Економічні дисципліни/Мікроекономіка

Гузак О. М.

Науковий керівник: Банар В. Ф.

Буковинська державна фінансова академія, Україна, м. Чернівці

Проблеми здійснення антимонопольної політики в Україні на сучасному етапі

Актуальність антимонопольного законодавства сьогодні є безперечною, оскільки щодо його порушення постійно проводяться справи, деякі з яких набувають неабиякого розмаху.

Необхідність постійного вдосконалення цього законодавства пояснюється тим, що фірми-порушники знаходять щоразу нові шляхи, щоб зробити свої антиконкурентні дії або монопольне становище законними.

Монополією в економічній теорії називають такий тип будови ринку, в якому існує тільки один продавець певного товару [3, 74].

В українському законодавстві замість терміна “домінуюче становище” вживається поняття “монопольне становище”. Антимонопольний комітет України своїм рішенням може визначати монопольним підприємство, частка якого на ринку відповідного товару менша, ніж 35% [5].

Процес монополізації економіки має негативні наслідки, тому державі потрібно вести активну антимонопольну політику.

Основними проблемами, пов’язаними із зловживанням монопольним становищем вважають:

– нав’язування таких умов договору, що ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не входять до предмета договору, зокрема нав’язування товару, не потрібного контрагенту;

– обмеження або призупинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

– часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару за відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення чи підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін;

– інші дії з метою створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців;

– установлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів.

Реальне завдання антимонопольної політики полягає в тому, щоб поставити діяльність монополії на державний контроль, виключити можливість зловживання монопольним становищем.

В Україні єдиною монопольною службою держави, крім самої держави, є Антимонопольний комітет України [4].

Безумовно, від проведення антимонопольної політики в сучасних складних економічних умовах України дива можна не очікувати, однак дуже важливо, щоб проведення антимонопольної політики завоювало довіру й підтримку населення. Слід переконати людей, що вільна конкуренція є благом для всіх [2].

В умовах ринкової трансформації економіки України питання захисту конкуренції, недопущення зловживання ринковою владою монополістичних структур є особливо актуальним. Так, минулого року на порушників законодавства про захист економічної конкуренції було накладено штрафів у загальному розмірі 289,8 млн. грн (у 2008 році – 13,3 млн. грн). З них 7,2 млн. грн накладено за порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів господарювання, 275,8 млн. грн – за порушення у вигляді зловживань монопольним (домінуючим) становищем, 2,3 млн. грн – за порушення у вигляді недобросовісної конкуренції та 4,5 млн. грн – за порушення інших видів[5].

Але все ж таки, на думку спеціалістів, для нашої країни питання антимонопольної політики є надто новим та незвичним. Сьогодні надмірний рівень монополізації не тільки зберігся з минулих років, а й певною мірою навіть збільшився, оскільки держава протягом останніх років, послабивши контроль за виробником, своєчасно не впровадила механізм його обмеження шляхом створення умов і підтримки конкуренції.

Основним змістом сучасного етапу антимонопольної політики в Україні є захист уже створеного конкурентного середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих конкурентних відносин. Це призвело до трансформації антимонопольної політики держави у конкурентну політику, а антимонопольного законодавства – в конкурентне законодавство, тобто систему заходів держави щодо створення та розвитку конкурентного середовища, регулювання конкурентних відносин i конкурентного процесу з метою підтримки та заохочення економічної конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму, захисту законних інтересів підприємців i споживачів, сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин, створення конкурентоспроможного вітчизняного виробництва.

В Україні на сьогодні створено законодавчу базу й органiзацiйні засади здійснення ефективної державної конкурентної політики і тому питання з обмеження монополізму, підтримки та розвитку економічної конкуренції мають бути й надалі важливим елементом економічної політики держави [1, 261].

Але в українському законодавстві існує дуже багато прогалин і недоліків, які можна було б усунути, просто проаналізувавши джерела антимонопольного законодавства інших держав. Однією з таких прогалин є майже нерозвинуте законодавство щодо монополій у міжнародній торгівлі. Тобто антимонопольне законодавство розвинутих країн світу поширюється на компанії самої країни та іноземні компанії, діяльність яких має прямий, суттєвий і передбачуваний у недалекому майбутньому вплив на комерцію цієї країни. Зрозуміло, що йдеться не про дрібні, а серйозні антиконкурентні дії стосовно відповідного ринку. Антиконкурентна дія територіально може відбуватися як у певній країні, так і за її межами. Якщо така дія відповідного ринку не стосується, то, як правило, жодних дій стосовно такого порушника не відбувається. Це мотивується тим, що інші країни мають свої антимонопольні органи, які зобов’язані за цим стежити.

Одним із великих недоліків українського антимонопольного законодавства є визначення монопольного становища, а саме термінів, у яких має визначатись це становище.

Висновки:

- Умови й особливості виникнення монополій безпосередньо пов’язані з рядом умов, за якими монополія існує.

- Процес монополізації економіки має як позитивні, так і негативні наслідки, проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополії значно більше.

- Органом, який має забезпечувати нагляд за дотриманням антимонопольного законодавства в Україні, є Антимонопольний комітет України. Антимонопольний комітет України вже зробив перші кроки до нормалізації ситуації за цими проблемам, однак йому ще потрібно вжити рішучих заходів одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства.

Література

1.Економічна теорія: Політекономія : підручник / [за ред. В.Д. Базилевич]. – 6-те вид., переробл. і доп. – К. : Знання-Прес, 2007.

2.Паламарчук В.О. Державне регулювання природних монополій в Україні / В.О. Паламарчук, Г.М. Филюк // Економіка.Фінанси.Право. – 2001. – № 5.

3. Самуельсон П. Економіка / Поль Самуельсон. – Л. : Світ, 1993.

4. www.uazakon.com.

5. www.amc.gov.ua.