Родіна Ю.В., Гвасалія Д.С., асистент кафедри фінансів
Донецький національний університет економіки і торгівлі
імені Михайла Івановича Туган-Барановського
Соціальний захист населення в умовах ринкової економіки
Актуальність.
Для
прийняття принципово нових рішень у сфері соціальної політики досить важливу
роль відіграє більш поглиблене вивчення сфери соціального захисту населення
держави, яка містить, як правило, напрямки стратегічного та оперативного
характеру, популярні та не дуже популярні заходи щодо очікувань населення та
прогнозує наслідки їх реалізації. Вивчення проблем цієї сфери економіки держави
допоможе Україні модернізувати та вдосконалити усі «гострі кути» даної
проблеми.
Мета статті. Дослідити тенденції розвитку системи
соціально-економічного захисту населення, проаналізувати ефективність
дієздатності та потреби соціального захисту населення для України в умовах
ринкової економіки.
Основний матеріал. У сучасний період ринкової
трансформації економіки України пріоритетного значення набуває формування і
подальший розвиток національної системи соціального захисту населення.
Одна з
характерних особливостей перехідного періоду в Україні полягає в тому, що
початок трансформації всієї системи суспільних відносин не спирався на ретельно
відпрацьовану цілісну концепцію, яка б дозволяла знайти зважений і комплексний
підхід до розробки актуальних питань стратегії і тактики держави в регулюванні
тих чи інших соціальних процесів. У певній мірі це відноситься і до спроб
пошуку шляхів трансформації системи соціального захисту, яка склалася раніше.
Аналіз
соціально-економічної ситуації, яка склалася в Україні, сучасного стану
соціального захисту населення свідчить про його кризовий характер. Неефективне
здійснення ринкових перетворень обумовлює появу таких негативних явищ, як
соціальна нерівність, обмеження доступу населення до освіти, культури, охорони
здоров′я, згортання процесу відтворення людського потенціалу,
дестабілізація соціально-політичного стану. Унаслідок цього процеси у сфері
регулювання рівня життя та добробуту населення в умовах ринкової трансформації
економіки набули стихійно-безсистемного і вкрай небезпечного характеру.
Соціальний
захист – необхідний елемент функціонування будь-якої розвиненої держави.
Соціальний захист є проявом соціально орієнтованої економіки. На думку С.
Калашникова, соціально орієнтована економіка – це високорозвинена форма
ринкової економіки, що дозволяє найбільш повно сполучити принципи вільного
ринкового господарства й соціальної справедливості.
Відповідно словника термінів
з правознавства «соціальний захист (забезпечення)» визначається як «форма
розподілу матеріальних благ з метою задоволення життєво необхідних матеріальних
потреб громадян при настанні соціального ризику (непрацездатності, безробітті,
втраті годувальника, малозабезпеченості) за рахунок спеціальних соціальних
фондів або за рахунок бюджетів різних рівнів (державного та місцевих) у
випадках та на умовах, встановлених у законі.
Питання
соціального захисту та забезпечення соціальних стандартів досліджували такі
іноземні та вітчизняні вчені, як О.Макарова, В.Опарін, С.Синичук, В.Бурак,
В.Скуратівський, О.Палій, П.Шевчук, та ін.
Поняття
«соціальний захист населення» не нове і має свою історію. З кінця XVIII ст. в
Європі та Росії починає формуватися державно-адміністративна система суспільної
опіки (інституційне становлення системи допомоги, формування правової бази,
адміністративне керування, що включає територіальні структури, часткове
фінансування державою соціальної допомоги). Особливістю цього етапу є те, що
держава не прагне до прямого виконання соціальних функцій, а тільки сприяє
цьому іншим інститутам: особистій і суспільній добродійності, благодійним
організаціям, корпоративному соціальному страхуванню, місцевій владі, церкві.
Дві основні характеристики етапу (поява в держави власне соціальних функцій і
спрямованість соціальної політики на всіх членів суспільства) взаємозалежні,
вони базуються на необхідності консолідувати суспільство, що переживає
прогресуюче антагоністичне розшарування.
Термін
«соціальний захист» був уперше використаний у Законі про соціальний захист США
в 1935 р., що законодавчо визначив новий етап для цієї країни, ввівши інститут
обов'язкового страхування на випадок старості, смерті, інвалідності, й
безробіття.
Соціальний
захист має низку ознак. По-перше, це система суспільних відносин, яка
призначена для задоволення особистих матеріальних потреб громадян через
індивідуальну форму розподілу зі спеціальних фондів. По-друге, соціальний
захист здійснюється державою за рахунок коштів суспільства. По-третє, кошти
надаються замість заробітної плати або як додаток до неї у випадках,
передбачених законодавством, у разі втрати чи зниження заробітку, додаткових
витрат або неможливості працевлаштування.
У
вітчизняних наукових працях зустрічається безліч трактувань поняття «соціальний
захист». Е. Лібанов вважає, що соціальний захист населення – це матеріальне
забезпечення всіх без виключення громадян не нижче соціальних нормативів та
забезпечення гідних умов проживання. Соціальний захист в Україні – це система
відносин між державою, господарськими структурами, з одного боку, та з
громадянами – з іншого, у процесі яких за рахунок частини валового внутрішнього
продукту утворюються та використовуються фонди фінансових ресурсів для
матеріального забезпечення й обслуговування окремих категорій та груп громадян
[3,стр. 23-29].
Соціальний
захист В. Скуратівський та О. Палій трактують як «комплекс
організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту
кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах» На думку В.Глушко,
соціальний захист – це сукупність заходів та механізмів їх здійснення, які
використовує суспільство для забезпечення суспільно нормальних умов
матеріального і духовного життя населення.
У
вузькому та широкому значеннях трактує соціальний захист Н.Болотіна. «У
вузькому значенні, розуміння соціального захисту становить власне
соціально-захисну діяльність держави щодо убезпечення населення від негативних
наслідків соціальних ризиків. У широкому значенні, соціальний захист становить
зміст соціальних функцій держави і є системою економічних, юридичних,
організаційних заходів щодо забезпечення основних соціальних прав людини і
громадянина в державі».
Синичук
С.М. визначає соціальний захист як «систему юридичних, економічних, фінансових
та організаційних засобів і заходів у державі щодо захисту населення від
несприятливих наслідків соціальних ризиків»
На
думку С. Синчука та В. Буряка, «соціальне забезпечення – це форма розподілу
матеріальних благ з метою задоволення життєво необхідних індивідуальних потреб
громадян при настанні соціального ризику за рахунок спеціальних соціальних
фондів або за рахунок бюджетів різних рівнів у випадку та на умовах
встановлених у законі» [3, стр.23-29].
Отже,
на думку авторів, доцільно трактувати «соціальний захист» як функцію
суспільства по забезпеченню соціального положення громадянина, що склалося
внаслідок дії соціальних ризиків, відповідно до умов, які визначаються з його
невід'ємних і загальновизнаних прав.
Але
у загальному розумінні соціальна держава визначається як така, що прагне до
забезпечення кожному громадянину гідних умов існування, соціальної захищеності,
співучасті в управлінні виробництвом, а в ідеалі – приблизно однакових життєвих
шансів, можливостей для самореалізування особистості.
Головні
складові тлумачення поняття «Соціальний захист населення» наведені у таблиці 1.
У
соціальній державі вперше відбувається поєднання особистих і суспільних цілей.
Соціальна
держава – це сучасна політико-правова система, де поняття «соціальна» має
важливе значення, воно пов'язане із соціальним життям людей, підкреслює, що
держава бере на себе турботу про матеріальний добробут
громадян, здійснює функцію
регулювання економіки з обов'язковим урахуванням екологічних вимог, забезпечує
захист економічних і соціальних прав людини.
Головне завдання державної
соціальної політики – забезпечити соціальну стабільність суспільства, його
соціальну безпеку.
Потреба
у політиці соціального захисту та відповідних засобах її проведення при
переході від адміністративно-командної економічної системи до системи з
орієнтацією на ринок визначається необхідністю заходів спрямованих на
недопущення надмірного зниження рівня життя найменш забезпечених і
найуразливіших верств населення. Деякі такі засоби соціального захисту
працюватимуть тільки в період переходу до ринку, тоді як інша їх частина
діятиме й далі як невід'ємний елемент
ринкового економічного укладу. До тимчасово діючих заходів соціального захисту
належать різні види обмеженого субсидування, а також чітко спрямовані зусилля
на скорочення безробіття. Ці зусилля можуть бути віднесені до категорії
захисних чи компенсаційних заходів, необхідних у перехідний період.
Докладніше
значення поняття «соціальна держава» розкрито і показано на рисунку 1 [2, стр. 77-86].
На
сучасному етапі розвитку Україна має дуже розгалужену систему соціального
захисту населення. Близько 80% сімей одержують соціальні капітали, різного роду
допомогу, компенсації або ж мають окремі пільги за рахунок коштів бюджетів усіх
рівнів, соціальних фондів, коштів підприємств, організацій тощо.
Таблиця 1
Головні
складові поняття «Соціальний захист населення»
|
Соц і альний з ахист населення |
||
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
||
|
|
Рисунок 1. Соціальна держава та її
основні принципи
Отже,
Україна здійснює перші кроки в напрямі формування соціальної держави через
реформування системи соціального захисту. З огляду на це, потрібно впорядкувати
законодавчо-правову базу, розробити та прийняти низку законодавчих актів,
відповідно до яких буде врегульовано основні спірні моменти. Одним із перших
кроків для вирішення проблеми фінансування соціального захисту населення в
Україні має стати кардинальна реформа в податковій політиці, а саме: прийняття
Податкового кодексу. Адже Податковий кодекс передбачає мораторій на
запровадження нових податків і зміну податкових ставок на цілих п'ять років.
Усе це повинно сприяти детінізації економічних відносин у країні й зменшенню
обсягів реального і прихованого безробіття. Крім того, потрібно доопрацювати та прийняти Соціальний
кодекс, який має закріпити не тільки
термінологію, а й принципи соціальної держави, механізм впровадження соціальних
програм, контроль за дотриманням соціально спрямованого законодавства.
Прийняття Соціального кодексу стане кроком вперед до створення соціальної
держави.
Таким
чином, соціальний захист населення дуже актуальне питання в аспекті ринкової
економіки; особливо підвищується актуальність даного питання в період Світової
економічної кризи. Багато країн світу привели до занепаду цей сектор економіки,
тому зараз ми можемо спостерігати невдоволення багатьох верств населення, яке
проявляється через мітинги, протести, що значно послаблює потенціал розвитку
країни. Тому, я вважаю, що питання соціального захисту населення обов'язково
необхідно розглядати урядом для стабілізації соціально-економічного становища
держави.
Література:
1.Флорескул Н. Система
соціального захисту населення як чинник формування соціальної держави // Вісник
Київського національного торговельно-економічного університету – 2009 – №2.
стр.34-45.
2. Борецька Н.П. Соціальний
захист населення на сучасному етапі: стан і проблеми. Монографія. – Донецьк:
Янтар, 2001. – 352 с.
3. Синичук С.М. Право соціального
забезпечення України: навч. посібник / С.М. Синичук, В.Я. Бурак. – К.: Знання,
2003. – 306 с.