Панасюк В.В. Гвасалія Д. С.

Донецький національний університет економіки і торгівлі

імені Михайла Туган - Барановського

Динаміка соціальних виплат та шляхи її вдосконалення.

На сьогодні найбільшу питому вагу в бюджетах демократичних країн мають видатки на соціальні потреби, що свідчить про виняткову роль соціальної функції держави. Соціальний сектор як збірне поняття включає в себе політику та програми в таких сферах, як зайнятість і безробіття, підтримання достатнього життєвого рівня населення, охорона здоров'я, освіта й навчання. Соціальні видатки посідають чільне місце в структурі видатків держави. Все це робить обрану тему надзвичайно актуальною.

Метою статті є аналіз динаміки соціальних виплат та вдосконалене фінансування видатків бюджету на соціальні потреби. Головною метою соціальної політики в Україні на сучасному етапі є призупинення спаду життєвого рівня населення та зменшення тягаря кризи для найменш захищених верств населення.

Видатки на соціальний захист постійно зростають і становлять значну частину видатків бюджетів країн - членів ЄС. У 1999 р. загальні витрати становили понад 27,5% ВВП ЄС тобто, в середньому 5800 євро на одну особу. Порівняння з Україною не на її користь. В Україні частка видатків зведеного бюджету України на соціальний захист і соціальне забезпечення становили максимум 9% ВВП у 2007 р., а у 2009 р. їх частка скоротилася до 6,8% ВВП.[2]

Витрати на соціальний захист і соціальне забезпечення в Україні постійно зростають. Особливо високими темпами ці витрати почали зростати, починаючи з 2008 р. В цьому році витрати на соціальний захист подвоїлися у порівнянні з 2005 р. ці витрати зросли майже втричі - з 12643,9 до 48517,3 млн. грн.

На сьогоднішній день значні кошти держава виділяє на фінансування наукових і науково–технічних робіт. Фінансування цих витрат в Україні здійснюється за рахунок як бюджетних, так і позабюджетних коштів. У загальному обсязі фінансування науки переважають не бюджетні джерела, частка яких була найвищою у 1998 році - 72,2%, а потім почала зменшуватися: у 1999 - 69%, у 2000 - 70%, у 2001 - 69,1%, у 2002 - 71,9%, у 2003 - 70,2%, у 2004 році - 65,9%, у 2005 – 68,2%, у 2006 – 70%, у 2007 – 68,1%, у 2008 - 69,1%, у 2009 – 68,2% .[3] Динаміка фінансування науки за рахунок не бюджетними джерелами представлена на рисунку 1.

Рисунок 1- «Фінансування науки не бюджетними джерелами».

Питома вага обсягу фінансування науки за рахунок коштів державного бюджету у ВВП становила: у 1996 році - 0,47%, у 1997 - 0,5 %, у 1998 - 0,38%, у 1999 - 0,34%, у 2002 - 0,32%, у 2003 - 0,40%, у 2004 році - 0,42%, у 2005–0,42%, у 2006- 0,43%, у 2007- 0,44%,у 2008 - 0,47%, у 2009 – 0,47%[3], що представлено на рисунку 2.

Рисунок 2 – «Обсяг фінансування науки за рахунок державних коштів».

Тому слід кардинально поліпшити фінансування науки, збільшити бюджетні видатки до 2% від ВВП, а в подальшому - до 3% від ВВП; поліпшити залучення позабюджетних асигнувань через застосування системи стимулювання, зокрема через податкові преференції, а також механізмів регіональної підтримки науково-технічної діяльності.

Нині право на пільги за соціальною ознакою мають понад 25 відсотків громадян України, а це - 12,9 мільйона осіб. У багатьох випадках громадянин має пільги за декількома законами. Понад три мільйони родин щомісячно отримують державну соціальну допомогу та житлові субсидії відповідно до чинного законодавства. Збільшуються обсяги коштів державного бюджету, що спрямовуються на зазначену мету. Видатки з державного бюджету на надання пільг і допомог у 2008 році були затверджені у сумі 19,6 мільярда гривень, у 2010 році сума зросла до 22,1 мільярда. В умовах постійного зростання кількості одержувачів допомог і пільг та видатків, важливого значення набуває формування єдиної бази даних адресатів державної соціальної допомоги та створення Єдиного реєстру осіб, які мають право на пільги. При цьому вказані системи мають бути інтегровані з базами даних інших органів виконавчої влади, задля повноцінного функціонування відповідної загальнодержавної мережі[1].

Висновки: Таким чином, аналізуючи динаміку соціальних виплат зазначимо, що для нормального функціонування соціально орієнтованої ринкової економіки України і успішного створення ефективного соціально-захисного механізму є наступні конкретні кроки, як негайне ухвалення і неухильне втілення в життя нормативно-законодавчих актів, спрямованих на підвищення зайнятості та забезпечення державою соціальної підтримки населення; надання державної допомоги в створенні і підтримці таких нових, властивих ринкової економіки інститутів, як біржі праці, ринок робочої сили, центри зайнятості і підвищення кваліфікації.

Література:

1. В.Л.Андрущенко, Д.В.Полозенко, С.В.Льовочкін. «Проблеми фінансування видатків на розвиток людського капіталу в Україні» К. 2010.

2.Шаблиста Л. М. «Особливості формування і використання бюджетних ресурсів для забезпечення економічного зростання». –К.2009. – 268с. – 112-117.

3. Білоусов Ю. Е. «Проблема соціальних прав і пільг». -К. 2009. – 387 с. – 160-211.