому й потрібне створення «м’яких» і компромісних умов лізензування для цієй специфічної торгівельної форми.

Наряду з ліцензуванням, необхідне створення єдиного реєстру публічного характеру, в якому кожному Інтернет магазину, присвоювався свій номер-ідентифікатор, який зберіг би профіль підприємства з наступними даними: вид економічної діяльності згідно з Законом України «Про ліцензування певних видів діяльності»; номер ліцензії у відповідному реєстрі; найменування органу ліцензування, що видав ліцензію, найменування юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи – суб'єкта підприємницької діяльності; ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер фізичної особи – платника податків та інших обов'язкових платежів та документ про державну реєстрацію в будь-якому електронному форматі;фізична та юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності; дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії; строк дії ліцензії; посада, прізвище та ініціали особи, яка підписала ліцензію; дата видачі ліцензії;

Впровадження таких мір дозволить:

- збільшити довіру українців до електронних магазинів і відчувати захищеність у цій сфері;

- підвищити якість надання товарів і послуг в мережі Інтернет;

- створити базу «легальних» Інтернет магазинів;

- скоротити кількість магазинів-порушників;

- закласти принципи юридичних аспектів даної сфери;

- поповнити державний бюджет.

Впровадження ліцензування електронної комерції сприятиме збільшенню масштабів електронної торгівлі в Україні.