Овчаренко М.В. студент ХНЕУ, 5 курсу 4 групи

Визначення системних проблем у формуванні прогнозованої фінансової стратегії

Анотація. Зважаючи на обмежену кількість природних ресурсів у світі та відповідно залежних від них, фінансових ресурсів, питання про раціональне їх використання є актуальнішим у сучасному світі та являється одною з головних функцій фінансів. Одним із шляхів її вирішення є побудова стійкої прогнозованої стратегії, котра дозволяє раціональніше використовувати наявні ресурси, але на шляху вирішення, існують системні проблеми, котрі заважають побудові такої стратегії. Саме тому, в статті викладено самі системні проблеми, шлях їх вирішення, значення формування прогнозованої фінансової стратегії та розглянуто неспроможність теорія додаткової вартості для формування стійкої прогнозованої стратегії.

Ключові слова. Фінансова стратегія, прогнозований результат, система обмежень, фактори, що відповідають за стратегію, формування бюджету.

І. Вступ. Людські потреби, не мають меж, але ресурси для задоволення цих потреб, якраз дуже обмежені. Тому людству треба постійно вирішувати стратегічні завдання по вияву найголовніших і найактуальніших своїх потреб. Саме стратегія, дозволяю кожному з нас, підпорядковувати та розподіляти свої сили та ресурси для вирішення як щоденних турбот, так і для вирішення питання розвитку цілої країни. Тобто стратегію, взагалі використовували ще с появою перших складних цілей (потреб) у людстві і з розвитком цивілізації, стратегія стала застосовуватися у самих різних аспектах життя, у тому числі і в фінансовій стратегій підприємства, але чіткого визначення як термін, вона отримали відносно недавно.

А.Чандлер, як автор однієї з основоположних робіт в області стратегічного планування, вважає, що стратегія – “це визначення основних довгострокових цілей і завдань підприємства й затвердження курсу дій і розподілу ресурсів, необхідних для досягнення цих цілей ” [3, с.5].

Також визначення терміну стратегія, дають:

А.М. Ковальова, вважає, що "стратегія - це постановка середньострокових і довгострокових цілей, що полягають у максимізації вигоди (насамперед доходу й прибутку). Тактика припускає короткострокові, оперативні розв'язки для реалізації стратегічної установки в конкретних умовах " [1, с.122].

Н.Ю. Круглова і М.И. Круглов відзначають, що «кожна конкретна стратегія компанії - це прийняті її вищим керівництвом напрямки або способи діяльності для досягнення важливого результату, що має довгострокові наслідки» [2, с.232].

Узагальнюючи попередні висновки вчених, можна сказати, що:

Стратегія підприємства - це впорядкована в часі система пріоритетних напрямків, форм, методів, засобів, правил, прийомів використання ресурсного, науково-технічного й виробничо-збутового потенціалу підприємства з метою економічно ефективного розв'язання поставлених завдань і підтримки конкурентної переваги.

Основна мета стратегії це - отримання прогнозованого результату, тобто отримання внаслідок виконання певної матриці події (простий приклад матриці, це таблиця множення), необхідного нам результату.

Розглянемо простий приклад для чіткого розуміння.

Звичайно, в даному прикладі ми не розглядаємо вплив зовнішніх та внутрішніх факторів ризику, котрі завжди роблять результати не такими прогнозованими, ми лише розглядаємо первинне формування стратегії, і якщо вже на цій стадії буде помилка, котра не дозволяє чітко прораховувати результат, то що казати про прогнозованість результату з урахуванням факторів ризику. Також, даний приклад, є дуже простим та укороченим для наочності.

Приклад: x+y*z=q

Де, знаки “+”, “*” та ”=” є певні закони та закономірності, котрі дають прогнозований результат (або його прогнозований діапазон, у деяких випадках);

Змінні “x”,“y”,“z” це данні витрат різних ресурсів та часу для виконання поставленої стратегії, в обмеженому діапазоні (для побудови матриці);

Змінна “q” це конкретний, прогнозований, результат витрат(або можливий його діапазон) необхідний для виконання стратегії;

Але що трапиться, якщо одна з вхідних даних (наприклад “x” ) не буде мати певного діапазону, а буде безмежна “x”? Така система не буде мати прогнозованого результату. Приклад «x+y*z=q», тобто “q” не має конкретного значення витрат (або конкретного діапазону витрат) необхідних для виконання стратегії.

Звідси, робимо висновок, що для формування прогнозованої стратегії вхідних данні повинні бути обмеженні певним діапазоном. Адже саме обмеженість, дозволяє нам здійснювати розрахунки, спираючись на встановлений нами діапазон для побудови стійкої матриці. Це є головною умовою для розробки чіткої стратегії та вияву чіткої кількості ресурсів необхідних для цього.

ІІ. Постановка задачі. Аналіз формування чіткої фінансової стратегії показав, необхідність мірності даних, тобто формування системи обмежень факторів котрі впливають на розробку стратегії. Тому метою даної статті є виділення головних факторів, котрі відповідають за формування стратегії, розробка системи обмежень цих факторів, та побудови на базі них, схеми формування прогнозованої фінансової стратегії, виявлення системних проблем у формуванні прогнозованої фінансової стратегії та шляхи їх вирішення.

ІІІ. Результати. Головні фактори, котрі беруть участь в формуванні первинної стратегії є: фактор часу, фактор ресурсної бази, та фактор цілей (потреб). Розберемо кожний фактор та побудуємо систему обмежень.

1) Фактор ресурсної бази. В цей фактор входять усі різновиди ресурсів (окрім часу та людських здібностей, котрі не мають нормативних значень), котрі ми маємо для рішення стратегічного завдання. Усі ці ресурси від створення, мають кількісне та якісне значення, тобто кожен ресурс має свою мірність, тому цей фактор не потребує додаткового обмеження.

2) Фактор Часу. Цей фактор включає, певний проміжок часу, за який потрібно виконати поставлене завдання. Час завжди потрібно обмежувати, оскільки виконане завдання найпотрібніше і найцінніше саме у певний час. Наприклад, вам же не так потрібен квіток на концерт, який був 2 роки тому, або країні не потрібно вступати в ЄС коли вони потерпають кризу, вам потрібно робити це у запланований час, коли це на вашу думку, є найвигіднішим й найактуальнішим.

3) Фактор цілей (потреб). Відомо, що людські потреби не мають меж, що ці межі кожен мусить ставить для себе згідно з обмеженими ресурсами котрі він має на певний час, та з рівнем свого Еґо. Саме рівень Еґо або рівень амбіцій, котрий постійно зростає при досягненні певного рівня успіху, котрий він сам собі встановив, або він росте під впливом певної інформації, або Еґо вже був високим від народження, заставляє чоловіка ставити високі потреби (цілі), котрі можуть бути вищі за свої можливості і вищі за свій рівень ресурсів, котрий він має. Але саме Еґо, або амбіції, не є негативним явищем, навпаки, воно є стимулом до нових досягнень, але відсутності контролю, відчуття безкарності, породжує не обґрунтовані, безмежні потреби. Тому завжди треба ввести контроль, а не очікувати на саморегулювання, принаймні при сучасному рівні розвитку.

Саме пріоритетність цілей та актуальність їх у часі, є тими обмеженнями, котрі дозволяють нам побудувати систему обмежень ресурсів та виразити це графічно.

Основна мета побудови цієї системи (рис. 1), є наочність процесів первинного формування стратегічних цілей та розподілу ресурсів з урахуванням системи обмеження, але без урахування впливів ризиків.

Рис. 1. Система обмежень розподілу ресурсів.

Така система зручна для формування стратегічних цілей та вчасності для побудування фінансової стратегії як підприємства, так і фінансової системи всієї країни. Вона може використовуватися, як простими людьми, так і певними системами управління.

При побудові стратегічних цілей, мною було виведено певні закони постановки та формування стратегічних цілей.

Закони постановки та формування стратегічних цілей:

1) Впроваджувати у життя, можливо лише найголовніші та найактуальніші цілі на думку автора стратегії у зв’язку з обмеженістю ресурсу та часу.

2) Кількість цілей, які ми можемо розробити безмежна, наприклад, навіть одну ж і ту саму мету, ми інколи можемо розробляти в різних варіантах виконання і тоді затрати ресурсів на одну мету при одому варіанті одні, а при другому варіанті інші. (Рис. 2)

3) Саме на етапі формування цілі в ній закладається рівень її запланованої якості (яка вона була б на кінцеву дату, без урахування ризиків), тобто ціль яка замислюється оптимально та на рівні свого існування, це різні цілі.

4) Кожна ціль, має свій об’їм ресурсів для виконання, при обмеженості системи.

5) Деякі цілі обов’язкові, їх не можливо не виконувати.

Рис. 2. Система обмежень на етапі формування безмежної кількості цілей.

6) Деякі цілі можуть бути суміжні з іншими і тому мають менші затрати ресурсів.

7) Виконання деяких цілей, не можливо без виконання інших.

8) Кожна ціль, має свій пріоритет та актуальність (на думку автора стратегії) і згідно з цим, формується система обмежень.

9) Якщо не дістає ресурсів для виконання поставленої цілі, то:

a) Виконання цілі переноситься на наступний раз, якщо він буде.

b) Виконання цілі можливо в наслідок підвищення пріоритетності, тоді можливо:

i. Кількість ресурсної бази не змінюється, а відбувається витиснення однієї цілі, іншої та заняття її ресурсної бази.

ii. Кількість ресурсної бази не змінюється, а відбувається частковий відбір у інших цілей за рахунок зменшення рівня їх якості та кількості, якщо це можливо.

iii. Кількість ресурсної бази збільшується за рахунок суміжних систем обмежень.

iv. Можлива комбінація з вище сказаного пункту b).

10) Деякі системи обмежень можуть бути включені в крупніші системи обмежень як одна з складових цілей і навпаки. Приклад, рівні бюджетів.

Існують ще закони та закономірності, але саме розглянуте нами попередній матеріал, допоможе у визначенні системних проблем в формуванні прогнозованої фінансової стратегії.

Системні проблеми – це проблеми, які виникають систематично в наслідок недосконалості самої системи, або її складових, та вимагає системного підходу для його вирішення.

Найбільшою системною проблемою для формування прогнозованої фінансової стратегії (бюджет) є визначення обмежень при його створенні, та визначення пріоритетності стратегічних цілей. Адже хто саме буде визначати важливість той чи іншій цілі, буде в підсумку розподіляти ресурси і іноді це приводить к нерівномірному розподілу ресурсів. Причина в тому, що кожна людина керується своїми суб’єктивними поглядами на міру важливості і звичайно то, що є більш знайоме, рідним, вигіднішим для нього, є важливим чим все інше. Важливість - це відносне поняття, воно не має чіткої мірності і найбільш гостре вираження має у людей з великим Еґо, бо саме при високому рівні Еґо, система важливості, найбільш нерівномірна. Саме такі люди частіше приймають рішення на високому рівні, а значить і рівень нерівномірного розподілу вищий. Коли ж від цього явища, намагаються піти шляхом збільшення кількості людей, а отже і збільшенням кількості систем цінностей, то такий шлях є лише тимчасовим рішенням, оскільки рано чи пізно наступає момент переважання однієї системи цінностей, над іншими. Тобто конкуренція без контролю породжує монополію, але якщо учасники конкуренції самі мають високий рівень зацікавленості в «правильному» розподілі, то сенсу від такої конкуренції, ніякій. Значить тут треба контролювати на іншому рівні і конкурентна боротьба доцільна лише при правильному напрямку боротьби та постійному контролем за процесом, бо інакше буде відбуватися лише перерозподіл ресурсів, або паразитування одних стратегічних цілей над іншими, шляхом штучного підняття рівня важливості, а рівень інших стратегічних цілей, буде на низькому рівні, котрий дозволяє лише існувати та працювати на створювання цього ресурсу у майбутньому.

ІV. Висновки.

Для вирішення системної проблеми формування прогнозованої фінансової стратегії, треба:

1. Завжди створювати систему обмежень при формуванні прогнозованої фінансової стратегії.

2. Ввести постійні статистичні підрахування.

3. Ввести верхню межу рівня зарплати та премії керівників, відповідно з мінімальним рівнем зарплати простого робітника та з урахуванням специфіки їх галузі.

4. Вести межу кількості посередників та рівень їх заробітку.

5. Створити чіткі нормативи при визначенні важливості цілі.

6. Створити групу спеціалістів, яка буде формувати прогнозовану фінансову стратегію.

7. Група спеціалістів повинна не обиратися, а найматися за рівнем кваліфікації та мати високий рівень відповідальності, совісті і любові к країні на яку вони працюють.

8. Контроль за виконанням.

9. Урахування помилок для поліпшення стратегії.

Література.

1. Ансофф А.Н. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. М.: Экономика, 1989.

2. Круглова Н.Ю., Круглов М.И. Стратегический менеджмент.. – М.: Издательство РДЛ, 2003. – с 232 с.

3. Chandler A.D. Strategy and Structure: A Chapter in the History of Industrial Enterprises. Cambridge,Mass, MIT Press, 1962.

4. http://www.nbuv.gov.ua/