Варварюк Я.О., Ясінська В.М.

наук. керів. Бабінська О.В.

Буковинська державна фінансова академія, м. Чернівці

Зовнішня торгівля промисловими товарами України

Міжнародна торгівля розглядається як сфера міжнародних товарно-грошових відносин, як специфічна форма обміну результатами праці (товарами, послугами), між покупцями та продавцями різних країн, як форма зв’язку між товаровиробниками різних країн, який виникає на основі міжнародного поділу праці і виражає їх взаємну економічну залежність, посилює взаємодію національних господарств різних країн, сприяє активізації міжнародної торгівлі, стимулює зростання виробництва внаслідок того, що вона опосередковує рух товарних потоків між країнами.

Також, міжнародна торгівля сприяє розвитку спеціалізації країн, підвищує ефективність використання ресурсів, а це приводить до збільшення обсягів виробництва. Держави, як і окремі фізичні та юридичні особи, можуть отримати конкурентні переваги за рахунок спеціалізації на окремих видах продукції, виробляти товари та обмінювати їх на міжнародному рівні.

Окремі аспекти розвитку міжнародної торгівлі України досліджувались у роботах таких економістів, як: Іщенка Г., Мельника Т., Стеценка Ж. та інших.

Аналіз особливостей розвитку зовнішньої торгівлі України, зокрема за останні роки поряд з певними позитивними змінами мають місце і такі деструктивні процеси, як скорочення фізичних обсягів експорту та імпорту багатьох видів продукції, відплив капіталу за кордон, переважно сировинний характер збуту при подальшому витісненні з внутрішнього ринку вітчизняної продукції.

Згідно з даними Державного комітету статистики України, експорт товарів за 2009 рік склав 24750,3 млн. доларів, імпорт – 27508,4 млн. доларів, перевищивши експорт на 2758,1 млн. доларів. Порівняно з відповідним періодом попереднього року імпорт зріс на 2623,3 млн. доларів. Значну частку у загальному експорті / імпорті України займають промислові товари (частка промислових товарів в експорті України складає більше ніж 70%, в імпорті – близько 60%). Проте, ринку товарів промислового виробництва як такого не існує, оскільки мова може йти лише про сукупність величезної кількості ринків конкретних товарів [4].

Від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі пояснюється значним збільшенням споживчого попиту внаслідок підвищення реальних доходів населення, реконструкцією та модернізацією багатьох підприємств, що сприяли зростанню імпорту машин та обладнання (в структурі українського імпорту частка останніх перевищує 30%), зростанням залежності України від постачання енергоресурсів (їх частка в імпорті перевищує 30%), що обумовлюється розвитком енергомістких галузей – металургії та важкого машинобудування.

Зростання українського експорту промислових товарів досягається за рахунок чорних металів та виробів з них (34,3%). Також зміцнює свої позиції в експорті товарів машинобудівна галузь (9,5%). Це значною мірою пов’язано зі збільшенням попиту на дану категорію продукції українських підприємств з боку її традиційних споживачів у Росії та ряді країн СНД, де сприятлива динаміка світових цін на сировину стимулювала промислове зростання [3, с. 23].

Імпорт промислових товарів збільшується меншими темпами, ніж експорт. Товари експортуються в основному з країн СНД і ЄС. У структурі імпорту, порівняно з експортом, переважає продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості (8,1%), машини й устаткування (15,6%), транспортні засоби (14,1%). Ці галузі забезпечують загальне зростання імпорту [4].

Таким чином, даний аналіз свідчить про появу у 2009 році як позитивних, так і негативних факторів, що характеризують сферу зовнішньої торгівлі товарами та послугами в Україні і дає змогу зробити висновок, що Україна самостійно задовольняє свої потреби в таких промислових товарах як: маса з деревини; вироби з каменю, гіпсу, цементу, кераміки; недорогоцінні метали та вироби з них; прилади та апарати оптичні, для фотографування або кінематографії [2, с. 57]. Практично за рахунок імпорту Україна задовольняє свої потреби в продукції хімічної промисловості; полімерних матеріалах, пластмасі; деревині. Повністю за рахунок імпорту Україна задовольняє потребу в текстильних виробах, шкіряній та хутряній сировині; механічному обладнанні; електрообладнанні та їх частинах [1].

Отже, найпершим завданням є збільшення експортного потенціалу України, що можливо за умови підвищення ефективності промислового виробництва шляхом покращення якості продукції, дослідження динаміки та структури попиту, співставлення цін на товари з цінами конкурентних компаній, удосконалення функціонування митниці, надання консультацій суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності, а також розширення видів послуг, підвищення їхньої якості та конкурентоспроможності.

Література:

1. Іщенко Г. Імпорт ставить на коліна вітчизняного виробника // Урядовий кур’єр. — 2008. — № 199.

2. Мельник Т. Експортні стратегії України: позиціонування у глобалізованому торговельному просторі // Економіст. — 2009. — №12. — с. 56-59.

3. Стеценко Ж. Д. Формування експортного потенціалу в Україні // Економіка та держава. — 2009. — №7. — с. 22-24.

4. http://www.ukrstat.gov.ua/ – Офіційний сайт Державного комітету статистики України.