Обґрунтування методу обліку витрат

Туркоман А.В., керівник доц. Король Г.О.

Національна металургійна академія України

Обґрунтування методу обліку витрат

Виробничий облік є важливою функцією управління не тільки собівартістю продукції, але і виробництвом в цілому. Якість облікових даних про витрати впливає на прийняття управлінських рішень з підвищення ефективності роботи підприємства. Під методом обліку витрат слід розуміти сукупність засобів відображення, групування та систематизації даних про витрати, що забезпечують досягнення визначеної мети, вирішення конкретного завдання. На практиці можуть застосовуватись різні методи обліку витрат. Методи обліку витрат на виробництво повинні бути гнучкими, простими у використанні і дозволяти в оперативному порядку отримати необхідну інформацію.

У науковій літературі й на практиці використовуються різні методи обліку витрат [1-5], комплексна характеристика, переваги і недоліки яких, наведені в таблиці. Наведені методи можуть удосконалюватись. Так наприклад, позамовний метод, що має наступний недолік: собівартість продукції визначається вже після закінчення виробничого циклу, коли вже не можна вплинути на витрати. Подолати цей недолік можна наступним чином: розраховувати калькуляцію за методом директ-костинг, кожного разу після одержання відносно закінченого проміжного результату виготовлення виробу. Такий удосконалений позамовний метод може бути використаний на підприємстві, оскільки переваги які він надає, найбільше відповідають виробничому процесу.

Використання даних, наведених в таблиці, дозволить підприємцям обирати відповідно до існуючих умов виробництва найбільш прийнятний метод обліку витрат, застосування якого дасть змогу управляючи ними, знизити їх величину і підвищити, таким чином, ефективність роботи підприємства.

Таблиця – Характеристика методів обліку витрат

№	Назва	Характеристика	Переваги	Недоліки
1	2	3	4	5
1	Позамовний	точний облік витрат та відокремлення їх по кожному замовленню (роботі) від витрат по інших замовленнях (роботах).	Аналіз витрат по кожному з виконаних замовлень дозволяє виявити рентабельні замовлення, визначити ціни продажу на майбутнє. Застосування позамовного методу дає можливість порівняти витрати по одному і тому ж виробу(замовленню), вироблених в різний час.	Потребує деталізації даних,що пов’язано з певними процедурами по збору і обробці інформації, тому застосування даного методу є достатньо трудомістким. Собівартість продукції визначається вже після закінчення виробничого циклу, коли вже не можна вплинути на витрати.
2	Попередільний	прямі витрати відображаються в поточному обліку не за видами продукції, а за переділами (стадіями) виробництва, навіть якщо в одному переділі можна отримати продукцію різних видів.	Збір інформації про витрати є менш трудомістким у порівнянні з позамовним методом. Крім того, інформація, відображена на рахунках бухгалтерських обліку, є більш прозорою. Розподілення накладних витрат по цехам проводиться більш точно.	Неможливість згрупувати витрати за видами продукції. Значний обсяг облікових записів. Дані не дають інформації про причини відхилень фактичних витрат від нормативних.
3 1	Нормативний 2	метод виробничого обліку, який сприяє впровадженню прогресивних норм витрат, дієвого контролю за рівнем витрат виробництва, що дає змогу використовувати дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості продукції та оперативного керівництва виробництвом. 3	Можливість поточного оперативного обліку витрат шляхом обліку відхилень від норм. Відокремлений облік змін норм, тобто контроль за здійсненням режиму економії. Укрупнення об’єктів, оскільки нормативні калькуляції складають по всіх видах виробів, а відхилення враховують по групах однорідної продукції, внаслідок чого зменшується число об’єктів калькулювання. Охоплення нормативними калькуляціями значної частини витрат. 4	Значна частина відхилень від норм, пов’язаних з використанням сировини і матеріалів на виробництво, виявляється за допомогою інвентаризації вцілому по структурних підрозділах і за весь звітний період. Це призводить до великої кількості неврахованих витрат. Відхилення витрат на управління і обслуговування виявляють без врахування змін обсягів виробництва, а в більшості випадків зовсім не виявляють, їх фактичну величину розподіляють переважно пропорційно 5
				основної заробітної плати робітників, що значно зменшує інформаційну функцію облік.
4	АВС	розподіл суми затрат підприємства впродовж періоду, або затрат на певний вид продукції, визначається на основі витрат по відповідним процесам і операціям.	При визначенні собівартості велика точність розрахунків. Враховуються всі витрати –прямі і непрямі. Усі витрати підприємства стають керованими. Можливість використання у довгостроковому плануванні.	Висока трудомісткість та значні витрати пов’язані з впровадженням цього методу.
	Стандарт-кост	система оперативного управління і контролю за ходом виробничого процесу і витратами на виробництво, а також система аналізу причин, в силу яких утворилася різниця між стандартною та фактичною собівартістю продукції та прибутком від її реалізації.	На підставі встановлених стандартів можна зазделегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про прибутки та збитки. Інформацію не тільки про величину відхилень від нормативів а й про причини їх виникнення. Менш складна техніка ведення обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції .	Важко скласти стандарти згідно з технологічною картою виробництва. Зміна цін, викликана конкурентною боротьбою за ринки збуту, інфляцією ускладнює обчислення незавершеного виробництва і вартості залишків готових виробів на складі. При виконанні підприємством великої кількості різних за характером і типом замовлень за порівняно короткий час обчислювати стандарт на кожне замовлення незручно.
	Директ-костинг	система управлінського обліку, яка базується на класифікації витрат на змінні та постійні і включає в себе облік витрат за їх видами, місцями виникнення й носіями, облік результатів виробничої діяльності, а також аналіз витрат і результатів для прийняття управлінських рішень.	Маржинальний дохід відображає внесок сегменту (продукту, підрозділу тощо) у покриття постійних витрат та формування прибутку. Сприяє спрощенню нормування, обліку та контролю за рахунок скорочення статей витрат.	Труднощі у відокремленні постійних витрат. Значна частина напівзмінних витрат може розподілятись по-різному залежно від методу, який використовується. Для потреб довгострокового планування та інших потреб управління необхідно паралельно розподіляти постійні накладні витрати в позасистемному порядку.