Дмитришина Л.І. Жолобнюк Н.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Сутність та шляхи удосконалення бюджетного процесу в Україні.

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оп­тимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка по­винна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність держави, со­ціальний рівень життя у державі.

Бюджетний процес не обмежується лише підготовкою закону про асигну­вання коштів за групами статей видатків бюджетів — це постійний процес виз­начення пріоритетів держави, її завдань та функцій на певному етапі, розроблен­ня відповідних цільових програм, визначення управлінських стратегій, оцінки ефективності використання бюджетних коштів, контролю за дотриманням бюд­жетного законодавства та виконанням бюджетних повноважень.

Особливості і проблеми бюджетного процесу висвітлено у працях вітчизня­них та зарубіжних економістів — Януль І.Є., Ісмаїлов А.Б., Кучер Г., Лавров А.М., Потеряйло І., Сивульський М.І. О. Василика, С. Юрія, С. Буковинського, К. Павлюк, В. Суторміної, Ш. Бланкарта, Дж. М. Б'юкенена.[8]

Державний бюджет — основне знаряддя економічного планування, макроекономічної стабілізації та економічного зростання. Формування дохідної і видаткової частин державного бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку на відповідний рік.

Бюджет є передумовою фінансової стабільності держави, він має виконувати функцію фінансової конституції. В Україні на сьогодні ефективна бюджетна сис­тема не побудована. Державний бюджет України в 2006 році був виконаний зі значним дефіцитом, до його загального фонду в першому кварталі 2007 року на­дійшло 7,3 млрд. грн., або 91,3% до плану на відповідний період. Таким чином, державний бюджет уже в першому кварталі недовиконаний на 700 млн. грн. Ці дані свідчать про необхідність удосконалення бюджетного процесу в Україні.[4]

Бюджетний процес — це регламентована нормами права діяльність, по­в'язана зі складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за виконанням, заслуховуванням звітів про виконання бюджетів, що входять до бюджетної системи України.

Бюджетний процес має такі стадії:

—складання проектів бюджетів;

—розгляд і прийняття закону про Державний бюджет України, рішень

про місцеві бюджети;

—виконання бюджету, рішень про місцеві бюджети;

—підготовка й розгляд звіту про виконання бюджету і прийняття рішен­ня щодо нього.[3]

Існуючий сьогодні бюджетний процес має ряд переваг і недоліків, які виражаються: по-перше, в тому, що існуюча дохідна база в бюджетах усіх рівнів не дає змогу здійснювати повне фінансування і задовольнити потребу в бюджетних коштах; по-друге, вимушені заходи, щодо планування і виконання бюджету скорочують можливість розвитку установ, відповідних мереж і це має досить негативні наслідки, так як школи залишаються не забезпечені новими засобами навчання, підручниками; лікарні медикаментами, приладами, устаткуванням так необхідними для забезпечення здоров'я нації, пенсіонери, малозабезпечені громадяни залишаються без пенсій, допомоги, заробітної плати, працівники бюджетних установ не одержують заробітну плату; по-третє, існуючий бюджетний процес не забезпечує повного контролю за використанням бюджетних коштів.

На сучасному етапі розвитку України удосконалення бюджетного процесу за­лишається досить актуальним завданням, виконання якого дасть змогу успішно впроваджувати стратегічні цілі держави щодо економічного та соціального розвит­ку. Відповідно до цього потребує поліпшення кожна із стадій бюджетного процесу.

Головні проблеми сучасного бюджетного процесу в Україні:

—об'єктивне бюджетне планування, яке б забезпечило реальні надходжен­ня до бюджету;

—складання та виконання цільових бюджетних програм;

—підвищення ефективності та прозорості використання бюджетних коштів;

—забезпечення дійового бюджетного контролю на кожній стадії бюджетно­го процесу.[4]

Найважливішого значення при організації складання проектів бюджетів на­буває методика бюджетного планування. Значення бюджетного планування не викликає заперечень — об'єктивні реальні плани — запорука ефективного вико­нання бюджету, фінансування визначених статей видатків у повному обсязі. Від­повідно до Бюджетного кодексу в Україні впроваджується програмно-цільовий метод формування бюджетів, що потребує удосконалення методики бюджетно­го планування.

Бюджетування, орієнтоване на результати — метод планування, виконання та контролю за виконанням бюджету, який забезпечує розподіл бюджетних ре­сурсів відповідно до цілей, завдань і функцій держави з урахуванням пріоритетів державної політики й суспільного значення очікуваних безпосередніх та кінце­вих результатів використання бюджетних коштів.[5]

Застосування цього методу потребує впровадження відповідних правил та процедур у бюджетний процес, зокрема:

—удосконалення стратегічного державного планування;

—посилення відповідальності розпорядників щодо прогнозування та вико­нання бюджету.

Значною проблемою для України є здійснення стратегічного планування, виз­начення пріоритетів державної економічної, фінансової, соціальної політики уря­дом на законодавчій основі. Мають бути розроблені стратегічні завдання держави на довгострокову (10—15 років) та середньострокову (3—5 років) перспективу.

З огляду на вимоги програмно-цільового методу значно доповнюються функції розпорядників бюджетних коштів щодо бюджетного планування.

Розпорядники визначають:

ü                стратегічні завдання своєї діяльності відповідно до середньострокової та довгострокової перспективи згідно з покладеними на них функціями;

ü                тактичні завдання, які забезпечують стратегічні цілі;

ü                відомчі програ­ми, що містять перелік суспільних послуг, спрямованих на виконання конкрет­них тактичних завдань.

Оптимізація системи бюджетних установ передбачає чітке визначення та розмежування бюджетних установ, які повинні бути підвідомчі відповідному роз­поряднику бюджетних коштів. Таке чітке підпорядкування дасть змогу викону­вати завдання, спрямовані на реалізацію бюджетних програм, здійснювати опти­мальний розподіл бюджетних коштів для розпорядників.[6]

Потребує уваги реорганізація розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. У багатьох регіонах України актуальною є проблема реорганізації сільських шкіл, лікарень. Проте при здійсненні таких змін треба враховувати принципи субсидіарності та ефективності використання бюджетних коштів.

Ефективний бюджетний процес неможливий без належно організованого фі­нансового контролю. Важливим є поєднання функцій внутрішнього та зовніш­нього контролю за дотриманням чинного законодавства щодо складання, роз­гляду, виконання бюджетів усіх рівнів, здійсненням діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до статті 26 Бюджетного кодексу на всіх стадіях бюджетного про­цесу здійснюється внутрішній фінансовий контроль, який повинен забезпечувати: постійну оцінку достатності та відповідності діяльності бюджетної установи вимогам внутрішнього фінансового контролю; оцінку відповідності результатів встановленим завданням та планам; інформування керівника бюджетної устано­ви про результати перевірки, прове­дено підрозділом внутрішнього фінансового контролю.[6]

Розпорядники бюджетних коштів відповідають за організацію та стан внут­рішнього контролю й аудиту як у своїх закладах, так і в підвідомчих установах. Організація ефективної системи внутрішнього контролю за фінансово-господар­ською діяльністю установи покладається на її керівника.

Зовнішній контроль й аудит фінансової та господарської діяльності бюджет­них установ здійснюється Рахунковою палатою — у частині контролю за використанням коштів Державного бюджету України, Головним контрольно-ревізійним управлінням України — відповідно до його повноважень, визначених законом.[7]

Крім того, функції фінансового контролю здійснює Державне казначей­ство — через регіональні підрозділи обліковує усі доходи й видатки бюджетів і здійснює моніторинг виконання бюджету з метою забезпечення відповідності платежів зобов'язанням та бюджетним призначенням. Міністерство фінансів Ук­раїни здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на кожній стадії бюджетного процесу як стосовно державного бюджету, так і місцевих бюд­жетів, якщо інше не передбачене законодавством України.

Існує проблема дублювання контрольних функцій відповідними органами фінансового контролю на певних стадіях бюджетного процесу. У цьому зв'язку одним із завдань удосконалення фінансового контролю є визначення завдань і сфери відповідальності кожного підрозділу.

Одним із головних принципів, що визначає Бюджетний кодекс при забез­печенні бюджетного процесу, є принцип відповідальності. Відповідальність учас­ників бюджетного процесу на всіх його стадіях — запорука ефективної бюджет­ної політики в державі, цільового використання бюджетних коштів.[1]

Важливим кроком у цьому напрямку є встановлення відповідальності на стадії планування та використання бюджетних коштів.

Бюджетне законодавство передбачає конкретні вимоги та відповідальність, які стосуються усіх учасників бюджетного процесу щодо виконання їхніх обо­в'язків.

Концепція правопорушень охоплює такі елементи:

—невідповідне використання фінансових та матеріальних ресурсів;

—нездатність ефективно виконувати бюджетні та інші рішення;

—обман або помилки;

—нездатність подавати своєчасну й достовірну інформацію щодо фінансо­вих та інших ресурсів.

Спираючись на зарубіжний досвід, поряд із державними контрольними органами повинні діяти суспільні аудитор­ські організації з достатніми повноваженнями на здійснення перевірок усіх гро­мадських суб'єктів. Прозорість формування та використання бюджетних коштів зумовлені як якістю підготовки, розгляду, прийняття бюджетів, внесення до них змін, так і формою оприлюднення цих дій.[4]

Забезпеченню підвищення рівня прозорості формування та використання бюджетних коштів сприятиме:

—впровадження гласності процедури розроблення, обговорення, прийнят­тя і публікації бюджетів, звітів про їх виконання;

—координація дій різних контрольних органів.

Відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування" територіаль­на громада має право проводити громадські слухання, бажано з приводу проек­ту бюджету, зустрічатися з депутатами відповідної ради й посадовими особами місцевого самоврядування, під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати їх, порушувати питання та вносити пропозиції щодо питань міс­цевого значення, що належать до відання місцевого самоврядування.[2]

В Україні накопичено певний досвід відкритості та прозорості бюджетного про­цесу — коли бюджетна інформація оприлюднюється і бюджетний процес стає досить відкритим, внаслідок чого громадяни краще розуміють й активніше підтримують іні­ціативи місцевих органів влади. Один із аспектів такої прозорості — поширення ін­формації через мережу Інтернет та публікації проекту бюджету у місцевій пресі.

Упродовж року фінансовий план коригується відповідно до обставин, що змінюються. Багато міст в Україні також удосконалили свій бюджетний процес, створивши дорадчі громадські комісії та робо­чі групи. Такі групи зосереджувалися на питаннях економічного розвитку, комуналь­них послугах, стратегічного планування, туризму і допомоги працівникам органів вла­ди встановлювати цілі, пріоритети, бажані рівні надання послуг. Рекомендації комісій і робочих груп сприяли прийнятно стратегічних планів, внаслідок чого виділялось фі­нансування на нові важливі проекти та сфери діяльності на користь усієї громади. [6]

Бюджетний процес — це багатогранне і динамічне явище, що потребує пос­тійного вивчення й удосконалення відповідно до вимог економічного, соціально­го, демографічного, політичного, екологічного стану держави і відповідних цілей та завдань держави на певному етапі розвитку суспільства.

Використана література:

1.                 Бюджетний кодекс України // Міжбюджетна реформа України 2001р.– К.: Парламентське видавництво .- 2001р.- с.-7-29 

2.                 Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» N 1275-VI  (1275-17) від 16.04.2009, ВВР, N 38, 2009 р., с.-534

3.                 Ісмаїлов А.Б. Бюджетний процес та напрями його удосконалення // Фінанси України. — 2002. — №8. — с.-26-28.

4.                 Кучер Г. Бюджетний процес у країнах ЄС // Вісник    КНТЕУ . - 2008 . - №3 . – с.-24-31

5.                 Лавров А.М. Среднесрочное бюджетирование, ориентированное на результати: международный опит и российские перспективи // Финанси. — 2004. — №3. — с.-9

6.                 Потеряйло І. Правові основи бюджетного процесу // Вісник    КНТЕУ . - 2007 . - №2 . – с.-67-75

7.                 Сивульський М.І. Основні пріоритети бюджетного процесу // Фінанси України (укр.).- 2006.- № 10.- с.-13-18

8.                 Януль І.Є. Бюджетний процес в Україні та напрями його удосконалення // Фінанси України .- 2005 .- №9 .- с.- 25-29