Экономические науки/ 3.Финансовые отношения.

Михайлова Д.П., Свинаренко Т.І.

Донецький національний університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського, Україна

Основні напрямки реформування міжбюджетних відносин в Україні

Реформування бюджетної системи дуже важливо для України. Визначальну роль у цьому процесі відіграє реформа міжбюджетних відносин; оскільки від створеного механізму міжбюджетних відносин, забезпечення дійсного поєднання інтересів на всіх рівнях бюджетної системи, від досягнення фінансової незалежності всіх органів влади значною мірою залежить успіх економічної стабілізації в країні.

Питанням міжбюджетних відносин присвячено чимало праць відомих вчених, зокрема, І. Луніної, О. Кириленко, С. Юрія, В. Опаріна, О. Василика, С. Буковинського та інших. Вони досліджували процес розвитку і реформування взаємовідносин бюджетів всіх рівнів, вивчали досвід розвитку міжбюджетних відносин провідних країн світу з метою його адаптації до української економіки. Разом з тим, низка проблем у сфері міжбюджетних відносин потребує додаткових досліджень. Тому тема дослідження є актуальною.

Зокрема, ще не знайшли належного наукового вирішення проблеми збалансування доходів і видатків місцевих бюджетів різних рівнів та визначення механізму проведення ефективного фінансового вирівнювання.

Метою статті є аналіз сучасного стану, виявлення недоліків та визначення напрямків удосконалення системи міжбюджетних відносин в Україні.

Об’єктом дослідження виступають міжбюджетні відносини, які виникають між бюджетами різних рівнів. Предметом є механізм функціонування і розвиток міжбюджетних відносин в Україні.

Згідно з Бюджетним Кодексом України міжбюджетні відносини – це відносини між державою, Автономною Республікою Крим і органами місцевого самоврядування щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідних для виконання функцій, передбачених Конституцією та законами України. [1, 69]

Міжбюджетні відносини виникають на стадії виконання бюджетів. Найважливішою умовою їх існування є необхідність здійснення перерозподілу бюджетних ресурсів усередині бюджетної системи.

Досліджуючи  механізм    міжбюджетних    відносин  в  Україні,  потрібно  звернути увагу на те,  що  однією  з  найважливіших   проблем  є  створення  оптимальної   моделі   організації  міжбюджетних    відносин  в  країні.

Розрізняють дві основні моделі організації міжбюджетних відносин: централізовану та децентралізовану. Централізована модель характерна для соціалістичних країн, таких, як Радянський союз, Китай, тощо. [4, 47]

Постійне прагнення до самостійності місцевих бюджетів, до подальшого розвитку та зміцнення місцевого самоврядування зумовило вибір Україною децентралізованої моделі міжбюджетних відносин.

Децентралізована модель міжбюджетних відносин є ознакою економічного розвитку держави на демократичних засадах, сприяє розвитку і стійкості інститутів ринкової економіки.

Також існують такі моделі міжбюджетних відносин як бюджетний федералізм та бюджетний унітаризм. Ключовим фактором, що складає основу моделі організації  міжбюджетних відносин в країні, є форма державного устрою. Україна згідно з Конституцією є унітарною державою, але до складу України входить Автономна Республіка Крим, що має певні ознаки федеральності, але не має власної фінансової автономії. [2, 31]

Тому в Україні побудовано міжбюджетні відносини на засадах бюджетного унітаризму в поєднанні з окремими принципами бюджетного федералізму та   концепції субсидіарності, що передбачає врахування можливості кожної владної структури вирішувати проблеми найбільш ефективним чином за умови максимальної її наближеності до місця подій.

Оскільки міжбюджетні відносини зумовлені рухом коштів між державним бюджетом України і місцевими бюджетами основними формами цього руху є міжбюджетні трансферти – кошти, які безоплатно та безповоротно перераховуються з одного бюджету в інший. [3, 288]

За сучасних умов трансферти посідають важливе місце у міжбюджетних відносинах. У всіх областях України міжбюджетні трансферти перетворилися на основне джерело фінансування місцевих бюджетів. Так у 2008 році вони складали 37% від загальних доходів бюджету Донецької області, причому з роками ця частка зростає. [6, 33]

Сучасний стан міжбюджетних відносин в Україні говорить про те, що існує невідповідність між зобов’язаннями за видатками місцевих бюджетів та джерелами фінансування. В Україні знижувалась частка податкових надходжень місцевих бюджетів: від 74,8 % у 1998 році до 43,3 % у 2008 році, що не сприяло зміцненню фінансової самостійності місцевого самоврядування. [2, 224]

Слабо регульованою є ситуація у сфері виконання делегованих державних повноважень – незважаючи на існування права передання обов’язків щодо їх виконання (отже, фінансування) від органів місцевого самоврядування до місцевих адміністрацій, делеговані повноваження стають скоріше зобов’язаннями виконавчих органів із необхідністю щодо мобілізації коштів на їх виконання.

В Україні проводиться неефективна децентралізація бюджетної системи. Сучасна модель взаємовідносин бюджетів має всі ознаки централізованої бюджетної системи.

Так, якщо у 2004 р. до державного бюджету надійшло 74,9% доходів зведеного бюджету України, а до місцевих – 25,1%, то у 2008 р. це співвідношення становило 78,6% і 21,4%. [5, 19]

Україні притаманна регіональна диференціація доходів і видатків з місцевих бюджетів, яка насамперед зумовлена відмінностями у рівнях соціально-економічного розвитку територій, що повністю відображається на обсягах валової доданої вартості, створеної в регіоні. У зв’язку з цим як доходи, так і видатки місцевих бюджетів окремих регіонів України мають досить значні відмінності.

Протягом останніх 4 років спостерігалося збільшення доходів і видатків місцевих бюджетів як в абсолютному обсязі так і в розрахунку на одного мешканця. За період із 2004р. до 2008р. доходи в розрахунку на одну особу зросли з 817,7 грн. до 1015,6 грн. Разом із тим зросла диференціація доходів і видатків з огляду на регіони. Так, у 2004р. найнижчий рівень видатків був у місцевих бюджетах Тернопільської обл.– 670,8 грн/особу, а максимальний – у бюджетах м. Києва – 1847,5 грн/особу, тобто варіація становила 1176,7 грн. У наступні роки розбіжність між мінімальним та максимальним рівнем видатків зросла і досягла у 2008р. – 1394,9 грн. за мінімального значення – 870,5 грн/особу з місцевих бюджетів Чернівецької обл. і максимального –2265,4 грн/особу з бюджету столиці. [5, 34]

Вище зазначена низка проблем зумовлює потреби у удосконаленні системи міжбюджетних відносин в Україні.

До основних шляхів удосконалення міжбюджетних відносин належать: активізація економічної та господарської діяльності місцевих органів влади на підвладній території з метою збільшення частки власних доходів у місцевих бюджетах та збільшення надходжень податку з доходів фізичних осіб унаслідок вжиття заходів щодо легалізації заробітної плати.

В результаті дослідження теоретичних основ організації міжбюджетних відносин ми дійшли до висновку, що основою міжбюджетних відносин в Україні є розмежування доходів і видатків між рівнями бюджетної системи. Але у процесі розмежування виникають великі складнощі через значні відмінності у формуванні доходів і складі та обсягах видатків бюджетів територіальних одиниць.

В Україні прийнято децентралізовану модель міжбюджетних відносин, побудовану на засадах бюджетного федералізму та концепції субсидіарності, що передбачає врахування можливості кожної владної структури вирішувати проблеми найбільш ефективним чином за умови максимальної її наближеності до місця подій.

Проведена оцінка фінансової незалежності органів місцевого самоврядування дає змогу зробити ряд висновків. Існує невідповідність між зобов’язаннями за видатками місцевих бюджетів та джерелами фінансування. Слабо регульованою є ситуація з фінансуванням делегованих державою повноважень. В Україні проводиться неефективна децентралізація бюджетної системи, наслідком чого є слабкість фінансової забезпеченості місцевих бюджетів і нерозвиненість місцевого самоврядування. Україні притаманна регіональна диференціація доходів і видатків з місцевих бюджетів, яка насамперед зумовлена відмінностями у рівнях соціально-економічного розвитку територій. Фінансове вирівнювання проводиться не досить ефективне про що свідчать значні відхилення від середніх показників по країні у фінансуванні соціально важливих видатків з місцевих бюджетів.

Література

1. Бюджетний кодекс України (станом на 1 січня 2010 р.) . –Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. –104 с.

2. Кузьменко, О. Методологічні основи праворозуміння поняття, сутності та правової природи міжбюджетних відносин// Право України. –2009. –№5. –С.149-156.

3. Місцеві фінанси: Підручник//За ред. Кириленко, О.П.–К.:Знання,2006.–677с.

4. Селямон-Міхєєва, К.Д. Міжбюджетні відносини, як фінансовий механізм держави// Економіка.Фінанси.Право. –2009. –№3. –С.19-25.

5. Статистичний щорічник України за 2008 рік// Держкомстат України. – К.: Консультант, 2009. – 120 с.

6. Статистичний щорічник Донецької області за 2008 рік// За ред. Зеленого, О.А. –2009. –495с.