Экономические науки / 15.Государственное регулирование экономики
Семенюк Юліанна
Валеріївна
Буковинська державна
фінансова академія, м. Чернівці
Науковий керівник:
Зибарева Оксана Василівна
Проблеми державного регулювання цін на лікарські засоби та перспективи їх
Вирішення
Проблематика
ціноутворення на лікарські засоби та вироби медичного призначення досить довгий
час не втрачає своєї актуальності. Існуючий механізм державного регулювання цін
неодноразово піддавався критиці з багатьох напрямків. В науковій літературі
сучасний період розвитку законодавства про ціноутворення на ліки визначають, як
удосконалення механізму державно регульованих цін.
Відповідно до
ст. 8 Закону «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів
здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та
граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих
цін. Перелік засобів державного регулювання цін не є вичерпним і доповнюється
іншими законодавчими актами. Наприклад, відповідно до ст. 191 Господарського
кодексу України з’явився такий механізм регулювання цін як обов’язкове
декларування зміни цін [2].
Аналіз взаємозв'язку ціни та конкурентоспроможності
продукції свідчить, що ціна з позиції конкурентного ринку потребує ретельного
вивчення з метою розуміння того, скільки може заплатити споживач за ту чи іншу
продукцію залежно від рівня її якості.
Розглянута особливість потребує проведення відповідного дослідження рівня
споживчих характеристик продукції як підприємства, так і конкурентів, а
також співвідношення ціна/якість [3].
Першою проблемою є предмет державного регулювання, тобто
перелік лікарських засобів, ціни на які підлягають державному регулюванню. Варто
зазначити, що відомо декілька наказів Міністерства охорони здоров’я та Міністерства
економіки України, в яких визначено перелік вітчизняних та імпортних лікарських
засобів, ціни на які підлягають державному регулюванню. Згодом Наказом
Міністерства охорони здоров’я та Міністерства економіки від 3 грудня 2001 р. №
480/294 було затверджено новий, значно більший Перелік вітчизняних та імпортних
лікарських засобів і виробів медичного призначення, ціни на які підлягають
державному регулюванню. Існує також Національний перелік основних (життєво
необхідних) лікарських засобів і виробів медичного призначення, який
затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 29 березня 2006 р. № 400 «Про
затвердження Національного переліку основних лікарських засобів і виробів
медичного призначення», із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету
Міністрів України від 30 травня 2007 р. № 789. Причому Переліки за своїм
змістом відрізняються [5].
Тобто існують випадки, коли ціни на життєво необхідні
ліки державою не регулюються або ж навпаки регулюються ціни на ліки, які не
віднесені до життєво необхідних. Очевидною виглядає необхідність уніфікації
даних переліків лікарських засобів [1].
Наступною проблемою слід визнати застосування
регіонального підходу у державному регулюванні цін. Фактично, обласні та
прирівняні до них державні адміністрації можуть запроваджувати різні підходи до
державного регулювання цін на лікарські засоби: від введення диференційованого
розміру торговельної надбавки (в залежності від того чи іншого лікарського
засобу) до запровадження єдиної максимальної торговельної надбавки на всі
лікарські засоби, ціни на які підлягають державному регулюванню [5].
Відмітимо, що запроваджений законодавством «регіональний
підхід» державного регулювання цін тільки ускладнює діяльність суб’єктів
фармацевтичної діяльності, оскільки не всі місцеві органи виконавчої влади
дотримуються встановленого порядку державного регулювання цін і тарифів.
Перспективи удосконалення
механізму ціноутворення у фармації виглядають досить туманно та неоднозначно. До
недавнього часу очевидним було запровадження в Україні механізму державної
реєстрації цін на лікарські засоби як основного елементу їх державного
регулювання. Постановою Верховної Ради України від 21 червня 2001 р. № 2564 –
III «Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення політики
державного регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення»
Кабінету Міністрів було рекомендовано запровадити систему
державної реєстрації оптових цін на основні (життєво необхідні) лікарські
засоби і вироби медичного призначення вітчизняного та зарубіжного
виробництва, здійснити заходи з моніторингу цін. Мусимо констатувати прикрий
факт, що рекомендації парламенту до цього часу не виконані, хоча певні заходи і
вживалися [2].
Кабінет Міністрів України Постановою від 25 липня 2003 р.
№ 1162 затвердив Державну програму забезпечення населення лікарськими засобами
на 2004 – 2010 рр. Державною
програмою визначено, що доступ населення до ефективних, безпечних і якісних
лікарських засобів, зокрема, забезпечується впровадженням
державної системи реєстрації цін на лікарські засоби згідно з
відповідним переліком. Згодом з’явилися і відповідні проекти [5].
Одночасно передбачалося запровадити Державний
реєстр цін на лікарські засоби — нормативний документ, який містить
відомості про ціну на лікарські засоби, що включені до Переліку лікарських
засобів вітчизняного та іноземного виробництва, які можуть закуповувати заклади
й установи охорони здоров’я, що повністю або частково фінансуються з державного
та місцевих бюджетів, Національного переліку основних лікарських засобів і
виробів медичного призначення [4].
Цікаво, що зараз вектор державної політики у галузі
ціноутворення на лікарські засоби спрямований у бік, протилежний запровадженню
механізму державної реєстрації цін. Так, Наказом Міністерства охорони здоров’я
України від 18 грудня 2007 р. № 838 затверджена Концепція розвитку
фармацевтичного сектору галузі охорони здоров’я України. В Концепції по суті
йдеться про відмову на державному рівні від запровадження механізму реєстрації
цін на лікарські засоби. Залишається чекати, що державні органи винайдуть і
запровадять більш дієвий спосіб регулювання цін на ліки [5].
Можливі перспективи вирішення вищезазначених проблем:– доручити відповідним органам виконавчої влади провести аналіз розмірів торговельних надбавок на життєво необхідні лікарські засоби і вироби медичного призначення;
– запровадити систему державної реєстрації оптових цін на основні життєво необхідні лікарські засоби і вироби медичного призначення вітчизняного та зарубіжного виробництва;
– доручити відповідним центральним органам виконавчої влади забезпечити перегляд ліцензійних умов провадження господарської діяльності з роздрібної торгівлі лікарськими засобами;
1. Галій Л. В. Наукове обґрунтування та розробка
методичних підходів до регулювання цін на лікарські засоби. Автореф. к. фарм.
наук. — Х., 2004. — С. 4.
2. Дешко Л. М. Державне
регулювання цін на лікарські засоби в Україні: історико-правовий аналіз //
Медичне право України: проблеми становлення та розвитку: Матеріали I
Всеукраїнської науково-практичної конференції «Медичне право України: проблеми
становлення і розвитку» (19–20 квітня 2007 р., м. Львів) / Упор. к. юр. н.
Сенюта І. Я., Терешко Х. Я. — Львів: ЛОБФ «Медицина і право», 2007. —
С. 120 – 126.
3. Кірик В. В. Ціна на фармацевтичну
продукцію в умовах вітчизняного ринку // Держава та регіони. – 2009. – № 3. –
С. 142 – 150.
4. Немченко А. С.,
Галий Л. В., Кнерцер А. Ю., Гуленко О. И., Пивень
Е. П. Какой быть государственной регистрации цен производителей на
основные лекарственные средства в Украине? // Провизор. — 2003. — № 20.