Економіка / Фінансові відносини

Клімова В.В.

Науковий керівник Мартинова Л.Б.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Світова фінансова криза та шляхи її подолання

Світова фінансова криза, що загострилася у США як криза ринку нерухомості і похідних фінансових інструментів, згідно з логікою глобалізації поширилася по всьому світу, вдаривши і по українському фінансовому ринку. Основними її причинами експерти називають надмірно експансивну грошову політику Федеральної резервної системи США, наявність величезного дисбалансу у світовій економіці, зокрема, великий профіцит у зовнішній торгівлі Китаю, значний торговельний дефіцит у США, недоліки системи управління ризиками в інвестиційних банках, недосконалість регулювання фінансових ринків на національному і міжнародному рівнях [1].

У нашій країні причини фінансової кризи, на думку Боброва Є.А., полягають у залежності фондового ринку від коштів нерезидентів, надмірній зовнішній заборгованості суб’єктів економіки, нестачі ліквідності в банківській системі [2].

Для того щоб виробити дієві заходи виходу з цього непростого стану, необхідно усвідомити й усунути його основні причини.

1. Протягом тривалого періоду в Україні посилено форсувалася політика на підвищення грошових доходів населення, яка не враховувала показників зростання продуктивності праці і яка зовсім не брала до уваги можливостей товарного забезпечення, насамперед продовольством та іншими товарами народного споживання. У 2007 році порівняно з 2000-м доходи населення зросли в 4,8 разу, виробництво товарів народного споживання тільки вдвічі, а продуктивність суспільної праці (ВВП на душу населення) — лише в 1,8 разу. Ця так звана економічна політика спровокувала зростання інфляції. Мільйони людей і особливо найбідніші верстви виявилися ошуканими.

У 2008 році темпи зростання реального ВВП склали 2,1%, що навіть нижче, ніж у «провальному» 2005 році. Рівень, досягнутий у 2007 році, зменшено в 3,6 рази [3].

Глибшого падіння не відбулося лише завдяки значному урожаю зернових. У 2008 році виробництво сільгосппродукції збільшилося на 17,5% в порівнянні з попереднім неврожайним роком. Починаючи з жовтня 2008 року, відбулося абсолютне падіння реального ВВП у порівнянні з попереднім місяцем: за жовтень 2008 року - на 2,1%, за листопад - на 14,4%, за грудень - на 9,9% [2].

2. Ситуація ускладнюється тим, що підвищення цін на продукцію монополістів промисловості, у сільському господарстві і сфері послуг не контролюється і не припиняється виконавчою владою, яка працює як «нічний сторож».

На рівні цін позначається також роздування витрат на апарат управління, у тому числі і державних корпорацій. Спостерігаються надмірні витрати, купівля дорогих автомобілів, будівництво дач, вілл, розкішних квартир і пряме розкрадання бюджетних коштів.

Ціни виробників зростають швидше за споживчі.

3. Серйозним чинником економічної кризи в Україні є небезпечне наростання від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі, яке до кінця року перевищить 20 млрд. доларів.

Якнайшвидший вступ до СОТ було дискредитовано. Основні принципи організації, що передбачають сприяння експортерам, були підмінені створенням тепличних умов для імпортерів нібито для боротьби з інфляцією.

4. В економіку України безконтрольно ринули іноземні позики. У першому півріччі поточного року сума корпоративного боргу сягнула майже 85 млрд. дол., що в 2,2 разу перевищує державні резерви. Однак світова фінансова криза перекрила можливості перепозичати, поставивши українські банки і підприємства-позичальники перед загрозою дефолту. Кредит МВФ у розмірі 16,45 млрд. дол. призначений, очевидно, для того, аби швидше повернути борги за минулі іноземні позики. Україні залишаться тільки витрати з його обслуговування і принизливі умови, що розтоптують суверенітет держави: підвищити податки, продавати землю, не збільшувати заробітної плати працівникам і т. ін.

Для пом’якшення і подолання кризи, на погляд Звягільського Ю., доцільно здійснити такі заходи [4]:

- цілком відмовитися від практики загального підвищення грошових доходів населення без ув’язування зі зростанням продуктивності праці, розміром джерел їхніх виплат і можливостями товарного забезпечення;

- НБУ жорстко забезпечувати ініційовану президентом України стабілізацію обмінного курсу гривні;

- призупинити дію пільг і додаткових умов оплати праці державних службовців усіх рівнів і народних депутатів;

- переглянути ціни на товари і послуги, що їх реалізовують корпорації-монополісти, за рахунок скорочення невиправданих витрат, представницьких витрат і збільшених особистих доходів персоналу управління;

- встановити граничні розміри торгово-посередницьких націнок при реалізації товарів для кожної товарної групи, стосовно ціни початкового виробника і запровадити систему санкцій за їх перевищення;

- посилити адміністративний контроль над цінами виробників-монополістів;

- Антимонопольному комітету України систематично аналізувати і контролювати обґрунтованість підвищення цін на продукцію великих підприємств і об’єднань і застосовувати весь арсенал засобів до їхніх порушників.

Отже, для подолання і зменшення наслідків важкої економічної кризи необхідні кардинальні зміни в економічній політиці держави. Пріоритетом повинні стати не просто грошові доходи, а розвиток виробництва, продуктивність праці і тільки на цій основі — зростання доходів. Необхідно запроваджувати режим економії на всіх рівнях управління, у тому числі на його апарат, припиняти необґрунтовані і приховані витрати і зловживання, посилити контроль над витратами. Все це може видатися неринковими заходами. Та зараз обстановка надзвичайна, яка не просто передбачає, а й нагально потребує адекватних заходів. До того ж ринок не означає дикої стихії.

Список використаних джерел

1. Головні причини та наслідки кризових явищ в Україні у 2008 – 2009 роках, макроекономічна ситуація // http://www.dc-summit.info

2. Бобров Є.А. Аналіз причин виникнення світової фінансової кризи та її вплив на економіку України // Фінанси України. - 2008. - №12. – С. 33-43.

3. Державний комітет статистики України // www.ukrstat.gov.ua

4. Захарін С. Світова криза: тест на зрілість української економіки // Віче. -2008. - №21. – С. 5-7.