Дрозд Н. С.

Гвасалія Д.С.

Донецький національний університет

економіки і торгівлі імені

Михайла Туган-Барановського

Бюджетне забезпечення соціальної функції держави.

Посилення соціальної орієнтації економічних систем, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини – об’єктивний процес, притаманний сучасному етапу цивілізаційного розвитку людства.

Сьогодні уряди багатьох країн зіштовхнулися з реальними проблемами старіння населення та граничного фінансового навантаження для забезпечення необхідних соціальних виплат. Оцінка соціального стану українського суспільства свідчить про те, що основні соціальні ризики досягли масштабів, які можуть становити реальну загрозу національній безпеці держави.

Фінансові аспекти реалізації соціальної політики неодноразово підіймалися в працях зарубіжних вчених: А.Паретто, Б.Райана, Дж.Фостера та інших. Серед українських науковців слід відмітити праці О.Василика, О.Давидюка, В.Бабаєва, Л.Ільчука.

Метою даної статті є визначення сутності бюджетного забезпечення реалізації соціальної функції держави та визначення напрямів реформування бюджетної системи країни в умовах трансформації суспільних відносин в Україні.

Сутність соціальної функції держави стисло виражена у ст.3 Основного Закону. Згідно з цією статтею людина, її життя та здоров’я, честь і гідність, недоторканість та безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави [2].

“Головним призначенням розглядуваної функції, - зазначає В.К. Бабаєв, - є забезпечення суспільного добробуту, тобто гідного життя і розвитку кожної людини, створення рівних можливостей для усіх громадян в досягненні цього добробуту” [3, с.77].

Таким чином, під соціальною функцією держави пропонуємо розуміти один із напрямків діяльності держави, який полягає у створенні державою необхідних умов, що забезпечують гідне життя людини незалежно від її соціального стану, участі у виробництві сукупного національного доходу, а також належного правового механізму її соціальної захищеності відповідно до міжнародних стандартів.

Головне призначення соціальної функції полягає в усуненні або пом’якшенні можливої соціальної напруги в суспільстві. Для її виконання держава створює систему відповідних органів, фонди, які витрачає на пенсії, допомоги, охорону здоров’я населення, освіту тощо. Вона розробляє і реалізує програми, які стабілізують зайнятість населення та скорочують безробіття, регулює розміри заробітної плати тощо.

Структурними елементами фіскального забезпечення реалізації соціальної функції держави є бюджетна система і міжбюджетні відносини, система державних цільових фондів, а також податкова система. Планування фінансового забезпечення розвитку соціальної сфери здійснюється відповідно до Закону України «Про державні соціальні гарантії та державні соціальні стандарти і нормативи», який регламентує механізм розрахунку видатків на соціальні цілі, формування бюджетів усіх рівнів і соціальних фондів, міжбюджетних відносин, розробки загальнодержавних і місцевих програм економічного і соціального розвитку. Основним інструментом планування фінансового забезпечення соціальної сфери України є Державний бюджет. Аналіз системи планування видатків на соціальну сферу в Державному бюджеті за останні роки показує, що їй притаманне збільшення асигнувань на соціальні видатки без здійснення системних змін щодо підвищення ефективності цих видатків та перебудови системи соціального захисту в країні. За таких умов зростання соціальних видатків містить у собі потужний інфляційний потенціал.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства пріоритетною складовою соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки людини і суспільства. Найважливіша умова безпеки людини і суспільства – забезпечення достатнього життєвого рівня населення на основі науково обґрунтованої політики доходів. Серед бюджетних важелів впливу на рівень життя населення одним з найвагоміших є регулювання оплати праці в бюджетній сфері. Забезпечення належного рівня оплати праці в бюджетній сфері має базуватися на встановленні оптимальних співвідношень шляхом упорядкування системи оплати праці в бюджетних галузях на основі Єдиної тарифної сітки.

Одним із найважливіших напрямів забезпечення соціальної стабільності є рівномірний розподіл доходів у суспільстві. Помірна диференціація у доходах веде до зростання обсягу платоспроможного попиту і покращення його структури в результаті наближення до структури реальних потреб.

На сучасному етапі розвитку завдання подолання бідності є найважливішим для України. Основної уваги потребують питання бідності працюючого населення. Ключовою проблемою політики доходів залишається досягнення суспільно прийнятного рівня, структури, диференціації доходів від трудової діяльності, передусім заробітної плати.

Витрати на соціальний захист і соціальне забезпечення в Україні постійно зростають. Особливо високими темпами ці витрати почали зростати, починаючи  з 2005 р. Динаміка витрат на освіту в Україні за роки позитивна. Вони збільшились з 12269 млн.грн. у 2002 р. до 44333,6 млн.грн.у 2008 р., тобто в 3,5 раза [2].

Витрати зведеного бюджету України на духовний та фізичний розвиток є незначними, хоча й демонструють позитивну динаміку постійного зростання. Так, протягом 2002-2008 років ця стаття витрат збільшилась з 1417,9 млн. грн. до 5687,8 млн.грн., тобто майже в чотири рази.

Політика України має орієнтуватися на такі зміни:

- Сприяння легалізації «тіньових» заробітних плат;

- Підвищення частки заробітної плати в структурі собівартості продукції;

- Зменшення частки прямого державного фінансування соціальних потреб;

- Підвищення якості й ефективності надання послуг соціальної сфери;

- Реформування системи надання соціальних пільг.

Таким чином, соціальне забезпечення в нашій державі має відповідати вимогам Європейського кодексу соціального забезпечення, який містить мінімальні стандарти захисту, які держави мають надавати у зв'язку з дев'ятьма традиційними соціальними ризиками: хворобою, безробіттям, старістю, трудовим каліцтвом, професійною хворобою, материнством, інвалідністю, втратою годувальника, утриманням дітей.

Використання державних видатків з бюджету як засобу забезпечення стабільних процесів соціодинаміки передбачає сприяння соціально-економічному зростанню, подолання диспропорцій у доходах населення та регіональних диспропорцій — в умовах його життєдіяльності; захисту соціально вразливих верств населення через систему соціальної допомоги; захисту довкілля з метою збереження необхідних параметрів зовнішнього середовища життєдіяльності людини.

Література:

1. Тропіна В.Б. Соціальна функція держави та фіскальний механізм її реалізації: теоретико-практичні аспекти дослідження // Економіка України. – 2006. - №11

2. Конституція України // ВВР України. – 1996. – № 30. – Ст.141.

3. Ільчук Л.І., Сивак А.В, СупруненкоА.П. Концепція соціальної держави в Україні. Електронний ресурс

4. Желюк Т. Фінансове забезпечення соціального вектора розвитку національної економіки // Світ фінансів. – 2009. - №3