Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Семенюк Юліанна Валеріївна

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Михайловська Оксана Володимирівна

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, м. Чернівці

Пріоритетні шляхи та основні проблеми розвитку взаємовідносини України з Європейським Союзом та варіанти вступи України в ЄС

I. Вступ

З отриманням незалежності головним зовнішньополітичним завданням України став її вихід на світову арену та утвердження як суверенної держави. Специфіка розвитку взаємин України з міжнародною спільнотою полягала передусім в необхідності ствердження дійсно самостійного зовнішньополітичного курсу який би адекватно віддзеркалював корінні національні інтереси держави, серед яких прагнення приєднатися до економічних та політичних структур Європейського Союзу.

Інтегруючись до європейської спільноти, Україна отримувала достатні гарантії безпеки, зміцнення незалежності і недоторканості своїх кордонів, стабільність стану безпеки незалежно від того, як розвиватиметься пострадянський простір, більш вагому участь у процесах регіональної і континентальної інтеграції.

Європейський напрям є одним із пріоритетів зовнішньої політики України. Із завершенням чергового етапу розширення Європейського Союзу, у результаті якого визначився майбутній розвиток низки країн Центральної і Східної Європи, окреслилися нові тенденції у відносинах України з провідним європейським формуванням. Про ці та інші особливості і пріоритети розвитку відносин зазначається в роботах таких вчених як Палій О., Кордон М.В., Кучма Л.Д., Костюк C. М., Губський Б. В., Носова О. та інших.

ІІ. Постановка завдання: 1) проаналізувати тенденції та оцінити їх у контексті українських інтересів у зовнішньополітичній та зовнішньоекономічній площині;

2) дослідити еволюцію відносин України з Європейським Союзом, показати переваги членства в Європейському Союзі.

Методи дослідження ґрунтуються на загальнонаукових принципах об’єктивності та діалектичного розуміння історичного процесу. При визначенні напрямків формування двосторонніх відносин Україна – ЄС використано хронологічний метод та метод порівняльного аналізу.

ІІІ. Результати

Нинішній розвиток політичного діалогу між Україною та ЄС базується на впровадженні Україною Стратегії інтеграції до ЄС, виконанні сторонами УПС та опрацюванні Плану дій в рамках Європейської політики сусідства. Україна виходить з того, що реалізація зазначеного документа має сприяти посиленню співпраці між Україною та ЄС в умовах розширення, створити необхідні умови для переходу в майбутньому до якісно нового рівня відносин з ЄС. Належна імплементація ПД повинна також сприяти поступовій інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та створити передумови для започаткування з ЄС зони вільної торгівлі. Кінцевою політичною метою ПД має стати укладення нової посиленої угоди з ЄС.

Залишаючись поза межами Євросоюзу, Україна успішно асоціюється з процесом здійснення спільної європейської політики безпеки та оборони (ЄПБО). Наша держава бере участь у Поліцейських місіях ЄС в Боснії і Герцеговині та Республіці Македонія [1].

Після набуття чинності Угоди про партнерство і співробітництво Указом Президента України "Про затвердження стратегії інтеграції України до Європейського Союзу" від 11 червня 1998 року було визначено основні напрями інтеграційного процесу [2].

Зміцненню правової основи цієї співпраці слугуватиме укладення Угоди про участь України в операціях Європейського Союзу з врегулювання кризових ситуацій, а також про безпекові процедури обміну інформацією, яке очікується ближчим часом [1].

Динамічно розвивається торговельно-економічне співробітництво між Україною та Європейським Союзом. З року в рік стабільно зростає двосторонній зовнішньоторговельний оборот та прямі іноземні інвестиції з країн ЄС в українську економіку. На сьогодні ЄС є найбільшим зовнішньоторговельним партнером України у світі (на 25 країн-членів ЄС припадає 33% зовнішньоторговельного обороту України). Більш детально з цією інформацією можна ознайомитись в таблицях 2.1, 2.2.

Таблиця 1.

Зовнішня торгівля України товарами з країнами ЄС за 2008 рік

(млн. дол. США)

	Експорт	Імпорт	Сальдо
Всього по країнах ЄС	18129,5	28868,4	-10738,9
Австрiя	593,5	1031,2	-437,7
Бельгiя	364,7	725,4	-360,8
Болгарія	1106,0	239,4	866,6
Грецiя	339,4	171,8	167,6
Данiя	195,2	339,3	-144,1
Естонія	173,9	177,6	-3,7
Iрландiя	28,8	126,3	-97,5
Iспанiя	870,0	660,2	209,8
Iталiя	2911,7	2432,1	479,6
Кіпр	451,4	66,6	384,8
Латвія	280,5	113,1	167,4
Литва	432,3	723,9	-291,6
Люксембург	7,9	23,0	-15,1
Мальта	53,1	2,4	50,7
Нiдерланди	1117,9	1283,7	-165,8
Нiмеччина	1837,1	7165,3	-5328,2
Польща	2338,3	4280,3	-1942,0
Португалiя	63,1	61,7	1,4
Румунія	670,8	1171,1	-500,3
Словаччина	910,2	742,5	167,7
Словенія	27,5	232,0	-204,5
Сполучене Королівство	640,6	1375,8	-735,2
Угорщина	1367,1	1282,7	84,4
Фiнляндiя	59,1	686,3	-627,2
Францiя	513,5	1682,5	-1169,0
Чеська Республіка	670,8	1376,0	-705,2
Швецiя	105,1	696,2	-591,1

Аналізуючи таблицю 2.1, варто підмітити, що найбільші обороти із зовнішньої торгівлі за підсумками 2008 року з такими країнами як Польща, Німеччина, Угорщина та Нідерланди. Неможливо не підмітити значне переважання імпорту над експортом, що негативно впливає на розвиток та економічне зростання України.

Таблиця 2.

Зовнішня торгівля України послугами з країнами ЄС за 2008 рік

(млн. дол. США)

	Експорт	Імпорт	Сальдо
Всього по країнах ЄС	4066,3	3836,8	229,5
Австрiя	261,4	333,8	–72,4
Бельгiя	237,8	79,0	158,8
Болгарія	48,4	32,3	16,1
Грецiя	140,5	60,4	80,1
Данiя	80,5	31,2	49,3
Естонія	189,8	14,5	175,3
Iрландiя	44,2	8,0	36,2
Iспанiя	34,2	17,3	16,9
Iталiя	165,9	54,5	111,4
Кіпр	637,3	661,5	–24,2
Латвія	56,6	22,4	34,2
Литва	33,8	44,0	–10,2
Люксембург	8,8	1,2	7,6
Мальта	58,2	2,1	56,1
Нiдерланди	161,9	133,1	28,8
Нiмеччина	547,1	511,5	35,6
Польща	152,7	230,6	–77,9
Португалiя	14,3	31,2	–16,9
Румунія	29,8	30,5	–0,7
Словаччина	71,1	39,2	31,9
Словенія	9,5	5,2	4,3
Сполучене Королівство	695,1	863,6	–168,5
Угорщина	113,8	96,2	17,6
Фiнляндiя	47,6	38,0	9,6
Францiя	123,6	279,8	–156,2
Чеська Республіка	41,5	69,5	–28,0
Швецiя	60,9	146,2	–85,3

Аналіз таблиці 2.2 показує, що найбільші обороти із надання зовнішніх послуг за підсумками 2008 року з такими країнами як Кіпр, Німеччина, Великобританія, Австрія та Франція. Якщо зробити порівняльний аналіз таблиць 2.1 та 2.2, можна побачити значну різницю в цифрах, що свідчить про неефективний розвиток сфери послуг в Україні, що може бути ще однією перешкодою на шляху до євроінтеграції [7].

Європейський Союз утримує найбільшу частку в загальному обсязі прямих іноземних інвестицій, які Україна отримала починаючи з 1991 р. Інвестиційні вливання суттєво збільшувались, починаючи з 2001 р. у відповідь на прискорення темпів економічного зростання України. Надходження прямих іноземних інвестицій з держав-членів ЄС станом на 1 січня 2010 року дорівнювали 31,35 млрд. доларів США або 78,3% від загального обсягу [4].

У свою чергу, станом на 1 січня 2009 Україна інвестувала до країн ЄС лише 5,90 млрд. доларів США, що становило близько 0,1 % прямих іноземних інвестицій в економіку держав-членів ЄС. Що саме і зазначено в таблицях 2.3 та 2.4.

Таблиця 3.

Прямі іноземні інвестиції в Україну з країн ЄС

(млн. дол. США)

	Обсяги прямих інвестицій на
	01.01.2009	01.07.2009	01.01.2010
Всього по країнах ЄС	28118,2	29982,5	31350,5
Австрія	2443,8	2490,0	2604,1
Бельгія	43,8	44,0	64,4
Болгарія	20,0	20,4	19,9
Греція	309,9	321,7	330,9
Данія	176,8	184,5	187,9
Естонія	107,7	116,6	122,4
Ірландія	133,6	145,7	144,0
Іспанія	58,9	62,3	71,0
Італія	914,2	919,7	992,2
Кіпр	7677,2	8063,7	8593,2
Латвія	63,8	86,9	88,0
Литва	84,7	88,4	86,6
Люксембург	214,2	226,9	252,5
Мальта	38,5	41,8	44,6
Нідерланди	3155,4	3717,1	4002,0
Німеччина	6393,0	6530,9	6613,0
Польща	692,5	851,8	864,9
Португалія	6,0	6,3	11,4
Румунія	17,4	19,0	18,6
Словаччина	106,2	106,7	106,7
Словенія	26,0	26,6	28,8
Сполучене Королівство	2248,9	2330,0	2375,9
Угорщина	595,4	615,6	675,2
Фінляндія	15,9	54,6	60,0
Франція	1231,2	1573,2	1640,1
Чеська Республіка	80,4	79,0	79,9
Швеція	1262,8	1259,1	1272,3
Всього по Україні	35607,1	37965,7	40026,8

Згідно даних, наведених в таблиці 2.3, можна помітити, що основними інвесторами в Україну є Кіпр, Німеччина, Великобританія, Австрія та Нідерланди, які допомагають розвитку ЗЕД та формують зовнішні ринкові відносини України. Основна частина прямих інвестицій з цих країн була спрямована у харчову промисловість України, оптову торгівлю, фінансовий сектор і транспортну галузь. Іноземний сектор української економіки активно впливає на її технологічне оновлення.

Таблиця 4.

Прямі інвестиції з України в країни ЄС

(млн. дол. США)

	Обсяги прямих інвестицій на
	01.01.2009	01.07.2009	01.01.2010
Всього по країнах ЄС	5949,0	5945,0	5908,3
Австрія	2,7	2,8	5,1
Бельгія	–	–	–
Данія	–	–	–
Ірландія	–	–	–
Італія	0,7	0,4	0,4
Кіпр	5826,1	5820,2	5778,5
Латвія	31,6	31,8	31,9
Мальта	–	–	–
Німеччина	2,6	2,7	2,7
Польща	46,9	46,9	49,4
Португалія	–	–	–
Словаччина	–	–	–
Словенія	–	–	–
Фінляндія	–	–	–
Франція	0,2	0,2	0,2
Швеція	–	–	–
Довідково: Всього по Україні	6203,1	6226,8	6223,3

Аналізуючи таблицю 2.1, варто підмітити, що Україна недостатньо використовує свої кошти та засоби для розвитку та інвестицій в країни-учасники ЄС, що також уповільнює її інтеграцію в Співтовариство. Але ця інформація є неповною, адже інформація по ряду інших країн, які входять в ЄС є конфіденційною відповідно до Закону України "Про державну статистику" [7].

Які ж можливі подальші кроки України на шляху інтеграції до європейських структур?

Перший варіант. Поглиблення співпраці відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС, використовуючи її економічні положення та створення зони вільної торгівлі Україна – ЄС. За підтримки Брюсселя, вступ України в СОТ. Цей варіант має всі підстави для успішного втілення в життя лише з однією умовою: Україна подолає економічний спад і досягне стабілізації своєї економіки, водночас, продовжуючи курс реформ.

Другий варіант. Тісна співпраця України з ЄС в галузі зовнішньої політики, повноправна участь в ОБСЄ, РЄ, ЦЄІ і взаємодія із НАТО, ЗЄС та іншими європейськими структурами, сприятиме цілком реальним можливостям України отримати статус асоціативного партнера ЄС. В разі підйому своєї економіки, це “часткове асоційоване членство в ЄС у політичній сфері” Україна здатна перетворити на повноцінне.

Третій варіант. Цей варіант спирається на негативні тенденції в розвитку Української держави. Внаслідок нестабільності та соціальних протиріч ще протягом 5-10 років ЄС втратить інтерес до підтримки України. Держава, яка є неконкурентноспроможною на європейському та світовому ринках, держава-споживач застарілої техніки та неякісних товарів, держава із низьким життєвим рівнем населення і мінімальним рівнем свободи особистості не зможе бути рівним партнером Євросоюзу. Така держава врешті-решт перетвориться на сировинний придаток для розвинутих країн та джерело дешевої робочої сили. Будемо сподіватися, що цей сценарій, не дивлячись на реалії його втілення, ніколи не спіткає Україну, а тільки залишиться на папері [3].

Європейський Союз підтвердив ринковий характер економіки України. Таке рішення набуло чинності 30 грудня 2005 р. Відтоді було автоматично припинено всі антидемпінгові розслідування проти України в Європі. США скасували поправку Джексона Веніка і в лютому 2006 р. також визнали ринковий статус української економіки. Це сприятиме пожвавленню зовнішньоекономічної діяльності українських компаній на території США. Негативно впливає на розвиток відносин з Європейським Союзом те, що Україні не вдалося стати членом Світової організації торгівлі.

Намічено головні пріоритети економічної політики України:

- забезпечення динамічного економічного зростання переважно за рахунок науково-технологічних чинників та підвищення продуктивності факторів виробництва;

- утримання макроекономічної рівноваги (інфляція, зайнятість, обмінний курс гривні, відсоткова ставка національного банку, дефіцит держбюджету та ін.);

- здійснення широкомасштабної структурної реформи галузевого і територіального спрямування, реструктуризація інституціональної системи, реформування адміністративно-територіального устрою;

- збалансований розвиток соціальної сфери, доведення її рівня до параметрів країн Центральної та Східної Європи;

- упровадження нової парадигми зовнішньоекономічних зв'язків країни, що передбачає прагматизм інтеграційних процесів та здійснення цивілізованої експансії на ринках третіх країн [6].

Орієнтуючись на інтеграцію до Євросоюзу, Україна очікує виконати всі поставлені перед нею завдання та отримати такі результати:

1. демократизація суспільства, захист прав і свобод людини та дитини;

2. розбудова сучасної високотехнологічної та високоприбуткової економіки;

3. публічність влади, її відповідальність за свої дії;

4. введення європейських стандартів якості життя населення та його соціальної захищеності;

5. можливість реально вивчати та використовувати досвід європейських країн;

6. розширення можливостей стажувань та навчання в державах Європейського Союзу;

7. ліквідація тіньової та кланової економіки;

8. новий імпульс для розвитку регіонів [2].

Євросоюз стає ближчим до України завдяки колишнім радянським республікам у його складі та потужному слов'янському елементу у вигляді чотирьох споріднених з Україною за мовою, культурою та традиціями держав - Польщі, Словаччині, Чехії і Словенії. До того ж, у цих та інших нових країнах Євросоюзу віддавна мешкають сотні тисяч етнічних українців. Цим, насамперед, пояснюється популярність там української мови. За даними Європейської Комісії, українську мову знають майже 2 млн. жителів країн Європейського Союзу.

IV. Висновки

Отже, для України важливим є зміцнення кадрового потенціалу дипломатичних представництв українах ЄС. Українській стороні потрібно ретельно проаналізувати весь спектр відносин з Європейським Союзом та іншими міжнародними організаціями, взявши до уваги досягнення й прорахунки, а також визначити пріоритети трансформаційних перетворень у європейському контексті. Слід також зважати, що Європі потрібна стабільна Україна, як надійний партнер. Ми маємо наближатися до стандартів Європейського Союзу, навіть якщо він не дає при цьому жодних перспектив. Найуспішнішим європейський зовнішньополітичний курс України  буде лише тоді, коли вона матиме підтримку таких потужних європейських держав, як Німеччина, Франція та інших членів ЄС.

V. Література:

1. Губський Б. В. Євроатлантична інтеграція України. – К.: Логос, 2008. – 328 с.

2. Кордон М.В. Європейська та євроатлантична інтеграція України. Навчальний посібник – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 172 с.

3. Костюк C. М. Діалог Україна-Європейський Союз, минуле, сучасне, майбутнє // Вісник ЧНУ, 2007. – с. 134 - 137.

4. Носова О. Іноземний капітал у перехідній економіці країн СНД. // Економіка України. – 2005. – №10. – с. 82 - 83.

5. Палій О. Українська євроатлантична перспектива в нових геополітичних умовах // Політичний менеджмент. – 2007. – №2. – с. 18 – 21.

6. Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України // Політика і час. – №3 – 4. – 2002. – с. 40 – 52.

7. Державний комітет статистики України. - http://www.ukrstat.gov.ua/ .