Буковинська державна фінансова академія

ГРОШОВО-КРЕДИТНА ПОЛІТИКА ПІД ЧАС ЕКОНОМІЧНОЇ КРИЗИ В УКРАЇНІ

Сучасний етап розвитку економіки України висуває нові вимоги до економічної політики держави, які полягають у необхідності зміщення акцентів із зовнішньої орієнтації економіки на активізацію та стимулювання розвитку внутрішнього ринку. Для цього грошово-кредитна політика Національного банку України, як складова частина економічної політики країни, має забезпечити відповідне монетарне підґрунтя для стабільного соціально-економічного розвитку – цінову стабільність та низьку інфляцію у довгостроковому періоді.

Основними завданнями, що розв'язуються в роботі є: визначення поняття та значення грошово-кредитної політики для розвитку держави, аналіз проведення грошово-кредитної політики під час економічної кризи та визначення напрямків вдосконалення грошово-кредитної політики в Україні.

Аналіз наукових доробок. В досліджені використані доробки сучасних вітчизняних вчених у галузі щодо питань грошово-кредитної політики – Н.І. Костіна, B.C. Стельмаха, A.M. Мороза та ін.

Грошово-кредитну (або монетарну) політику звичайно визначають як комплекс взаємопов'язаних заходів з регулювання грошово-кредитного ринку, які проводить держава через центральний банк. Центральний банк виступає в ролі провідника, автора грошово-кредитної політики, тобто її головного суб'єкта. Проте слід зазначити, що при розробці грошово-кредитної політики, визначенні її основних параметрів центральний банк орієнтується на макроекономічні показники, які визначаються органами законодавчої і виконавчої влади [4, 48].

Найбільш прийнятним є визначення, яке відносить до грошово-кредитної політики ті заходи та дії регулятивного характеру, які здійснюються безпосередньо центральним банком чи за його участю та реалізуються через грошовий ринок у всіх його різновидах, включаючи валютний. За такого підходу грошово-кредитна політика набуває чітких, економічно обумовлених меж, внутрішньо єдиної інституційної основи, тобто охоплює грошовий ринок і банківську систему. У такому трактуванні

грошово-кредитна політика виступає як системний, організаційно оформлений регулятивний механізм зі своїми специфічними цілями, інструментами та роллю в економічній системі [5, 178].

Економічна та фінансова криза значно вплинула на функціонування грошово-кредитного ринку у 2009 році. Велике боргове навантаження приватного сектору в умовах обмеження доступу до зовнішніх джерел запозичень створювало підґрунтя для девальваційного тиску на гривню навіть в умовах поступового покращення зовнішньої кон'юнктури для українських експортерів. Одночасно погіршення фінансового стану позичальників негативно вплинуло на фінансову стійкість банків. Усе зазначене поряд із повільним здійсненням економічних реформ і незбалансованістю державних фінансів створювали значні ризики для грошово-кредитного ринку.

У 2009 монетарна політика Національного банку України залишається жорсткою. Так, у відповідності з даними НБУ, грошова база (ГБ), один з основних індикаторів монетарної політики в Україні, зменшилася на 1,6% за перші дев'ять місяців поточного року в порівнянні із зростанням на 20,4% за аналогічний період попереднього року. Скорочення грошової бази викликане інтервенціями НБУ по задоволенню високого попиту на іноземну валюту в об'ємі $ 9,5 млрд. з початку року. Таке вилучення гривни з системи компенсується кредитуванням комерційних банків і уряду з боку НБУ.

Так, кредитування банків відбувається, в основному, через підтримку проблемних фінансових інститутів – з початку року видано 44,2 млрд. грн. кредитів. При цьому доступ банків до «вікна овернайт» істотно обмежений в поточному році: 12,7 млрд. грн. з початку року протии 48,8 млрд. грн. за аналогічний період попереднього року.

Посилювання політики регулятора також виявилося в тому, що середньоденні залишки на кореспондентських рахівницях банків склали 16,8 млрд. грн.. в порівнянні з 21 млрд. грн.. в літні місяці. Об'єм ОВДП в портфелі НБУ виріс з початку року на 27,5 млрд. грн. [5].

Основною метою заборони зростання грошової бази для НБУ є обмеження девальваційного тиску на курс гривни в умовах крихкості валютного ринку і відсутності довіри до гривні. Такі пріоритети політики НБУ позбавляють його можливості стимулювання реального сектора економіки шляхом розширення свого балансу, тобто монетарними інструментами, як це відбувається зараз в інших країнах [3].

На думку автора, такі пріоритети виправданими в нинішній ситуації високої долларизації економіки і істотних рисок в бюджетній політиці. До того ж, монетарна політика поки не створює істотних перешкод для розвитку реального сектора економіки: в умовах реального і номінального скорочення ВВП поточний рівень монетизации, який складає близько 47%, є вищим за рівень 2008 року (45 – 46%). Очевидно, що така монетарна політика не несе і великих інфляційних рисок.

Проте така ситуація створює ризики на перспективу. Якщо внутрішній валютний ринок не повернеться в стан стійкого перевищення валютної пропозиції над попитом, у НБУ можуть бути відсутніми ефективні інструменти для забезпечення економіки гривневою масою: операції на відкритому ринку утруднені із-за нерозвиненості вторинного ринку ОВДП, а використання облікової ставки як інструменту монетарної політики не має історії застосування в Україні.

До осені 2008 року основним емісійним каналом була гривневі інтервенції НБУ на валютному ринку, а рефінансування банків і операції з цінними паперами мали лише маргінальний ефект на динаміку пропозиції грошей в економіці. Така ситуація може послужити додатковою перешкодою для відновлення економіки в 2010 – початку 2011 років.

Можливість НБУ сприяти відновленню економіки також обмежена зараз низькою схильністю банків до ризиків в умовах якості їх активів, що погіршується. Так, валовий об'єм виданих кредитів скоротився за 2009 на 1,3% (+32% за аналогічний період попереднього року).

Низькі процентні ставки на міжбанківському ринку свідчать не стільки про надлишок ліквідності, скільки про закриття більшості лімітів на міжбанківські операції – банки або кредитують надійних контрагентів.

Згідно основних засад грошово-кредитної політики на 2010 рік очікується, що у 2010 році дефіцит рахунку поточних операцій платіжного балансу може становити 0,1% від ВВП. Також продовжуватиметься відплив коштів за рахунком операцій з капіталом та фінансових операцій, хоча й в менших обсягах ніж у 2009 році. Обсяг планових платежів за прямим та гарантованим державою боргом в наступному році становитиме не менше ніж 2,3 млрд. дол. США, а за приватним боргом – більше ніж 18 млрд. дол. США. Основні засади грошово-кредитної політики визначають монетарні індикатори розвитку грошово-кредитної сфери на 2010 рік відповідно до затверджених Урядом основних прогнозних макроекономічних показників на 2010 рік і передбачають темпи приросту монетарної бази на рівні 9 – 13% [1].

З огляду на прогнозоване перевищення попиту на іноземну валюту над її пропозицією в 2010 році через канал валютного ринку очікується вилучення платіжних засобів. Ураховуючи це, очікується, що забезпечення належного рівня грошової пропозиції відбуватиметься через фондовий та кредитний канали. Прогнозна структура випуску коштів в обіг може змінитися в залежності від параметрів бюджету на поточний рік.

Побудова майбутньої стратегії грошово-кредитної політики України повинна базуватися на адекватній оцінці стану економіки, її об'єктивних тенденцій, ступенях розвитку банківської системи, фондового ринку, інституційного забезпечення монетарної політики, розвинутості її інструментів, характеру взаємозв'язків макроекономічних і монетарних параметрів тощо. Слід також враховувати чинне законодавство і не намагатися його змінити лише з метою ефективного запровадження стратегії, оскільки практика свідчить, що в умовах України законодавчі зміни – це дуже складний, занадто політизований, довготривалий процес, наслідки якого можуть суттєво відрізнятися від початкових намірів. З світового досвіду відомо, що існує можливість врегулювання всіх питань, пов'язаних із монетарною стратегією, на рівні нормативно-правових актів і неформальних угод. Тому у майбутньому Національному банку та уряду України слід частіше звертатися саме до цих методів [4, 213].

Враховуючи специфіку України щодо розподілу повноважень у сфері грошової влади, в процесі розроблення грошове кредитних стратегій необхідна тісна взаємодія уряду і Національного банку України, а якщо точніше – взаємодія Ради та Правління НБУ, Кабінету Міністрів, Міністерства економіки та Міністерства фінансів України.

Майбутня монетарна стратегія має сприяти підвищенню рівня довіри до національної грошової одиниці, інститутів її забезпечення, створити умови для довгострокової стабільності. Важливою передумовою її ефективної реалізації є незалежність Національного банку. НБУ у процесі взаємодії з іншими органами монетарної влади, політичними силами і суспільством мусить знову і знову доводити спроможність приймати професійні рішення, що відповідають завданням підтримання стабільності грошової одиниці незалежно від впливу політичних сил, вчасно і кваліфіковано справлятися з дедалі складнішими і відповідальнішими завданнями, що є однією із запорук і передумов стабільного розвитку фінансової сфери та економіки. Також займатися створенням достатньої наукової бази для вироблення і проведення монетарної політики, оволодіти всіма досягненнями у відповідній сфері світової науки і практики, здійснювати підготовку наукових кадрів, здатних провадити власні дослідження з урахуванням умов України, створювати центри, спроможні координувати в масштабах суспільства цю роботу, створити надійну систему комунікації Національного банку з громадськістю, підвищувати рівень монетарних знань журналістів, широких верств населення, змістовий рівень фахових і науково-популярних публікацій, формувати навички зваженого і відповідального підходу політиків до виголошення різного роду заяв стосовно монетарної сфери та інше.

Список використаних джерел:

1. Основні засади грошово-кредитної політики на 2010 рік [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua/doc/7uioM 045.10390.0.

2. Костіна Н.І. Гроші та грошова політика: [Навч. посібник для вищих
закладів освіти] / Н.І. Костіна. – K.: HIOC. – 2001. – 376 с. – Бібліогр.: с. 23 – 58. – ISBN 988–6019–31–6.

3. Михайличенко М. Думка експерта: Монетарна політика НБУ залишається
жорсткою / М. Михайличенко // Українська правда. – 2009. – № 2. – С. 62-64.

4. Стельмах В.С. Монетарна політика Національного банку України: сучасний стан та перспективи змін / B.C. Стельмах. – К.: Центр наукових досліджень Національного банку України, УБС НБУ, 2009. – 404 с. – Бібліогр.: с. 45 – 215.

5. Мороз А.М. Національний банк і грошово-кредитна політика: [Підручник] / A.M. Мороз, М.Ф. Пуховкінa. – К.: КНЕУ, 1999. – 368 с. – Бібліогр.: с. 175 – 181.

6. Сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.bank.gov.ua.