Будаєва Н., Каминський П.Д.

Донецький університет економіки і торгівлі ім. Михайла Туган-Барановського

Розвиток франчайзингу в Україні

У період входження України в ринкові відносини об'єкти інтелектуальної власності стають предметом купівлі-продажу. Договірна передача прав інтелектуальної власності є ефективним засобом впровадження науково-технічних розробок. На цій основі виникли нові види договірних відносин - ліцензійний договір, договір франчайзингу, договір концесії та подібні до них.

Актуальність цієї теми на сьогодні пов'язана з тим, що процес становлення і розвитку малого бізнесу відбувається в умовах різкого обмеження фінансових ресурсів Державного та місцевого бюджетів, а також відсутності дієвої системи фінансування, кредитування і страхування підприємницької діяльності. Одним з напрямків покращення ринкового становища малих підприємств є робота за договором франчайзингу, сутність якого полягає в наданні однією компанією (франчайзером) права на використання своєї торгової марки, технології, ноу-хау, системи ведення бізнесу іншій компанії чи незалежному підприємцю (франчайзі) на визначених умовах.

Необхідність франчайзингу в Україні зумовлена втратою ринків збуту багатьма вітчизняними підприємствами в умовах загострення конкуренції на внутрішніх ринках, відсутністю достатніх фінансових можливостей для запровадження нових технологій у виробництво, неконкурентоспроможністю порівняно з іноземними фірмами.

Для малих підприємств і індивідуальних підприємців франчайзинг надає в розпорядження стабільний прибутковий бізнес, для відомих фірм і компаній — можливість розширити й усталити свої позиції на ринку. Саме цим можна пояснити поширення франчайзингу в Європі та США.

Сьогодні розвиток українського підприємництва, у першу чергу малого, ускладнений підвищеними комерційними ризиками. Реалізація сучасних бізнес-проектів жадає від підприємця широких знань у галузі управління, маркетингу, реклами й уміння враховувати особливості проекту.

Організація підприємства на умовах франшизи значно знижує підприємницькій ризик, тому що в цьому випадку відбувається використання уже відпрацьованого бізнесу, що довів свою ефективність. Отже, розвиток франчайзингу може виявитися однією з найбільш ефективних форм підтримки підприємництва, одним з можливих рішень важливого державного завдання.

Важливим моментом є вибір типу франчайзингу. Найефективнішим, на нашу думку, для підприємств України є діловий франчайзинг, що передбачає надання дозволу франчайзі не тільки реалізовувати, але й виробляти продукцію материнської компанії, використовуючи при цьому її торговельну марку. Хоча поширенішим є виробничий франчайзинг - передбачає дозвіл лише на виробництво продукції франчайзера (особливо у виробництві безалкогольних напоїв - "Coca cola", "Pepsi Cola"). Яскравим прикладом використання регіонального франчайзингу є українська компанія "Арго Трейдинг", яка стала франчайзі італійської фірмі „Benetton".

Загалом, франчайзинг як складова частина економіки України знаходиться на початковому етапі розвитку. За підсумками Української асоціації франчайзингу в Україні на сьогодні функціонує 190 франчайзингових систем (для порівняння: США - більше 1500, Франція - більше 750, Польща — близько 140). У галузевому розрізі це виглядає так: 25% - громадське харчування (ГХ); 20% — роздрібна торгівля продовольчими та непродовольчими товарами (РТ); 12% — сфера послуг (мобільний зв'язок, перукарні, хімчистки, туристичні агентства); 8% - АЗС; 35% - інші сфери.

Аналізуючи стан франчайзингових відносин на Україні, можна сказати, що однією з основних рис українського франчайзингу є присутність іноземного елементу. Це викликає певні правові проблеми: з'ясування правосуб'єктності іноземної сторони; правове регулювання і захист виняткових прав промислової власності; відповідність українського законодавства міжнародним нормам і угодам. Отже, забезпечення правової охорони інтелектуальної власності шляхом законодавчого врегулювання та впорядкування законодавчої бази франчайзингу, відповідно до міжнародних угод, є невід'ємними умовами впровадження та розвитку франчайзингу на українському ринку.

Отже, підбиваючи підсумки в цілому, необхідно вказати, що для розвитку франчайзингу в Україні існує низка перепон: нечітка нормативно-законодавча база, яка не регулює багато вищезгаданих питань, пов'язаних з франчайзингом; проблеми фінансово-кредитного характеру; відсутність необхідного інформаційного забезпечення; недостатня обізнаність підприємств щодо можливостей і особливостей такого способу ведення бізнесу, як франчайзинг; брак відповідних консультаційних та навчальних структур.

Значне поширення франчайзингу та активне його використання обумовлює необхідність його застосування з метою подолання інвестиційної кризи і створення сприятливих умов для розвитку малого та середнього підприємництва в Україні. Для розв'язання проблем розвитку договору франчайзингу в Україні необхідно зміцнити законодавчу базу шляхом прийняття Закону України "Про франчайзинг", де передбачити переддоговірне регулювання відносин між франчайзером і франчайзі, особливості правового регулювання товарного, виробничого, ділового франчайзингів, доречно передбачити існування регіонального франчайзингу і франчайзингу, що розвивається. Комплексне вирішення економічних, організаційно-правових, соціально-психологічних та навчальних проблем дасть змогу вільного розвитку франчайзингу на теренах України.