Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Репетацька В.В., Пелешок О.М.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Вплив державних стандартів на рівень оплати праці в Україні

Заробітна плата – одне з найскладніших економічних явищ та категорій. В сучасних умовах заробітна плата в Україні повною мірою не виконує жодну із своїх функцій, а низький її рівень не сприяє зацікавленості працівників у досягненні високих кінцевих результатів праці.

Саме тому на даному етапі перебудова організації заробітної плати, забезпечення її підвищення і створення ефективного мотиваційного механізму є дуже актуальною проблемою.

Заробітна плата складає невагому частку у структурі ВВП та в операційних витратах із реалізованої продукції, а це свідчить про знецінення праці найманих працівників, що спричинює бідність значної частини працездатного населення України. Така негативна перспектива суттєво знижує мотивацію населення до трудової діяльності, до отримання офіційної заробітної плати.

Помітний вплив на такий низький рівень оплати праці має малий розмір мінімальної заробітної плати (МЗП) України, що, навіть, не є еквівалентним прожитковому мінімуму. Хоча, згідно Європейської соціальної хартії мінімальна заробітна плата повинна становити 2-2,5 прожиткових мінімуми або 60% від середньомісячної заробітної плати.

Серед пострадянських країн Україна займає четверте місце за розміром мінімальної заробітної плати [1, с.84]. В порівнянні з європейськими країнами, Україна посідає одне з останніх місць (поряд з Росією та Молдовою), маючи мінімальну заробітну плату в розмірі біля 90 євро.

Внаслідок ринкових економічних реформ відбулися суттєві зміни в розмірах диференціації заробітної плати за галузями, видами економічної діяльності та всередині них.

Основними причинами диференціації заробітної плати є відмінності в:

- розвитку галузей і територій;

- співвідношенні попиту і пропозиції робочої сили на регіональних ринках праці за професіями та рівнями кваліфікації;

- прибутковості підприємств;

- нормативно-правових умовах регулювання оплати праці, що визначаються колективними договорами;

- складності, умовах праці, цінності посади;

- рівнях компетенції працівників [2, с.3-9].

Згідно із Законом України «Про оплату праці», мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності та господарювання [3].

Цікаво, що розмір мінімальної заробітної плати повинен переглядатися залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги, а, відповідно до Закону «Про прожитковий мінімум», набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг для основних соціальних і демографічних груп населення мають переглядатися не рідше одного разу на п’ять років, однак вони не переглядалися з 2000 р. Тому набори продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, що входять до складу теперішнього споживчого кошика, не можна вважати легітимними.

Доречно зауважити, що порівняно з економічно розвиненими країнами Євросоюзу розмір мінімальної заробітної плати в Україні менший на кілька десятків. Наприклад, у Люксембурзі цей показник більший у 33 рази, в Великій Британії – в 29, в Естонії – в 6 разів.

Отже, актуальною проблемою на сьогодні є підвищення державного впливу на регулювання та контроль за системою оплати праці та дотриманням законодавства з розробкою дієвих законодавчо-нормативних важелів, розробка науково-методичного забезпечення процесу організації оплати праці. Нормативно-правова база повинна забезпечувати створення сприятливих, безпечних умов праці та гідної її оплати, встановлення економічно обґрунтованого розміру мінімальної заробітної плати, прожиткового мінімуму, оподаткування, кредитування, індексації доходів, цін на споживчі товари та послуги. З метою встановлення економічно обґрунтованого розміру МЗП розмір прожиткового мінімуму має базуватися на скоригованому, розширеному складі споживчого кошика.

На нашу думку, соціально-економічний захист найманих працівників має здійснюватись через механізм регулювання заробітної плати, що засновуватиметься на сучасній концепції гідної праці, новітніх інноваційних методах, теоретико-методологічних розробках і враховуватиме перспективи соціально-економічного розвитку суспільства.

Література:

1. Додонов О. В. Продуктивність та оплата праці в Україні: аналіз та оцінка в динаміці: [монографія] / О. В. Додонов; під заг. редакцією В. М. Гончарова.- Донецьк: СПД Купріянов В. С., 2007.- 200с.

2. Бондарчук К. Заробітна плата в контексті соціально-економічного захисту найманих працівників / К. Бондарчук // Україна: аспекти праці. - 2010.- №1.- с. 3-9.

3. Про оплату праці: Закон України // Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р.- К.: Істина, 1999.