Экономические науки. 6.Маркетинг и менеджмент.

Арич М.І., Магаляс А.І.

Науковий керівник – Петращак О.О.

Буковинська державна фінансова академія, Україна

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ТУРИСТИЧНОГО МАРКЕТИНГУ

Формування ринкової економіки в Україні посилило інтерес до форм і методів туристичного обслуговування населення. Сучасний розвиток туризму в Україні характеризується наявністю глибоких протиріч в його організаційній структурі та в спрямованості розвитку. Туристичні підприємства для успішної роботи та зайняття своєї ніші на ринку послуг повинні використовувати маркетингову діяльність, для того щоб розпізнати, ідентифікувати і оцінити існуючий або прихований попит на послуги. Таким чином, сьогодні туристичний маркетинг потребує особливої уваги та додаткового вивчення.

Туристичний маркетинг є дуже об’ємним та цікавим розділом маркетингу. Це сприяло тому, що його дослідженням займалися такі вчені, як Л.Бухаріна, К.Горб, М.Іртлач, О.Музиченко-Козловська, Л.Шульгіна та інші.

Подолання негативних тенденцій розвитку, піднесення туристичної та курортної інфрструктури країни до рівня розвинутих туристичних держав світу є процесом тривалим і складним і має грунтуватись на засадах дотримання Конституції та Законів України “Про туриз”, “Про курорти”, інших законодавчих актах раціонального використання природних та історико-культурних ресурсів [6].

Особливої актуальності набуває сьогодні переосмислення закономірностей ринкових відносин у туристичній сфері в умовах глобалізації світового господарства і розробка теорії регіональних туристичних ринків, формування яких визначає інтернаціоналізація суб’єктів туристичної діяльності на мікрорівні і регіональна економічна інтеграція – на макрорівні [1].

Бурхливий розвиток туристичних послуг сприяє такому ж розвитку наукових досліджень на цю тематику, виникненню різних за змістом тлумачень туристичного маркетингу. Це все привело до того, що ще не вироблено єдиного підходу щодо визначення маркетингу в туризмі. Тому розглянемо різні погляди на проблему.

Французькі науковці написати Р.Ланкар та Н.Ольє зазначають, що туристичний маркетинг – це серія основних методів і прийомів, вироблених для дослідження, аналізу та вирішення поставлених завдань щодо найповнішого задоволення потреб туристів, а також визначення найраціональніших способів ведення справ туристичними фірмами [2, 39].

Швейцарський дослідник К.Крипендорф визначає маркетинг в туризмі як систематичну координацію діяльності туристичних підприємств, а також приватну та державну політику в галузі туризму[4].

Російський науковець Д.Ісмаєв вважає, що туристичний маркетинг – це система торгово-виробничої діяльності, спрямована на задоволення індивідуальних потреб туристів на основі виявлення та вивчення попиту споживачів з метою максимізації прибутку [1, 105].

Німецькі вчені В.Рігер, Ю.Рот та А.Шранд визначають маркетинг у туризмі як ринкове управління, спрямоване на досягнення цілей туристичного підприємства ефективніше, ніж у конкурентів, задовільняючи при цьому потреби туристів [4].

Дещо інший підхід щодо визначення функцій маркетингу в туризмі пропонує Всесвітня туристична організація:

1. встановлення контактів з клієнтами - переконання клієнта в тому, що передбачуване місце відпочинку і наявний там сервіс, визначні місця та все інше відповідають його запитам;

2. розвиток - проектування нововведень, нових послуг і продуктів, які зможуть забезпечити нові можливості для збуту, а також повніше задовільнити потреби туристів;

3. контроль - аналіз результатів діяльності по просуванню послуг на туристичний ринок і перевірку того, наскільки ці результати відображають використання можливостей туристичної фірми [2, 38].

Сутність маркетингу полягає в тому, щоб пропозиції туристичних послуг в обов’язковому порядку повинні орієнтуватися на споживача, а також узгоджувати можливості підприємства з вимогами ринку. Виходячи з цього, для маркетингу в туризмі характерні наступні основоположні принципи:

1.Орієнтація на ефективне вирішення проблем конкретних споживачів. Ринок утворюють споживачі з певними потребами, для задоволення яких вони бажають і здатні придбати туристичні послуги. Саме ідентифікація запитів споживачів додає особливе значення. Пропоновані на ринок продукти повинні розглядатися підприємством з урахуванням того, наскільки вони можуть допомогти у вирішенні їх проблем.

2. Націленість на чітко виражений комерційний результат, що для фірми зводиться до оволодіння наміченою часткою ринку відповідно довготривалим цілям. Сформувавши ці цілі, визначають три головні компоненти маркетингової діяльності: терміни, ресурси, відповідальність. Звідси орієнтація на довгострокове прогнозування всієї маркетингової ситуації, починаючи від платоспроможних пореб населення і закінчуючи власними можливостями в цій галузі.

3. Комплексний підхід до досягнення поставлених цілей, оскільки успіх забезпечуються тільки всією сукупністю засобів маркетингу, узятих у взаємозв’язку і взаємообумовленості.

4. Активність, наступальність, заповзятливість, що забезпечують швидку і ефективну реакцію на зміни зовнішнього середовища. Без цього неможливо досягти комерційного успіху і одержати конкурентні переваги [1, 104].

Для того щоб краще зрозуміти практичне значення туристичного маркетингу треба розглянути стан туризму в Україні.

Минулого року Україну відвідали 12,6 млн туристів. Структура в’їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 7,9 млн. осіб (63% загального в’їзного потоку), країни ЄС — 4,2 млн. осіб (33%), решта країн — 0,5 млн. осіб (4%) [3, 43].

За підрахунками Всесвітньої Туристичної Організації у 2015 році кількість іноземних туристів в Україні зросте до 16 млн осіб.

В Україні налічується 1,23 тис. закладів готельного господарства (загальна кількість місць – 104 тисячі), які щороку обслуговують близько 4 млн. людей (17,5% із них – іноземці). 3,3 тис. санаторно-курортних і оздоровчих закладів загальною місткістю близько 481 тисяча ліжок щороку приймають майже 3,2 млн. відпочивальників (14% – іноземці) [1, 104].

Нині Україна має понад 4,5 тис. закладів розміщення туристів і на 620 тис. місць для відпочиваючих, але вони потребують модернізації та реконструкції відповідно до міжнародних стандартів. Курортні та рекреаційні території нашої держави становлять близько 9,1 млн. га, тобто 15% території. Експлуатаційні запаси мінеральних вод дають змогу використовувати їх в об’ємі понад 64 тис. кубометрів на добу. На державному обліку в Україні перебуває понад 130 тис. пам’яток, з них 57206 – пам’ятки археології (418 з яких національного значення), 51364 – пам’ятки історії (142), 5926 – пам’ятки монументального мистецтва (44), 16293 – пам’ятки архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва та ландшафтні (3541). У нашій державі функціонує 61 історико-культурний заповідник, 13 мають статус національних [1, 104]. Про те, приведення до належного стану потребують рекреаційні зони, пам'ятки культури та архітектури України, інші об'єкти туристичних чи екскурсійних послуг.

Наукове, методичне й кадрове забезпечення у сфері туризму та курортів здійснюють понад 130 вищих навчальних закладів (а це – тисячі майбутніх менеджерів турфірм), 4 науково-дослідні інститути Міністерства охорони здоров’я України та Науковий центр розвитку туризму Міністерства культури і туризму України [1, 105].

У туристичній галузі нашої держави зайнято понад 200 тис. осіб на постійній основі і близько 1 млн. осіб сезонно, що свідчить про нагальну необхідність збільшення числа робочих місць у цій сфері.

За оцінками вітчизняних і зарубіжних фахівців, надходження від туризму до бюджетів усіх рівнів можуть становити стільки ж, скільки отримують нині країни, сумірні з Україною за туристично-рекреаційним потенціалом, – щонайменше 10 млрд. доларів. Окрім припливу коштів, туризм вирішує й чимало інших актуальних завдань: забезпечує виконання економічних, соціальних і гуманітарних функцій держави, сприяє збереженню довкілля та культурної спадщини, створенню робочих місць, збільшенню питомої ваги сфери послуг у структурі ВВП [5].

Туристичний потенціал України, звичайно, набагато більший ніж 12,6 млн осіб, але щоб його використати на повну потужність треба повною мірою застосовувати комплекс маркетингових заходів та інших можливих інструментів.

Для популяризації туристичних можливостей Україні у світі, утворенню позитивного іміджу сприяла рекламна кампанія під назвою „Україна. З красою, ваша”, ініційована Міністерством культури і туризму України. З листопада по грудень 2008 року вона проходила на телеканалі CNN International. Рекламний ролик з найпривабливішими куточками України побачило понад 140 млн. глядачів з 150 країн світу. Ціна проекту – 2530 тис.грн [4].

Отже, можна зробити висновок, що маркетинг в туризмі – це система безперервного узгодження пропонованих послуг з послугами, які вже користуються попитом на ринку, і, які туристичне підприємство здатне запропонувати з прибутком для себе і більш ефективніше, ніж це роблять конкуренти.

Мета туристичного маркетингу – робота, яка приносить прибуток по обслуговуванню і задоволенню потреб клієнтів. З цієї точки зору маркетинг повинен служити чітко вираженій задачі: як найуспішніше функціонувати.

Маркетинг туристичного підприємства знаходиться під впливом соціально-культурних чинників. Найбільшою силою володіють норми, прийняті в суспільстві, що склалися, системи соціальних правил, духовних цінностей, відносин людей до природи та праці.

Оскільки туристичний бізнес не має принципових відмінностей від інших форм господарської діяльності, то можна стверджувати, що головні положення теорії сучасного маркетингу можуть у повній мірі використовуватись і в туризмі.

Література

1. Бухаріна Л. Розробка стратегії розвитку сфери туризму в Україні / Л.Бухаріна// Економіка та держава.- 2009.-№ 1.-С.103-105.

2. Вертелєва О. Електронний маркетинг туризму в контексті глобальних викликів / О.Вертелєва // Економіка та держава.- 2010.-№ 1.-С. 38-42.

3. Іртлач М. Інструменти маркетингу територій у вирішенні проблем регіональної економіки / М.Іртлач// Маркетинг в Україні.-2009.-№1.-С.42-44.

4. Горб К. Концепція міжнародного туристичного маркетингу регіонів / К. Горб//www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Vamsu/Economika/2009_2/Gor b.html.

5. Музиченко-Козловська О. Територіальний маркетинг як чинник формування туристичної привабливості регіону / О.Музиченко-Козловська // www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Vnulp/Logistyka/2007.../20.pdf .

6. Шульгіна Л. Маркетинг підприємств туристичної галузі / Л.Шульгіна // www.lib.ua-ru.net/diss/cont/241526.html.