Юрчук Д. Д.

Буковинська державна фінансова академія

ВПЛИВ МИТНО-ТАРИФНОГО РЕГУЛЮВАННЯ НА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

Постановка проблеми. Важливе значення для розвитку вітчизняної економіки, набуття нею рис, притаманних ринковій економіці, має процес входження України до системи світових господарських зв’язків. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що проводять свою діяльність в зовнішньоекономічній сфері.

За таких умов цілком закономірним є потреба у своєчасній, достовірній і об’єктивній інформації про зовнішньоекономічні операції, що здійснюють підприємства України. Саме тому особливої актуальності набуває необхідність адекватних ринковим перетворенням, спрямованим на інтеграцію України в світовий економічний простір, змін у системі митного регулювання як одного з основних джерел формування надходжень до бюджету, регулювання економічних показників діяльності суб’єктів зовнішньоекономічних відносин.

Аналіз досліджень і публікацій. У вивчення питань теорії й методології регулювання експортно-імпортних операцій значний внесок зробили такі вітчизняні і зарубіжні вчені, як Булана В. [2], Бутинець Ф.Ф., Голов С.Ф., Костюченко В.М., Мухін О.Ф., Палій В.Ф., Савченко В.Я., Фліссак Н. [3], Чорний В.Б. [5] та ін.

Постановка завдання. Розкрити роль митно-тарифного регулювання в зовнішньоекономічної діяльності та розробити напрями вдосконалення роботи митних органів в умовах вступу країни до СОТ.

Виклад основного матеріалу. Одним із найбільш поширених регуляторів зовнішньоекономічної діяльності є митний тариф. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітніші завдання: від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні.

Митний тариф – цінова категорія, яка вимагає індивідуального підходу до обґрунтування мита за кожним конкретним товаром на основі аналізу національних та інтернаціональних витрат і цін. За ситуації, коли митний тариф визначається на основі різниці між світовими і національними цінами, він виконує стимулюючу функцію, тобто вирівнює умови конкуренції для імпортних і національних товарів, не створюючи переваг для жодного з них. Коли ж мито встановлюється вище різниці між національними і світовими цінами, тобто обмежує ввезення на національний ринок імпортних товарів, митний тариф виконує протекціоністську функцію. Якщо ж ввізне мито встановлене нижче різниці між національними і світовими цінами, то створюються сприятливі умови для іноземних товарів і виконується імпорт товарів до країни.

Централізований комплекс заходів, спрямований на формування митного тарифу, застосування інших видів мита та податків у зовнішньоекономічній діяльності визначає митно-тарифну політику. [3].

Питання сучасної митної політики України залишаються актуальними в наш час, тому відповідно до Програми діяльності уряду України поступово проводяться заходи, які спрямовані на розробку нової редакції Єдиного митного тарифу України, в якому передбачається: введення диференційованого підходу до рівня митного оподаткування залежно від того, виробляється в країні на недостатньому, достатньому чи надлишковому рівні, застосування односторонніх обмежень імпорту, включаючи підвищення ставок ввізного мита; широке застосування специфічних та комбінованих ставок мита на товари так званого некритичного імпорту; введення заходів митно-тарифного захисту сільськогосподарського виробництва України, в тому числі шляхом застосування сезонних ставок; скорочення переліку країн, які користуються пільгами ; введення єдиного порядку сплати акцизів та ПДВ для товарів як вітчизняного, так й імпортного виробництва зміна механізму начислення акцизу та ПДВ на імпортні товари [5].

У рамках митно-тарифної політики визначаються:

- принципи формування митного тарифу та інших видів мита і податків;

- рівень ставок, що застосовуються (адвалорні, специфічні або комбіновані);

- порядок застосування митних ставок (на загальній, пільговій, сезонній або преференційній основі, ставки в рамках тарифних квот тощо);

- характер побудови та рівень деталізації товарної номенклатури;

- порядок розподілення тарифних квот;

- перелік товарів і країни, які підпадають під дію національної схеми преференцій.

Правовою основою митно-тарифного регулювання є Закон України „Про єдиний митний тариф ” від 31 травня 2007 року [1].

Сучасні процеси світової глобалізації стають вагомими чинниками формування і розвитку економіки України. Зокрема, потребують вирішення питання, пов’язані із співпрацею України та СОТ, прагненням стати членом ЄС та інтеграцією до інших політико-економічних угруповань. Домовленості в рамках ГАТТ/СОТ існують на багатьох базових засадах, і, зокрема, щодо податкового регулювання зовнішньоторговельних операцій.

Виходячи з цього, слід підкреслити можливість застосування виваженої політики податкового митного регулювання, поки не створені умови для конкурентоспроможності національних підприємств [2, 5].

Необхідно відмітити, що на дієвість та ступінь регулювання зовнішньоекономічних відносин засобами митно-тарифного оподаткування безпосередній вплив має внутрішньонаціональна податкова система. Важливою умовою ГАТТ/СОТ щодо регулювання експорту та імпорту є неупередженість внутрішньої податкової системи до експортних та імпортних товарів і послуг. Тобто тільки митні тарифи повинні впливати на різницю в ціні імпортних та вітчизняних товарів, визначаючи їх відносний рівень конкурентоспроможності.

Основним показним діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності є експортно - імпортні поставки товарів, робіт та послуг. Тому проведемо аналіз зовнішньої торгівлі суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Загальна товарна структура зовнішньої торгівлі України представлена в таблиці 1 [7].

Таблиця 1

Обсяги зовнішньої торгівлі за 2007-2009 роки

млн.дол.США

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік	Відхилення базового періоду до
				2007 року	2008 року
Експорт	58286	78695	49223	-9062	-29472
Імпорт	65650	92003	50703	-14947	-41300
Сальдо	-7364	-13307	-1479	-	-

За результатами проведеного аналізу видно, що експорт товарів та послуг за 2009 рік в порівнянні з 2007 та 2008 роком знизився відповідно на 9062 млн.дол. та 29472 млн.дол. Аналогічна тенденція простежується і стосовно імпорту товарів та послуг – відповідно на 14947 млн. дол. та 41300 млн. дол..

Від'ємне сальдо зовнішньоторговельного балансу за 2007 рік в розмірі -7364 млн. дол., 2008 рік - 13307 та -1479 млн. дол. за 2009 рік.

Загальний обсяг прямих іноземних інвестицій, внесених в Україну, на 1 січня 2010р. склав 40 млрд. дол.США, що на 12,3% більше обсягів інвестицій на початок 2009р.

У цілому приріст сукупного обсягу іноземного капіталу в економіку країни, з урахуванням його переоцінки, втрат, курсової різниці тощо, за 2009 рік склав 7,9 млрд. дол., що на 67,1% більше приросту за 2008р.

Інвестиції надійшли зі 123 країн світу. Майже половина внесеного обсягу прямих інвестицій належить інвесторам із трьох країн: Кіпру (21,5%), Німеччини (16,5%) та Нідерландів (10%), ще майже 30% інвестицій надійшли з Австрії, Сполученого Королівства, Російської Федерації, Сполучених Штатів Америки, Франції та Швеції.

Значні обсяги іноземних інвестицій зосереджено на підприємствах промисловості (27,6% загального обсягу прямих інвестицій в Україну). Серед галузей переробної промисловості суттєві обсяги інвестицій внесено в металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів; у виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів;  машинобудування і хімічну та нафтохімічну промисловість.

У фінансових установах акумульовано 16,3% прямих інвестицій, на підприємствах торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку – 10,4%, в організаціях, що здійснюють операції з нерухомим майном, оренду, інжиніринг та надання послуг підприємцям, –8,6%.

Обсяг прямих інвестицій з України в економіку країн світу на 1 січня 2010р. становить 6,2 млрд. дол.

Прямі інвестиції з України здійснено в 52 країни світу, переважна їх частка (92,9%) спрямована до Кіпру [7].

16 травня 2008 року України стала повноправним членом Світової організації торгівлі (СОТ).Членство у СОТ розглядається як системний фактор розвитку національної економіки, лібералізації зовнішньої торгівлі, створення передбачуваного середовища для залучення іноземних інвестицій, що відповідає національним інтересам України. Міжнародний досвід свідчить, що країни – члени СОТ отримують значні переваги.

Найсуттєвішими перевагами вступу України до СОТ є наступні:

- збільшення іноземних інвестицій в економіку України

- зменшення тарифних i нетарифних обмежень доступу українських товарів практично на всі найважливіші товарні ринки розвинутих країн світу i, відповідно, збільшення валютних надходжень від експорту вітчизняної продукції;

- одержання українськими товарами режиму найбільшого сприяння, а також національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання у торговельному просторі всіх країн – членів СОТ;

- можливість захисту інтересів українських виробників згідно з процедурою розгляду торгових спорів СОТ [4, 1].

Висновки. Найбільш чутливими сферами державного регулювання економіки, яких торкнуться і вже торкаються зміни у зв’язку з набуттям Україною членства в СОТ є зміни в митно-тарифному регулюванні імпорту. Серед безпосередніх орієнтирів такої програми слід, зокрема, наголосити на наступних:

1. Подальше вдосконалення митно-тарифного регулювання та митного контролю, в тому числі шляхом:

- застосування відповідно до норм ГАТТ/СОТ антидемпінгових та компенсаційних мит з метою захисту вітчизняних виробників;

- посилення контролю за використанням пільг у митному оподаткуванні та впорядкування механізму їх надання;

- проведення переговорного процесу та укладення двосторонніх міждержавних угод щодо спрощення митних процедур та активізації боротьби з контрабандою у відносинах з країнами – основними торговельними партнерами України;

- вдосконалення засобів митного контролю, зокрема в частині адекватного встановлення митної вартості товарів, з метою запобігання явній та прихованій контрабанді та ввезенню товарів, небезпечних для здоров’я людей та довкілля;

- посилення фінансового контролю в сфері експортного ціноутворення, зокрема, фінансового моніторингу зовнішньоторговельних операцій, які потенційно мають ознаки зловживань та фіктивності;

- розширення співробітництва податкових і митних органів в частині проведення податкових перевірок суб’єктів господарської діяльності, які беруть участь у ланцюзі перепродажу ввезених товарів;

- налагодження обміну інформацією про порушників законодавства між державними контролюючими органами;

2. Вдосконалення державної підтримки виробників, в першу чергу, за рахунок надання горизонтальної допомоги (за об’єктивними критеріями, із прозорою процедурою надання і подальшим контролем).

3. Вдосконалення системи нетарифного регулювання зовнішньої торгівлі.

4. Сприяння вдосконаленню виробничого, фінансового, маркетингового, логістичного менеджменту на підприємствах.

Питання митно-тарифного регулювання є одними з основних у розвитку зовнішньоекономічних відносин. Отже, особливої уваги необхідно приділяти вирішенню проблем вдосконалення системи митно-тарифного регулювання в Україні.

Література:

1. Про Єдиний митний тариф: Закон України від 31 травня 2007 року.

2. Булана В., Жаліло Я. Щодо очікуваних наслідків вступу України до СОТ для вітчизняних виробників // Митниця: Інформаційно-аналітичний журнал. - Київ: Державна митна служба України. - 2009. - N8. - С 5 - 7.

3. Митна політика // Наукові праці НДФІ.- 2008. - №3 С 3 - 8.

4. Фліссак Н. Умови вступу України до СОТ: переваги та недоліки // Таможенная параллель. - 2008. - N26. - С 1.

5. Чорний В.Б. Історико-правові аспекти розвитку митної справи на поділлі з найдавніших джерел // Митна справа. - 2009-№3 (57) С 30.

6. www. customs. gov. ua- Державна митна служба України

7. www.ukrstat.gov.ua– Державний комітет статистики України