Лютік О.М.

Науковий керівник: Гайдукова О.О.

Буковинська державна фінансова академія

ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК НАПРЯМОК ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

Формування концепції політики регіонального розвитку в Україні має ґрунтуватися на основних досягненнях з цього напрямку в країнах ЄС, для яких міжрегіональне співробітництво як механізм економічної співпраці, а відтак і економічного розвитку, останнім часом стало пріоритетним. У цьому контексті місце транскордонного співробітництва в регіональному розвитку визначається його здатністю до мобілізації та ефективного використання існуючого потенціалу прикордонних регіонів і територій, а також до оптимального поєднання можливостей та ресурсів прикордонних регіонів.

Проблемами дослідження міжрегіонального та транскордонного співробітництва в Україні займаються науковці Відділення Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України (м. Ужгород), Інституту регіональних досліджень НАН України (м. Львів), Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАНУ (м. Одеса) та інші.

Наукові дослідження цих проблем здійснюють багато вітчизняних науковців: З. Бройде, Б. Буркінський, В. Борщевський, Щерба Г., Мікула Н. та багато інших [2, 3, 6, 7].

Транскордонне співробітництво (ТКС) є одним з перспективних напрямів міжнародної інтеграції. Його сфери охоплюють розвиток прикордонної інфраструктури, туризм і рекреацію, екологію і охорону навколишнього середовища, боротьбу зі злочинністю, культурний обмін тощо. Адже метою транскордонного співробітництва є розвиток соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших зв'язків між суб'єктами та учасниками транскордонного співробітництва на основі таких принципів: повага до державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів держав; урахування під час укладення угод про транскордонне співробітництво повноважень суб'єктів та прав учасників транскордонного співробітництва; узгоджене усунення політичних, економічних, правових, адміністративних та інших перешкод для взаємної співпраці [1].

Україна має значний потенціал для розвитку транскордонного співробітництва як одного з напрямків реалізації євроінтеграційних прагнень, що пояснюється унікальним геополітичним положенням країни, Україна має значний історичний досвід співпраці із країнами, що мають спільні з нами кордони. Оскільки Україна розташована в центрі Європи, вона має ряд стратегічних характеристик, і серед них - розвинений транзитний потенціал.

З моменту прийняття Плану дій ЄС-Україна допомога Європейської Комісії все більше спрямовувалася на підтримку досягнення визначених ним ключових стратегічних цілей шляхом здійснення транскордонного співробітництва. Із запровадженням Інструменту Європейського сусідства та партнерства (ІЄСП) стратегічно та політично обумовлений характер допомоги з боку ЄС було додатково підсилений через збільшення обсягів коштів. Так, в межах транскордонних програм 2004-2006 рр. (програми «Польща – Україна – Білорусь», «Угорщина – Словаччина – Україна», «Румунія – Україна») загальний обсяг фінансування, доступний для України, складав 100,5 млн євро [3].

Загальне фінансування, доступне для програм ТКС ІЄСП на 2007-2010 роки і складає 583,28 млн. євро, з яких 274,92 млн євро – ІЄСП, а 308,36 млн – ЄФРР. На період 2011-2013 років передбачено ще 535,15 млн євро (252,23 млн – ІЄСП, 282,93 млн – ЄФРР), що підлягає середньостроковому перегляду цієї стратегії та прийняття Індикативної програми на 2011-2013 роки [4].

До основних перешкоди розвитку ТКС прикордонних регіонів на сучасному етапі європейської інтеграції нашої держави можна віднести відсутність налагоджених належним чином комунікаційних зв’язків між різними сегментами ТКС та ефективної взаємодії між місцевими органами державної влади і представниками підприємницького та громадського середовищ; недостатньо глибоке розуміння центральними органами державної влади суті та значення ТКС; існування негативного впливу політичного складника на розвиток системи ТКС; недосконалість структури ТКС України тощо [2].

З огляду на наявні перешкоди, які існують в сфері транскордонного співробітництва України, можна вважати за необхідне здійснити ряд заходів, а саме:

а) збільшити повноваження місцевих органів влади та місцевого самоврядування, надати їм більшої самостійності у вирішенні спільних з регіонами сусідніх держав завдань регіонального та місцевого розвитку;

б) посилити економічну спрямованість співробітництва в рамках ЄПС, зокрема в сфері зовнішньої торгівлі, орієнтуючись на список довготермінових пріоритетів впровадження кластерів, стимулювання розвитку транскордонного співробітництва прикордонних регіонів та їх участі у єврорегіональних об’єднаннях, особливо в напрямі посилення виробничо-технічної кооперації;

в) посилити інформаційну підтримку транскордонних программ для підвищення ефективності реалізації транскордонних проектів на офіційних веб-сторінках обласних, районних, міських державних адміністрацій;

г) розробити і запровадити ефективну, прозору систему проектного менеджменту, моніторингу та оцінки вже реалізованих проектів.

Отже, у довгостроковій перспективі внаслідок реалізованих заходів з нівелювання проблем в сфері ТКС передбачається створення сприятливих умов для активної участі у євроінтеграційному та глобалізаційних процесах, а саме: просування позитивного іміджу України загалом, та прикордонних регіонів зокрема, зростання довіри до українських інституцій як партнерів для співробітництва, що сприятиме залученню зовнішніх ресурсів з боку приватних інвесторів та міжнародних організацій; посилення інтегральної конкурентоспроможності України у контексті інтенсифікації зовнішньоекономічних зв’язків з сусідніми державами; поглиблення євроінтеграції України з перспективою набуття асоційованого членства в ЄС.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про транскордонне співробітництво» (26.06.2004 р. № 1861-IV) // газ. «Голос України», 22 липня 2004р.

2. Транскордонне співробітництво – стратегічний ресурс розвитку прикордонних територій України / За заг. ред. к.е.н. В. Борщевського. – Львів: Інститут міжнародних економічних досліджень – Регіональний філіал Національного інституту стратегічних досліджень в м.Львові, 2008. –180 с.

3. Транскордонне співробітництво. Стратегічний документ, 2007- 2013 рр.

Індикативна програма, 2007- 2010 рр. / Офіційний сайт Європейської Комісії

http://ec.europa.eu/.

4. European Neighbourhood & Partnership Instrument. Strategy Paper. Ukraine. 2007-2013. Indicative Programme 2007-2010. Executive Summary / Офіційний сайт Європейської Комісії http://ec.europa.eu/.

5. European neighborhood and partnership instrument. Belarus. Country strategy paper 2007-2013 / Офіційний сайт Європейської Комісії http://ec.europa.eu/.

6. Щерба Г., Бройде З., Буркінський Б. Соціологічні дослідження розвитку українсько-польського транскордонного співробітництва // Актуальні проблеми соціології, психології, педагогіки. Зб. наук. праць. –К.: Фенікс, 2007. – Вип. 8.

7. Мікула Н.А. Стратегія формування та підтримки розвитку транскордонних кластерів / Н.А.Мікула // Соціально-економічні проблеми сучасного періоду України. Кластери та конкурентоспроможність прикордонних регіонів: збірник наукових праць. Вип.3 (71) / НАН України. Ін-т регіональних досліджень; Редкол.: відп. ред. Є.І.Бойко.– Львів, 2008. – С.129-141