Економічні науки / Зовнішньоекономічна діяльність

Стрілець О.М.

Буковинська державна фінансова академія

Зовнішньоекономічні ризики в системі забезпечення економічної безпеки держави

Діяльність органів державного управління у сфері національної безпеки носить досить складний характер, який обумовлюється наявністю особливих об’єктів безпеки. Національна безпека держави – це стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Отже, вже на даному етапі можна виділити основні об’єкти безпеки:

· особа – її права і свободи;

· суспільство – матеріальні і духовні цінності;

· держава – конституційний лад, суверенітет, і територіальна цілісність.

Основні принципи забезпечення національної безпеки: законність, дотримання безпеки інтересів особи і держави; їх взаємна відповідальність за забезпечення безпеки; взаємозв’язки національної і міжнародної безпеки. Реалізація основних принципів забезпечення національної безпеки можлива за рахунок створення системи безпеки, основними функціями якої виступають виявлення і прогнозування внутрішніх і зовнішніх загроз життєво важливим інтересам об’єктів безпеки, здійснення комплексу оперативних та довготривалих заходів по їх попередженню і реалізації.

Зважаючи на те, що проблематика безпеки традиційно має статус найвищого пріоритету в державній політиці, поняття економічної безпеки набуває виняткового значення як аргумент прийняття політичних рішень: наука про економічну безпеку забезпечує формування відповідної політики щодо забезпечення економічної безпеки держави чи суб’єктів нижчих організаційних рівнів. Система забезпечення економічної безпеки передбачає здійснення постійного моніторингу соціально-економічних процесів з точки зору їхнього впливу на стан економічної безпеки, оцінку з цих позицій стратегічних програм, нормативно-правових актів, а також аналіз ефективності поточних рішень у сфері економічної політики.

Економічна безпека є головною складовою національної безпеки і визначає спроможність держави забезпечувати захист національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, здійснювати поступальний розвиток економіки з метою підтримання стабільності суспільства і достатнього оборонного потенціалу за будь-яких умов і варіантів розвитку подій.

Основним критерієм економічної безпеки країни є здатність її економіки зберігати або, принаймні, швидко поновлювати критичний рівень суспільного відтворення в умовах критичного зменшення (припинення) поставок ресурсів (товарів, послуг, технологій тощо) або кризових ситуацій внутрішнього характеру.

Виразником національних економічних інтересів і гарантом його захисту є держава, яка має забезпечити прозорість прийняття і реалізації рішень щодо здійснення макроекономічної політики, бюджетного процесу, управління фінансовими потоками і ресурсами, реформування податкової системи, формування приватного сектора. Як інституційний представник нації держава має орієнтуватися на захист власних раціонально сформульованих національних інтересів. Саме від того, наскільки правильно визначені національні інтереси і наскільки послідовно та рішуче державне керівництво їх відстоює у внутрішніх і зовнішніх стосунках, залежить добробут нації та стан її національної безпеки.

Головним життєво важливим інтересом в економічній сфері (для суб’єкта будь-якого рівня - від особи - до держави) є відтворення свого існування, в центр визначення економічної безпеки слід, на нашу думку, поставити саме категорію економічного відтворення. Прибічниками зазначеного підходу в Україні є фахівці Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова, які трактують економічну безпеку як «наявність в державі достатніх можливостей для забезпечення репродукції виробничого потенціалу в промисловості, сільському господарстві та в усіх сферах докладання соціально корисної праці…, а також для забезпечення стабільності суспільного ладу, суверенності держави» [3]. До речі, Г. Пастернак-Таранушенко ще у 1994 р. дав досить співзвучне визначення, трактувавши економічну безпеку як «стан держави, за яким вона забезпечена можливістю створення, розвитку умов для плідного життя її населення, перспективного розвитку в майбутньому та в зростанні добробуту її мешканців» [1]. Б. Губський, у свою чергу, зазначає, що «економічна безпека… визначає спроможність держави забезпечувати захист національних економічних інтересів від зовнішніх та внутрішніх загроз, здійснювати поступальний розвиток економіки з метою підтримання стабільності суспільства і достатнього оборонного потенціалу за будь-яких умов і варіантів розвитку подій» [4].

Принципова перевага застосування терміна «відтворення» у трактуванні економічної безпеки полягає в тому, що дозволяє перейти від поняття безпеки як забезпечення реалізації національних інтересів (тобто процесу, що керується ззовні) до поняття безпеки як здатності до відтворення як основного національного інтересу (тобто наявності іманентних внутрішніх механізмів виробництва, розподілу, обміну та споживання, які є стадіями суспільного відтворення), а також — від протистояння загрозам, які мають певною мірою зовнішній стосовно суб’єкта забезпечення безпеки характер, до забезпечення сталості розвитку, що визнає наявність органічних системі внутрішніх загроз. У такому ракурсі економічна безпека характеризує дієздатність системи та може досліджуватися із якнайширшим застосуванням методів та інструментів економічної науки.

Державне регулювання економіки — це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави, спрямованої на створення нормальних умов ефективного функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й всього суспільства.

Необхідність втручання держави в економіку зумовлена:

· створенням умов для ефективного функціонування самого ринкового механізму;

· усуненням негативних наслідків ринкових процесів;

· захистом національних інтересів на світовому ринку

· вирішення проблем, які ринковий механізм вирішити не може або вирішує їх погано.

Легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, становить серйозну небезпеку для розвитку національної економіки, у тому числі її кредитно-фінансової системи, утвердження демократичних засад діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, ставить під загрозу національну безпеку та послаблює міжнародний авторитет України.

Рівень економічної безпеки, який, як відомо, характеризує стан захищеності національної економіки з точки зору створення умов її розвитку, на сьогодні за багатьма складовими вже досяг тієї критичної межі, за якою виникають реальні загрози національній безпеці держави.

Тому, швидке зростання обсягів міжнародних економічних відносин, поглиблення економічної взаємозалежності держав, швидкий темп прояву тенденції вільного переміщення товарів, потребують державного регулювання з боку правоохоронних та виконавчих органів влади.

Захист економічних інтересів держави покладено на Державну митну службу України, яка здійснює свою митну політику шляхом застосування систем принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Зростання обсягів операцій зовнішньоекономічної діяльності, які є основним джерелом перерахування податків та митних зборів до Державного бюджету, обумовлює необхідність удосконалення методів їх митного контролю та оформлення.

Так, з метою забезпечення вдосконалення діяльності митної служби України, прискорення митного оформлення і спрощення митних процедур, підвищення ефективності митного контролю на основі системи аналізу та керування ризиками та на виконання пункту 55 заходів щодо виконання у 2005 році Плану дій Україна - ЄС, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.04.05 № 117-р, затверджено Концепцію створення, упровадження і розвитку системи аналізу та керування ризиками та Положення про систему аналізу й селекції факторів ризику при визначенні окремих форм митного контролю.

На підставі даної Концепції, відповідно до стандартних правил 6.3 та 6.4 Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур (зі змінами) з метою впорядкування практичного застосування системи аналізу та управління ризиками під час здійснення митного контролю та митного оформлення наказом Державної митної служби України від 14.08.09 № 756 затверджено Порядок застосування автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (далі - АСАУР) під час митного контролю та митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації.

Однак за результатами аналізу ефективності застосування АСАУР виявлено низький рівень ефективності даної системи. Застосування АСАУР практично не допомагає виявити порушення законодавства України з питань митної справи. Це може бути пов’язано з обмеженістю аналізу, розгляду та виявленню ситуацій, які є ризиковими і можуть спричинити збиток державі. У світі, що нас оточує, часто спостерігаються процеси, перебіг яких передбачити неможливо. Ця невизначеність зумовлюється впливом випадкових факторів на хід процесу [5].

Можна впевнитися, що в будь-якому процесі присутній елемент випадковості, який виявляється більшою чи меншою мірою залежно від його фізичної основи. Отже, детермінованих процесів у навколишньому світі не існує — на перебіг будь-якого процесу впливають численні фактори, які під час дослідження (моделювання) врахувати практично неможливо.

Тому, для вдосконалення регуляторної політики держави відносно зовнішньоекономічних операцій суб’єктів господарювання, при розробці системних заходів контролю зовнішньоекономічної діяльності необхідно застосовувати стохастичні моделі, оскільки вони описують більшість видів господарської діяльності людини і дають змогу з певною ймовірністю прогнозувати ризикові ситуації, які можуть виникати внаслідок цієї діяльності.

Література

1. Геєць В.М., Дем’яненко В.В. Макроекономічні аспекти розвитку послуг оборони // Стратегічна панорама. - 2002. - № 4. - С. 111 - 121.

2. Губський Б. В. Економічна безпека України: методологія виміру, стан і стратегія забезпечення. - К., 2001.

3. Єрмошенко М. М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. - К.: Київ. нац. торг-екон. ун-т, 2001. - С. 26.

4. Жаліло Я. А. Економічна стратегія держави: теорія, методологія, практика. - К.: НІСД, 2003. - С. 53-87.

5. Жлуктенко В.І., Наконечний С.І., Савіна С.С.Стохастичні процеси та моделі в економіці, соціології, екології.: Навч. посібник: К.КНЕУ, 2002-226с.

6. http://www.info-library.com.ua

7. http://udau.edu.ua